ВИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вина́
псл. vina;
споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinūt «тс.; виправдати»;
іє. *uei- «переслідувати, наступати»;
далі пов’язується з воюва́ти, війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися»);
р. болг. вина́, бр. віна́, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́нен
вини́ти
ви́нне
«борг»
ви́нний
ви́нник
ви́нниця
«провинниця»
винова́те
«борг»
винова́тель
«обвинувач»
винова́цтво
«винність»
вино́вщик
«винуватець»
винува́тець
винува́ти
винува́тий
винува́тити
винува́ч
забезви́нно
забезневи́нно
зави́на
завини́на
звинува́чувати
звиня́ти
ізви́на
«вибачення»
ізвини́ти
ізвиня́ти
неви́нничати
обви́на
«обвинувачення»
обви́нник
обвинува́льний
обвинува́ч
обвинува́чувати
обезневиня́ти
повини́тися
пови́нний
пови́нність
повинува́тися
прови́на
прови́нен
прови́нений
прови́нний
прови́нник
прови́нність
провинува́титися
«провинитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віна́ | білоруська |
| вина́ | болгарська |
| wina | верхньолужицька |
| вина | давньоруська |
| *uei- «переслідувати, наступати» | індоєвропейська |
| vaĩna «провина» | латиська |
| vaina «помилка» | литовська |
| вина | македонська |
| wina | нижньолужицька |
| wina | польська |
| vina | праслов’янська |
| etwinūt «тс.; виправдати» | прусська |
| вина́ | російська |
| vina | словацька |
| vina | чеська |
| atvainôt «вибачити» | ? |
| воюва́ти | ? |
| війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися») | ? |
вино́
іє. *uoin- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземноморських островів, Малої Азії та Кавказу III–II тисячоліття до н. е;
пов’язування цього слова з іє. *uеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младенов 66; БЕР І 149; Шанский ЭСРЯ І З, 100), що виключає можливість запозичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини;
пор. ар. wain «вино», хет. uiian-, ассір. īnu, гебр. jaīn, груз. gvino «тс.»;
нім. Wein (двн. wîn) походить від лат. vīnum, успадкованого, як і гр. (F)oĩvoc «тс.», з індоєвропейської прамови;
раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво;
псл. vino;
р. вино́, бр. віно́, др. вино, п. вл. нл. wino, ч. слц. слн. víno, полаб. vainĕ, болг. м. ви́но, схв. вино, стсл. вино;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вина́р
вина́рня
вина́рство
вине́ць
«цибуля виноградинкова, Allium vineale L.»
(бот.)
вині́вка
«винна бочка»
ви́нний
ви́нник
винникі́вна
винникува́ти
винниця
«виноград, Vitis vinifera L.»
(бот.)
ви́нниця
винничка
«порічка, Ribes rubrum L.»
(бот.)
виннички́
«кислуваті яблука»
винню́ха
«сорт яблук»
виновка
«сорт полуниць»
винце
«порічка»
виня́нька
«горілка з винограду»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wain «вино» | арабська |
| īnu | ассірійська |
| віно́ | білоруська |
| ви́но | болгарська |
| wino | верхньолужицька |
| jaīn | гебрайська |
| gvino «тс.» | грузинська |
| вино | давньоруська |
| *uoin- «вино» | індоєвропейська |
| *uеі- «витися» | індоєвропейська |
| vīnum | латинська |
| ви́но | македонська |
| wino | нижньолужицька |
| Wein (двн. wîn) | німецька |
| vainĕ | полабська |
| wino | польська |
| vino | праслов’янська |
| вино́ | російська |
| вино | сербохорватська |
| víno | словацька |
| víno | словенська |
| uiian- | хетська |
| víno | чеська |
| wain «вино» | ? |
| вино | ? |
винозі́р
етимологічно не зовсім ясне складне слово, перший компонент якого вино́, можливо, зводиться до давнього кореня ин- «один», що можна розглядати як позначення здатності сокола дивитись одночасно в різні боки (кожним оком окремо), другим компонентом є основа іменника зір;
Фонетичні та словотвірні варіанти
винозо́р
винозо́рний
«далекозорий (епітет сокола); (перен.) прозорливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вино́ | ? |
| ин- «один» | ? |
| зір | ? |
виноку́р «робітник ґуральні»
змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. виноку́р походить з російської мови;
складне слово, утворене з основ слів вино́ і кур-и́ти, тобто підігріванням добувати («викурювати») горілку;
р. виноку́р, бр. вінаку́р, п. [winokur] (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
винокуреный
(XVIII ст.)
