ВИРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

вир

псл. virъ;
споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;
інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;
безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;
р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «вир»
ви́рей «тс.»
вири́стий
ви́рити «вирувати»
ви́рник
вирува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
viró «глибоке місце у воді» аромунський
вір білоруська
вир болгарська
vertex «тс.» латинська
virags латиська
virt «кипіти, варитися» латиська
vỹrius «вир» литовська
vìrti «кипіти» литовська
вир «калюжа, водоймище» македонська
wir польська
virъ праслов’янська
вир російська
ùзвор «тс.» сербохорватська
вир сербохорватська
vír словацька
vír словенська
вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti) старослов’янська
виръ старослов’янська
врі́ти українська
ізві́р «джерело» українська
варити українська
vříti чеська
vír чеська
ви́ти ?
вир ?

ви́ра «штраф за вбивство» (іст.)

здебільшого вважається запозиченням з германських мов, зокрема, від варягів;
пор. перший компонент двн. свн. wërgëlt (нвн. Wergeld) «штраф за вбивство чоловіка», утвореного з двн. wër «чоловік» і geld «відплата, вартість» (Горяев 49; Преобр. І 85);
видається ймовірним і припущення Фасмера про праслов’янське походження цього слова: псл. vira «штраф за вбивство чоловіка» як похідне від псл. *virъ «чоловік», що відповідає лит. výras «чоловік», прус, würs, лат. vir, гот. wair, wër, ав. vīra, дінд. vīráḥ «тс.»;
р. ви́ра, бр. ві́ра, др. ви́ра, вирьное;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́ра (XV ст.)
вира́ти «збирати подать»
ві́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vīra авестійська
ві́ра білоруська
wair готська
wërgëlt «штраф за вбивство чоловіка» (нвн. Wergeld) давньоверхньонімецька
wër «чоловік» давньоверхньонімецька
vīráḥ «тс.» давньоіндійська
ви́ра давньоруська
vir латинська
výras «чоловік» литовська
vira «штраф за вбивство чоловіка» праслов’янська
*virъ «чоловік» праслов’янська
ви́ра російська
wërgëlt «штраф за вбивство чоловіка» (нвн. Wergeld) середньоверхньнімецька
вирьное українська
перший ?
geld «відплата, вартість» ?
würs ?
wër ?

верм'я́ний «рум’яний-.;Ж, Бі, червонощокий Пі»

сумнів щодо існування псл. *vьrm- (Mátl Sborník FFBrU 13, 37–40) втрачає ґрунт у світлі наведеного тут українського матеріалу, який досі не враховувався;
у такому разі споріднене з лит. varmas «комаха», прус. warmun «червоний», wormyan, urminan «тс.», гот. waúrms «черв’як», двн. wurm, англ. worm, лат. vermis «тс.»;
очевидно, походить від псл. *vьrm- «черв’як» (др. вермие «сарана, черви»), як укр. черво́ний від псл.ьrѵь «черв’як»;
[верм՝я́но] «рум’янець» Бі;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер
верня́ний
вир
вірня́ний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
worm англійська
waúrms «черв’як» готська
wurm давньоверхньонімецька
vermis «тс.» латинська
varmas «комаха» литовська
*v праслов’янська
*v «черв’як» (др. вермие «сарана, черви») праслов’янська
«черв’як» праслов’янська
warmun «червоний» прусська
черво́ний українська
wormyan ?
urminan «тс.» ?

вироми́р «червоноока коловертка, Philodina erythrophtalma» (зоол.)

складне слово, утворене з основ іменників вир і мир, перший з яких відбиває біологічні особливості тварини (під час руху коловертного апарату, що міститься в передньому кінці тіла, в воді утворюється вир), а другий, очевидно, не має конкретного значення і вжитий як тавтологічний засіб афективного забарвлення або виник унаслідок деетимологізації з колишнього компонента з певним конкретним (тепер затемненим) значенням;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вир ?
мир ?

ві́ра (вигук, що означає «вгору! піднімай!»)

запозичення з італійської мови;
іт. vira «повертай» (тобто «повертай кабестан, щоб підняти вантаж») є формою наказового способу від дієслова virare «повертати, крутити», яке було результатом видозміни пізньолат. gyrare «тс.», утвореного на основі гр. γυρος «круг», можливо, внаслідок контамінації з лат. vertere «крутити» або vibrare «рухати, трясти»;
р. ви́ра, бр. ві́ра;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ві́ра білоруська
γυρος «круг» грецька
vira «повертай» (тобто «повертай кабестан, щоб підняти вантаж») італійська
vertere «крутити» латинська
gyrare «тс.» пізньолатинська
ви́ра російська
virare «повертати, крутити» ?
vibrare «рухати, трясти» ?

віртуо́з

запозичення з італійської мови;
іт. virtuoso «віртуоз; добродійний, доброчинний» походить від лат. virtus «добродійність, мужність», пов’язаного з vir «чоловік», спорідненим з лит. výras «тс.», можливо, також з др. ви́ра «штраф за вбивство»;
р. болг. виртуо́з, бр. віртуо́з, п. wirtuoz, ч. virtuos, слц. virtuóz, вл. wirtuoz, схв. виртỳоз, слн. virtuoz;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віртуо́з білоруська
виртуо́з болгарська
wirtuoz верхньолужицька
ви́ра «штраф за вбивство» давньоруська
virtuoso «віртуоз; добродійний, доброчинний» італійська
virtus «добродійність, мужність» латинська
výras «тс.» литовська
wirtuoz польська
виртуо́з російська
виртỳоз сербохорватська
virtuóz словацька
virtuoz словенська
virtuos чеська
vir «чоловік» ?

и́ри́ця «водяна ящірка, Triton Ж; водяна тварина, зокрема тритон» (зоол.)

можливо, давніше *ви́риця, пов’язане з вир;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́риця українська
вир українська

увірну́ти «потонути»

очевидно, результат контамінації слів упірну́ти і вир;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
упірну́ти українська
вир українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України