ВИДМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

вид

псл. vidъ‹*veid-;
споріднене з лит. véidas «лице», лтс. veids «вид, форма», гот. witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. video «бачу», гр. (F)εἰδος «вид, форма»;
іє. *ueid-, *uid- «дивитися; знати»;
р. болг. м. вид, бр. від, др. видъ, п. вл. wid, ч. слц. vid, нл. widanje «вид, видимість», схв. вȗд, слн. vid, стсл. видъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви «листівка»
вида́лець «той, хто багато всього бачив»
вида́лий «досвідчений»
вида́льщина «бачена, відома річ»
ви́данський «бачений»
вида́ти
вида́тий «з великим обличчям»
виде́ць «спостерігач, свідок»
видиво
ви́ди́мий
ви́ди́мо
ви́дитися «увижатися»
ви́дище «сон, привид»
ви́діти
видки́й
ви́дло «видне місце»
ви́дмо «привид, мара»
видна́к «відкрите місце»
видничо́к «видне місце, поличка в кутку сіней»
видні́ти
видно́ «погляд, вигляд; світле місце»
ви́дно
ви́днося
виднота́
видо́ви́сько
видо́вище
ви́до́к «видне місце»
ви́дьмище «тс.»
видю́чий
видю́щий
ви́нно «видно»
відова́ти «бачити»
зави́да «заздрісна людина»
зави́дити «позаздрити»
зави́дка
за́ви́дки
зави́дко
зави́дливий
зави́дна
за́ви́дний «гідний заздрощів; [заздрісний Ж; помітний П»
за́ви́дник
за́видощі
за́ви́дувати «заздрити»
завиду́щий
за́видь
зави́дько
завидю́щий
зви́дини «розвідини»
зви́дити «вибачити, пробачити»
зви́дитися «з’явитися»
навидноті́
навидноці́
напови́д «видіння, образ»
напови́дний «зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий»
наро́звидні
не́вид «пекло»
невидаль «дивина»
невидальце «тс.»
невида́нський «небувалий, дивовижний»
невиди́мка
невидок «темне місце»
невидомий «темний, непроглядний»
непови́дний «непоказний»
обвидні́ти
о́вид «обрій, виднокруг»
пови́дному
пови́дну
при́вид
при́видок «привид»
про́вид «провидіння»
прови́да «привид»
прови́дець
прови́джувати
прови́диця
провиді́ння
прови́діти
провидли́вість
про́ви́дно «сутінки, світанок»
розви́дніти
розвидня́тися
увижа́тися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
від білоруська
вид болгарська
wid верхньолужицька
witan готська
видъ давньоруська
*ueid- індоєвропейська
dwydd «присутність, наявність» кімрська
video «бачу» латинська
veids «вид, форма» латиська
véidas «лице» литовська
вид македонська
widanje «вид, видимість» нижньолужицька
wid польська
vidъ‹*veid- праслов’янська
вид російська
вȗд сербохорватська
vid словацька
vid словенська
видъ старослов’янська
vid чеська
witaida «дивитися на що-небудь, споглядати» ?
*uid- «дивитися; знати» ?

ду́ти (дму)

псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вдима́ти
видима́ти
ви́дма «піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель «порожній горіх»
ду́тий
ду́тик «щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися «сердитися»
ду́тка «бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий «порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми «пахова грижа»
обде́мкуватий «повний»
обде́мок «той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти «здувати» (про живіт)
оду́тлий
подима́ти «повівати» (про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дуць (дму) білоруська
dhámati «дме» давньоіндійська
дути (дъму) давньоруська
*dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» індоєвропейська
dùmti литовська
dumun «дути, курити» осетинська
dåmě «дме» полабська
dąć (dmę) польська
dǫti праслов’янська
duti праслов’янська
dumsle «сечовий міхур» прусська
дуть російська
ду́ти (дмȇм) сербохорватська
dimpfen «парувати, курити» середньоверхньнімецька
дѫти старослов’янська
дъмѫ українська
douti чеська
dmouti чеська
dmu чеська
dъmǫ ?
dujǫ ?
dumiù «дути, віяти» ?
також ?
дму ?
ду́ти (дмȇм) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України