ВИНОКУР — ЕТИМОЛОГІЯ
виноку́р «робітник ґуральні»
складне слово, утворене з основ слів вино́ і кур-и́ти, тобто підігріванням добувати («викурювати») горілку;
змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. виноку́р походить з російської мови;
р. виноку́р, бр. вінаку́р, п. [winokur] (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
винокуреный
(XVIII ст.)
винокурі́ння
винокурня
виноку́рня
винокуръ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вінаку́р | білоруська |
| winokur (з бр.) | польська |
| виноку́р | російська |
| виноку́р | українська |
| вино́ | ? |
| кур-и́ти | ? |
| понять «вино» | ? |
| і «горілка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України