ВЕСЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. veslo ‹*vez-slo, утворене від того самого кореня, що й дієслово vezti «везти»;

споріднене з лат. velum «вітрило» ‹*vesclum;

іє *uegh-slo-m;

припущувана первісна форма *veztlo (Mikl. VGr. II 101; Brückner 623) малоймовірна;

спроба виведення від кореня *uegh«рухати чим-небудь» через псл. *veg-slo (Machek ESJČ 685) досить сумнівна;

р. болг. весло́, бр. вясло́, др. весло, п. полаб. wiosło, ч. слц. veslo, вл. wjesło, нл. wjasło, м. весло, схв. Ве́сло, слн. vèslo;

псл. *vęz-slo, похідне від того самого кореня vęz-, що і в дієслові vęzati «в’язати», утворене за допомогою іменного суфікса -slo, як і ма́сло՛, українська рефлексація ę як е не зовсім ясна (пор. угле́діти при гляді́ти);

р. вя́сло «перевесло, в’язка», бр. вясло «в’язка (лика, бубликів), перевесло»;

пов’язання слова безпосередньо з *ōd-, варіантом кореня *ēd- «їсти» (Machek ESJČ 223; Schuster-Šewc 432), непереконливе;

до словотвору пор. гу́сла, весло́, пря́сло, пере́ве́сло́ тощо;

споріднене з лит. ėˊdžios «ясла», ė˜desis «корм», гот. uzēta «тс.»;

псл. [jasla] (‹ *jěsla ‹ *ědsla), [jaslі] (‹ *jěslі ‹ *ědsli) «годівниця для худоби», що зводяться до іє. *ēd-, наявного у псл. ěsti, ědmь, укр. ї́сти;

р. я́сли «ясла», бр. я́слі «тс.», др. ясли «ясла (для годівлі худоби)», п. (обл.) jasła, ст. jasły «ясла (для годівлі худоби)», ч. jesle «ясла (годівниця); ясла (дитячі)», ст. jěsli «ясла (годівниця)», слц. jasle «ясла (для худоби); ясла (дитяча установа)», вл. jasla «загорода для овець», нл. jasła, [jasły] «ясла (для худоби)», болг. я́сли (мн.) (одн. жін. р. я́сла) «ясла (годівниця); ясла (дитячі); притулок, де виховують дітей-сиріт», м. jасли «ясла (для худоби); ясла (дитячі)», схв. jа̏сле, jа̏сли «ясла (для худоби)», слн. jásli, [jâsle, jâsla], стсл. асли «тс.»;

за іншою точкою зору (Wiedemann BB 28, 68; Преобр. І 79), це слово походить від іє. *ues-, первісно «жити, перебувати», потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати», від якого утворилося ав. [vastrəm «корм, їжа», лат. vescor «їсти, усолоджуватися», кельт. (кімр. вал.) gwest «бенкет», гот. wisan «бенкетувати, веселитися», свн. wist «їжа»;

іє. *uesu- «добре»;

споріднене з лтс. vęsęls «здоровий, неушкоджений», прус, wessals «веселий», дінд. vásu- «гарний», ав. vaƞhu-, vohu- «тс.», тох. A wse, тох. В yasi «ніч»;

псл. veselъ;

р. весёлый, бр. вясёлы, др. веселыи, п. wesoły‹wiesioły, ч. слц. veselý, вл. нл. wjesoły, болг. м. ве́сел, схв. вȁсео, слн. vesél, стсл. весель;