винокурі́ння
винокурня
виноку́рня
винокуръ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вінаку́р | білоруська |
| winokur (з бр.) | польська |
| виноку́р | російська |
| виноку́р | українська |
| понять «вино» | ? |
| і «горілка» | ? |
| вино́ | ? |
| кур-и́ти | ? |
виното́ка «давильня для виноградного соку»
складне слово, утворене з основ слів вино́ і точи́ти;
п. winotok «лівер (для переливання рідини)», схв. винòточ, винòтōчје, слн. vinotòk «жовтень»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| winotok «лівер (для переливання рідини)» | польська |
| винòточ | сербохорватська |
| vinotòk «жовтень» | словенська |
| винòтōчје | українська |
| вино́ | ? |
| точи́ти | ? |
вінегре́т
запозичення з французької мови;
фр. vinaigrette «соус із оцту, олії, солі» походить від vinaigre «оцет», утвореного з vin «вино», спорідненого з укр. вино́, та aigre «квас, кислота», що зводиться до нар.-лат. *acrus, лат. acer «гострий», спорідненого з псл. ostrъ, укр. го́стрий;
р. болг. винегре́т, бр. вінегрэ́т, п. winegret;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вінегрэ́т | білоруська |
| винегре́т | болгарська |
| acer «гострий» | латинська |
| *acrus | народнолатинська |
| winegret | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| винегре́т | російська |
| вино́ | українська |
| го́стрий | українська |
| vinaigrette «соус із оцту, олії, солі» | французька |
| vinaigre «оцет» | ? |
| vin «вино» | ? |
| aigre «квас, кислота» | ? |
воюва́ти
іє. *uеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися»;
споріднене з вина́, р. повинова́ться, лит. vajóti «ганяти, переслідувати», výti «тс.», лтс. vajât «переслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiðr «тс.», лат. vēnor, -āri «полювати», ірл. fíad «дичина», гр. ἴεμαι «прагну, бажаю», ос. уайын «скакати, бігати, мчати», ав. vayeiti «гонить, переслідує», дінд. vḗti «тс.»;
псл. *vojь «воїн»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
vojeváti
wojować
ваява́ць
війна́
ві́йсько
військо́вий
воеватися
воєнізо́ваний
воєнізува́ти
воївни́й
воїнству́ючий
войови́тий
войовни́к
войовни́чий
войскови́к
войскови́ця
«армія»
војèвати
војува
вою́вам
вою́тити
«бешкетувати»
во́я
«війна»
воя́к
воя́ка
воя́цтво
воя́чка
воя́ччина
довоє́нний
заво́їстий
«войовничий; задерикуватий»
завойо́вний
завойовни́к
завойо́вництво
післявоє́нний
повоє́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayeiti «гонить, переслідує» | авестійська |
| ἴεμαι «прагну, бажаю» | грецька |
| weida «полювання» | давньоверхньонімецька |
| vḗti «тс.» | давньоіндійська |
| veiðr «тс.» | давньоісландська |
| *uеіа- | індоєвропейська |
| fíad «дичина» | ірландська |
| vēnor | латинська |
| vajât «переслідувати» | латиська |
| vajóti «ганяти, переслідувати» | литовська |
| уайын «скакати, бігати, мчати» | осетинська |
| *vojь «воїн» | праслов’янська |
| повинова́ться | російська |
| *uei- «прагнути, домагатися, гнатися» | ? |
| вина́ | ? |
| výti «тс.» | ? |
| -āri «полювати» | ? |
горі́лка
повʼязане з горі́ти;
вважається утвореним за зразком п. gorzałka;
можливо, основою для виникнення слова стало скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (пор. ст. горѣлое вино) або *горіла(я) вода (пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.»);
припущення про можливість виникнення п. gorzałka, отже, й укр. горі́лка, внаслідок калькування раннього нвн. der brannte Wein (пізніше нім. der gebrannte Wein, нвн. Branntwein) «горілка» (Фасмер І 440) не досить обґрунтоване;
