ВИРИСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ

вир

псл. virъ;
споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;
інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;
безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;
р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «вир»
ви́рей «тс.»
вири́стий
ви́рити «вирувати»
ви́рник
вирува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
viró «глибоке місце у воді» аромунський
вір білоруська
вир болгарська
vertex «тс.» латинська
virags латиська
virt «кипіти, варитися» латиська
vỹrius «вир» литовська
vìrti «кипіти» литовська
вир «калюжа, водоймище» македонська
wir польська
virъ праслов’янська
вир російська
ùзвор «тс.» сербохорватська
вир сербохорватська
vír словацька
vír словенська
вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti) старослов’янська
виръ старослов’янська
врі́ти українська
ізві́р «джерело» українська
варити українська
vříti чеська
vír чеська
ви́ти ?
вир ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України