ВИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. vy (‹*vūs‹*vōs чи *vons) є новотвором, що виник (як і лат. vos «ви») на місці іє. *jūs «ви» під впливом форм непрямих відмінків цього займенника ѵаsъ, ѵаmъ і т. д;

заміна могла бути викликана тим, що іє. *jūs після закономірних змін на слов’янському ґрунті перетворилося в ji і збіглося з займенником 3-ої ос. множини (а згодом і однини) чол. р;

р. бр. др. вы, п. вл. нл. wy, ч. слц. vy, болг. ви, вие, м. вие, схв. вȗ, слн. ví, стсл. вы;

р. вя́чать «плакати; варнякати; гавкати; говорити протягом», вя́кать «тс.», бр. вя́каць, схв. вèкнути «бекнути», слн. vékati «кричати, скаржитись»;

псл. *vękati, vęčēti;

звуконаслідувальне утворення, можливо, споріднене з сперс. vāng «крик, шум, голос», белуджськ. gvānk «поклик, звук»;

невиправданим є твердження про зв’язок з болг. ви́кам «кричу, кличу», схв. ви́кати, слн. vékniti (Преобр. І 111), як і зіставлення з дінд. vákti «говорить», vácah «слово», лат. vōx «голос» (Горяев 62);