малоймовірна думка про утворення р. [горе́лка] за зразком п. gorzałka (Brückner 151; Фасмер І 440), природніше вважати його наслідком українського впливу;
р. (пд.) [горе́лка], бр. гарэ́лка, п. gorzałka, ч. kořalka (від п. gorzałka), слц. [goralka, goržolka] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарі́лка
горилка
(1562)
горі́вка
горіла́т
горі́лиця
горілу́ха
горілча́ний
горільни́цтво
«ґуральництво»
горїльня
«ґуральня»
горіля́ччя
(зб.)
горѣвка
(XVIII ст.)
горѣлка
(1678)
горѣлое
«горілка»
(1511)
згорі́вка
зорі́вка
орі́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэ́лка | білоруська |
| der brannte Wein «горілка» (пізніше нім. der gebrannte Wein, нвн. Branntwein)(Фасмер І 440) | нововерхньонімецька |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| горе́лка | російська |
| горе́лка (пд.) | російська |
| goralka (з п.) | словацька |
| goržolka (з п.) | словацька |
| горі́лка | українська |
| kořalka (від п. gorzałka) | чеська |
| горі́ти | ? |
| горіле (пор. ст. горѣлое вино)(пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.») | ? |
| вино (пор. ст. горѣлое вино)(пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.») | ? |
рева́нш
фр. revanche «реванш; відплата, помста», revancher «брати реванш, відплачувати» (ст. revenche, revanche) походить від нар.-лат. *revindicāre, утвореного за допомогою префікса re- від лат. vindico, vindicāre «карати; мститися; вимагати», пов’язаного з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «вина», псл. vina, укр. вина́;
запозичення з французької мови;
р. рева́нш, заст. рева́нж, бр. рэва́нш, п. rewanż «відплата, віддяка; реванш», ч. слц. revanš «тс.», вл. rewanža, болг. м. рева́нш, схв. рѐванш, слн. revánša;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рева́ншевий
реванши́зм
реванши́ст
рева́ншний
реваншува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэва́нш | білоруська |
| рева́нш | болгарська |
| rewanža | верхньолужицька |
| vindico | латинська |
| vindicāre «карати; мститися; вимагати» | латинська |
| vaĩna «вина» | латиська |
| vaina «помилка» | литовська |
| рева́нш | македонська |
| *revindicāre | народнолатинська |
| re- | народнолатинська |
| rewanż «відплата, віддяка; реванш» | польська |
| vina | праслов’янська |
| рева́нш | російська |
| рева́нж | російська |
| рѐванш | сербохорватська |
| revanš «тс.» | словацька |
| revánša | словенська |
| вина́ | українська |
| revanche «реванш; відплата, помста» | французька |
| revancher «брати реванш, відплачувати» (ст. revenche, revanche) | французька |
| revenche | французька |
| revanche | французька |
| revanš «тс.» | чеська |
обиня́к «натяк, недомовка»
р. обиня́к, обиняки́, [обинова́ться] «сумніватися; замовчувати; говорити натяками», [обину́ться] «тс.», як і др. обиновати «обходити навколо», обинути «обійти, покрити», обиноватися «обходити, відходити», обинутися «ухилятися, боятися», походить від стсл. обиновати сѧ «уникати, сторонитися», обинѫти сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися», остаточно не з’ясованого, пов’язуваного з ви́ти, вину́ти (Фасмер III 101), але зіставлюваного також (Булаховський Вибр. пр. III 426; Преобр. I 628) з вина́, вини́ти, мину́ти;
запозичення з російської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наобиняки́
«з натяками; навмання»
обеня́к
обеняки́
обинува́тися
«говорити обиняками, вдаючись до натяків, алегорій»
обину́тися
«тс.»
