ВИРЛАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, похідне від тієї самої основи псл. *v^ьṛl(*v^ьṛdl-?) «повертання, обертання, вивертання», що й верло́ «важіль»;

спроба пов’язання з слн. viréti «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком», схв. víriti «дивитися», р. [ви́рити] «тс.», [виря́ть] «сторонитися, ухилятися» (Куркина Этимология 1970, 100–101) потребує додаткового обґрунтування;

бр. вірлат́ы «витрішкуватий», схв. врљав «косоокий, з пошкодженим оком»;