ВИБУХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бух (вигук, що передає звук падіння, глухого удару, пострілу)

псл. Ьихъ‹ *boux-;
звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc «удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс.», англ. poke «штовхати, колоти»;
р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́хало «бубон Я, Л; вайло»
бу́халщик «гравець на бубні»
бухан «стусан»
бу́хати «глухо звучати, падати, ударяти, стріляти, палати, текти»
бу́хкати
бухкоті́ти «падати, ударяти, звучати»
бухна́к
бухня́к «тс.»
бухті́ти
бу́хчити
ви́бух
вибуха́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
poke «штовхати, колоти» англійська
бух білоруська
бух болгарська
buch верхньолужицька
beuken «бити, штовхати» голландська
baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння) латиська
buch нижньолужицька
pochen «стукати» нововерхньонімецька
buch польська
Ьихъ праслов’янська
бух російська
бушити «бити, кидати, падати» сербохорватська
buc «удар, поштовх» середньоверхньнімецька
buch словацька
bùh словенська
bouch чеська
buch чеська
boka «тс.» шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України