обиня́ки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обиновати «обходити навколо» | давньоруська |
| обиня́к | російська |
| обиновати сѧ «уникати, сторонитися» | старослов’янська |
| обиняки́ | ? |
| обинова́ться «сумніватися; замовчувати; говорити натяками» | ? |
| обину́ться «тс.» | ? |
| обинути «обійти, покрити» | ? |
| обиноватися «обходити, відходити» | ? |
| обинутися «ухилятися, боятися» | ? |
| сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися» | ? |
| ви́ти | ? |
| вину́ти | ? |
| вина́ | ? |
| вини́ти | ? |
| мину́ти | ? |
я́года «соковитий, невеликий плід трав’яних та кущових рослин; [cуниця, Fragaria vesca L. Нед, Mak]»
пов’язання із цсл. овоштъ, укр. о́воч, лат. augeo «збільшую», дінд. ṓjas «сила» (Ильинский РФВ 76, 248–249), з лат. ūva «пагін; гроно» (Osthoff IF 4, 283; Bern. I 25; Fraenkel IF 50, 5) сумнівні;
припускається (Machek ESJČ 215) також субстратне праєвропейське походження слова;
спроби зведення до індоєвропейської спільної праформи спірні: *ōg-, *ǝg- «рости; плід, ягода» (Pokorny 773), *ōug- «рости, збільшуватися» (ЭССЯ 1, 59), *ā˘g- «їстівний; плід, ягода» (Moszyński PZJP 282–283), що передбачає також можливість варіанта *aĝh- (пор. гр. ἀχράς «дика груша (дерево і плід)», ἄχερδος «дика груша; плід») (там само);
зіставляється з тох. oko «плід», гот. akrаn «тс.», дісл. akarn «плоди дикорослих дерев», нн. Ecker «жолуді, букові горіхи», кімр. aeron «плоди дерев», ірл. āirne «терен»;
припускається і псл. *ōgā, етимологічно тотожне лит. úoga «ягода», лтс. oga (фонет. uôga) «тс.»;
утворене за допомогою суфікса -od-a (пор. укр. лобода) від первісного *(j)aga «ягода», збереженого в південнослов’янських мовах у композиті цсл. винага «дикий виноград (лоза і її плід)», болг. виня́га, схв. вѝњага, слн. vinjága «тс.», що, однак, заперечують Садник і Айтцетмюллер (Sadn.–Aitz. HWb. 1, 12–13), вважаючи ці утворення похідними від вино (vino) із суфіксом -яга (-jaga);
псл. (j)agoda;
р. я́года «соковитий, невеликий плід; [суниця]», бр. я́гада «тс.», др. ягода «соковитий плід (переважно винограду)», п. jagoda «ягода», jagody (мн.) «щоки», ч. jahoda «ягода (суниці, полуниці)», jahody (мн.) «суниці; полуниці», слц. jahoda «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]», вл. jahoda «ягода», нл. jagoda, jagody (мн.) «ягоди; суниці», полаб. jod’ǎdǻi (мн.) (‹jagody) «ягоди; віспа», болг. я́года «суниця; полуниця», м. jагода, схв. jа̏года «тс.», слн. jágoda «ягода», цсл. агода нага «зерно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
суягідниковаті
«шовковицеві»
я́гі́ддя́
я́гідка
«(зменш.) ягода; (перен.) ласкава назва дівчини або жінки»
ягідки
«вовчі ягоди звичайні (вовче лико), Daphne Mezereum L.»
