ВЕШНЯК — ЕТИМОЛОГІЯ

весна́

псл. vesna;
споріднене з лит. vãsara «літо», лтс. vasara «тс.», гр. ἔαρ(‹*Fεσαρ), вірм. garun «весна», лат. vēr, дісл. vār, дінд. vasantá- «тс.», vasar- «рано», vāsará- «ранішній», ав. vaƞri (‹*vasr-i) «весною»;
іє. *ves-r-, *ves-n- «весна», два різновиди одного кореня;
р. весна́, бр. вясна́, др. весна, весьна, п. wiosna, ч. слц. vesna, схв. вèсна, слн. vésna, стсл. весɴа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

весе́нний
весі́нній
весне́вний
ве́сник «шафран весняний, Crocus vernus Wulf.» (бот.)
весні́вка «веснянка; (бот.) Маjanthemum bifolium Schmidt.; [(орн.) луговий жайворонок, Alauda arvensis LJ»
весні́ти
весно́вище «гурт овець»
веснува́ти «виконувати весняні роботи»
веснува́тий
весну́ха «жаба трав’яна, Rana temporaria L.» (зоол.)
весну́шка
весня́ни́й
весня́нка «весняна пісня; [(бот.) первоцвіт, Primula L. Maki]»
веснянкув́тий
вешня́к «водяний млин, що працює тільки весною»
навесні́
напровесні
обвесни́тися
обвеснува́тися
провесі́нь
про́весна
провесня́ни́й
розвесня́тися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vaƞri «весною» (‹*vasr-i) авестійська
вясна́ білоруська
garun «весна» вірменська
ἔαρ (‹*Fεσαρ) грецька
vasantá- «тс.» давньоіндійська
vār давньоісландська
весна давньоруська
*ves-r- індоєвропейська
vēr латинська
vasara «тс.» латиська
vãsara «літо» литовська
wiosna польська
vesna праслов’янська
весна́ російська
вèсна сербохорватська
vesna словацька
vésna словенська
весɴа старослов’янська
весьна українська
vesna чеська
vasar- «рано» ?
vāsará- «ранішній» ?
*ves-n- «весна» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України