ВИЛЬНА — ЕТИМОЛОГІЯ
виля́ти
похідне утворення від дієприкметникової основи вил- (псл. vil-) до дієслова ви́ти «скручувати»;
порівнюється далі з лит. vylùs «брехливий», vỹlius «хитрощі, ошуканство», п. wiła «блазень, божевільний», ч. vila «дурень»;
зіставлялося також (Būga RR І 491) з лит. vielóti «згортати, розгортати, мотати», vielà «дріт»;
р. виля́ть, бр. віля́ць, п. [wilać];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ввиля́ти
«ухилятися, виляти»
вигля́ти
«тс.»
вильни́й
«покручений»
вилю́га
«кривизна, закрут»
вилю́жистий
«хвилястий»
вилю́жка
«хвиляста лінія в орнаменті; викривлення»
звильну́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віля́ць | білоруська |
| vylùs «брехливий» | литовська |
| vielóti «згортати, розгортати, мотати» | литовська |
| wiła «блазень, божевільний» | польська |
| wilać | польська |
| виля́ть | російська |
| vila «дурень» | чеська |
| вил- до дієслова ви́ти «скручувати» (псл. vil-) | ? |
| vỹlius «хитрощі, ошуканство» | ? |
| vielà «дріт» | ? |
заві́лькуватий «з хвилястими звивинами» (про дерево)
пов’язане з виля́ти, [вильни́й] «звивистий»;
кореневе ві- є діалектним варіантом більш звичайного в цьому корені ви-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| виля́ти | ? |
| вильни́й «звивистий» | ? |
| ві- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України