(бот.)
я́гідник
«рослина, що дає їстівні ягоди; той, хто вирощує або збирає ягоди»
я́гідни́к
«місце, де ростуть ягоди; (бот.) [суниця лісова, Fragaria vesca L. Mak; кущ суниць Нед]»
ягідни́цтво
я́година
я́годка
«кінець пальця, пучка»
я́годник
«суниця лісова, Fragaria vesca L. Mak; суниця зелена, Fragaria viridis Duch. Mak, Fragaria collina Нед»
(бот.)
я́годня
«вишневе дерево; вишневий сад»
я́годя́нка
«страва з черешневих ягід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́гада «тс.» | білоруська |
| виня́га | болгарська |
| я́года «суниця; полуниця» | болгарська |
| jahoda «ягода» | верхньолужицька |
| akrаn «тс.» | готська |
| ἄχερδος «дика груша; плід» | грецька |
| ἀχράς (там само) | грецька |
| ṓjas «сила» | давньоіндійська |
| akarn «плоди дикорослих дерев» | давньоісландська |
| ягода «соковитий плід (переважно винограду)» | давньоруська |
| *ōg- | індоєвропейська |
| *ǝg- «рости; плід, ягода» | індоєвропейська |
| *ōug- «рости, збільшуватися» | індоєвропейська |
| *ā˘g- «їстівний; плід, ягода» | індоєвропейська |
| *aĝh- (пор. гр. ἀχράς «дика груша (дерево і плід)» | індоєвропейська |
| āirne «терен» | ірландська |
| aeron «плоди дерев» | кімрська |
| augeo «збільшую» | латинська |
| ūva «пагін; гроно» | латинська |
| oga «тс.» (фонет. uôga) | латиська |
| úoga «ягода» | литовська |
| jагода | македонська |
| jagoda «ягоди; суниці» (мн.) | нижньолужицька |
| jagody «ягоди; суниці» (мн.) | нижньолужицька |
| Ecker «жолуді, букові горіхи» | нижньонімецька |
| jod'ǎdǻi «ягоди; віспа» (мн.)(‹‹jagody) | полабська |
| jagoda «ягода»«щоки» (мн.) | польська |
| jagody «ягода»«щоки» (мн.) | польська |
| *ōgā | праслов’янська |
| *(j)aga «ягода» (пор. укр. лобода) | праслов’янська |
| -od-a | праслов’янська |
| (j)agoda | праслов’янська |
| я́года «соковитий, невеликий плід; [суниця]» | російська |
| вѝњага | сербохорватська |
| jа̏года «тс.» | сербохорватська |
| jahoda «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]» | словацька |
| vinjága «тс.» | словенська |
| jágoda «ягода» | словенська |
| о́воч | українська |
| вино (vino)(-jaga) | українська |
| -яга (суф.) | українська |
| овоштъ | церковнослов’янська |
| винага «дикий виноград (лоза і її плід)» | церковнослов’янська |
| агода нага «зерно» | церковнослов’янська |
| jahoda «ягода (суниці, полуниці)»«суниці; полуниці» (мн.) | чеська |
| jahody «ягода (суниці, полуниці)»«суниці; полуниці» (мн.) | чеська |
| oko «плід» | ? |
ща́ва́ «щавель, Rumex L.; кисла рідина, зварена з молочної сироватки або хлібного квасу, хлібних зерен, сухарів і галуну для підготовки вовняної пряжі до фарбування; кислі мінеральні води» (бот.)
