ВИКУРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́ри́ти «палити (люльку, цигарку тощо); димити; підіймати пил; мести (про сніг); одержувати способом перегонки (горілку, смолу); [коптити Ж]»
псл. kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим»;
споріднене з лит. kùrti «розпалювати (вогонь)», лтс. kurt «тс.», гот. haúri «вугілля», дісл. hyrr «вогонь», можливо, також вірм. krak «тс.», ос. koyrd (kurd) «коваль», дінд. kūḍayati (‹*kurd-) «палить, пече»;
іє. *keur-/kur-;
пов’язання з герм. *rauki (нвн. Rauch) «дим» (Маchek ESJČ 285; Holub–Lyer 265), як і припущення про спорідненість з дінд. kar- «робити» (Bern. I 671), сумнівне;
виведення від іє. *ker-, а не *keur(Pokorny 571) потребує глибшого обґрунтування;
р. кури́ть «курити», бр. куры́ць «тс.; мести (про сніг)», др. курити «димитися», п. kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити», ч. kouřiti «димити; палити (тютюн)», слц. kúriť «опалювати», kuriť sa «клубочитися», вл. kurić «димити; порошити; палити (тютюн)», нл. kuriś «тс.», болг. [ку́рна] «запалю, підпалю», схв. кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати», слн. kúriti «топити, опалювати», стсл. коурити «димити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́курити
«вигнати димом; вижити»
закурень
«згарище»
закурі́лий
«запилений; закоптілий»
закуря́вітися
«засмагнути, засмалитися (на сонці)»
кур
«запах»
ку́ра́
«курява, завірюха»
кура́к
«головешка, ганчірки і под. для підкурювання бджіл»
кура́ч
«вугляр »
кура́чити
«топити вугіллям»
ку́ревиця
«заметіль»
ку́рево
«дим; ганчір’я для обкурювання бджіл; залишки вогню; ураган, вихор Ж»
куре́ць
ку́риво
кури́лка
кури́ло
«курильні речі»
кури́льний
кури́льниця
кури́льня
кури́тися
кури́чка
«цигарка»
кури́шка
«глиняна кадильниця для ладану в селян»
кури́ще
«дим; хмара, мла; хмара куряви»
ку́рище
«вогнище для обкурювання»
курі́й
ку́рі́нь
«місце, де багато диму; вогнище пастухів на полі; димар, комин; місце на подвір’ї, де варять їсти влітку Л; замет Ж; вихор Ж»
курі́ти
курі́тися
курі́ще
«запалена деревина для підкурювання бджіл у дуплянці»
курія́
«пилюка»
ку́рія
«замет; вихор»
курни́й
курни́к
«пристрій у печі для стримування полум’я»
курни́ця
«курна хата»
курня́
«отвір для виходу диму»
курнява
«завірюха»
курня́жити
«мести, сіятись»
куру́шка
«шматок гнилого сухого дерева або великий засохлий гриб для підкурювання бджіл»
куря́
«снігопад з вітром»
ку́ря
«пил»
ку́рява
ку́рявий
ку́ря́виця
«пил; заметіль ВеБ»
ку́рявка
«те, що підіймає пил»
куря́к
«гній для палива»
куряни́ця
«курява, пил; заметіль»
куря́ч
«курець»
ку́рячий
«курявий»
недо́курок
некуре́ць
переку́р
підку́рка
підку́рювати
підку́рювач
при́кур
«пригоріла страва»
проку́р
«неоплачений акцизом спирт»
розку́р
ро́зку́рка
укурі́ти
«запорошитися, задимитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куры́ць «тс.; мести (про сніг)» | білоруська |
| ку́рна «запалю, підпалю» | болгарська |
| kurić «димити; порошити; палити (тютюн)» | верхньолужицька |
| krak «тс.» | вірменська |
| *rauki «дим» (нвн. Rauch)(Маchek ESJČ 285; Holub--Lyer 265) | германські |
| haúri «вугілля» | готська |
| kūḍayati «палить, пече» (‹*kurd-) | давньоіндійська |
| kar- «робити» | давньоіндійська |
| hyrr «вогонь» | давньоісландська |
| курити «димитися» | давньоруська |
| *keur-/kur- | індоєвропейська |
| *ker- | індоєвропейська |
| kurt «тс.» | латиська |
| kùrti «розпалювати (вогонь)» | литовська |
| kuriś «тс.» | нижньолужицька |
| koyrd «коваль» (kurd) | осетинська |
| kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити» | польська |
| kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим» | праслов’янська |
| кури́ть «курити» | російська |
| кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати» | сербохорватська |
| kúriť «опалювати»«клубочитися» | словацька |
| kuriť sa «опалювати»«клубочитися» | словацька |
| kúriti «топити, опалювати» | словенська |
| коурити «димити» | старослов’янська |
| kouřiti «димити; палити (тютюн)» | чеська |
| *keur | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України