псл. sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava);
суфіксальне утворення від кореня *sъk-, варіанта кореня *sek-, наявного (з іншим вокалізмом) у псл. sokъ, укр. сік, псл. *sękаti, укр. ся́ка́ти;
не виключене й інше походження слова, пояснюваного (Schuster-Šewc 1413) як продовження іє. *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти», наявного в лат. secо «січу, ріжу», псл. *sěkti, укр. сі́кти́, отже, «різкий на смак сік; рослина з різким, гострим соком»;
розглядалося як пов’язане з р. щи «рідка страва» (Черных II 429);
малоймовірні зближення з дінд. churikā (‹ *sk̂hurikā) (Loewenthal ZfSlPh 8, 129) або з ки́слий (р. ки́слый), квас (Преобр. IІ, вып. последний 113);
р. щаве́ль (бот.) «Rumex L.», бр. шча́ўе «тс.», др. щавьныи «кислий (?)», п. szczaw (бот.) «щавель», [szczawa] «тс.; кисла мінеральна вода», ч. št’ava «сік», št’avel (бот.) «квасениця, Oxalis L.», слц. št’ava «сік; підлива», št’avel «(бот.) щавель», вл. šćehel (‹ *šćewjel) (бот.) «щавель горобиний, Rumex acetosella L.», нл. šćaw «тс.», болг. ща́ва «дубитель, дубильна кислота», м. шта́ва, штавина «тс.», штавеj «щавель», схв. шта̏ва «дубіння; дубильна кислота», шта̏вина «дубильна кислота», шта́валь «щавель», слн. ščávje «бур’ян», ščávelj «щавель», [ščav], цсл. штавъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оща́вистий
«прокислий, кислий (переважно про хліб)»
шєва
«щавель кучерявий, Rumex сrispus L.»
(бот.)
щiвни́к
«тс.»
щав
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щав'я́н
«назва рослини»
щаве́й
«тс.»
щаве́ль
«Rumex L.»
ща́вельний
«щавлевий»
щаві́й
«тс.»
щаві́йниця
«совка щавлева, Triphaena pronuba L.»
(ент.)
ща́вка
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щавле́вий
щавни́к
«тс.»
щаву́х
«квасениця звичайна, Oxalis acetosella L.»
(бот.)
ща́лка
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щеве́ль
щеві́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шча́ўе «тс.» | білоруська |
| ща́ва «дубитель, дубильна кислота» | болгарська |
| šćehel «щавель горобиний, Rumex acetosella L.» (‹ *šćewjel)(бот.) | верхньолужицька |
| churikā (‹ *sk̂hurikā)(Loewenthal ZfSlPh 8, 129)(р. ки́слый) | давньоіндійська |
| щавьныи «кислий (?)» | давньоруська |
| *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти» | індоєвропейська |
| secо «січу, ріжу» | латинська |
| шта́ва | македонська |
| šćaw «тс.» | нижньолужицька |
| szczaw «щавель» (бот.) | польська |
| sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava) | праслов’янська |
| sokъ | праслов’янська |
| *sękаti | праслов’янська |
| *sěkti | праслов’янська |
| щи «рідка страва» | російська |
| щаве́ль «Rumex L.» (бот.) | російська |
| ва «дубіння; дубильна кислота» | сербохорватська |
| št'ava «сік; підлива»«(бот.) щавель» | словацька |
| št'avel «сік; підлива»«(бот.) щавель» | словацька |
| ščávje «бур’ян»«щавель» | словенська |
| ščávelj «бур’ян»«щавель» | словенська |
| сік | українська |
| ся́ка́ти | українська |
| сі́кти́ | українська |
| szczawa «тс.; кисла мінеральна вода» | українська |
| штавина «тс.» | українська |
| штавеj «щавель» | українська |
| вина «дубильна кислота» | українська |
| шта́валь «щавель» | українська |
| ščav | українська |
| штавъ «тс.» | церковнослов’янська |
| št'ava «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) | чеська |
| št'avel «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) | чеська |
| *sъk- | ? |
| *sek- | ? |
| квас | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України