ВЕРГТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́рга́ти
псл. *vergti, *vьrgǫ;
очевидно, споріднене з лат. vergo «схиляю, повертаю», гот. waírpan «кидати», нвн. werfen «тс.», дінд. várjati, vṛṇákti «повертає»;
іє. *uer(e)g- (*uereglu-, *uereg(h)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *uer- «вертіти, крутити»;
р. верга́ть, ве́ргнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. wierzgać «брикати, хвицати», ч. vrhati, слц. vrhať, вл. wjerhać, нл. wjergaś, болг. хвъ́ргам, [въргам], схв. врћи, вргнути, слн. vréči, стсл. врѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верг
«кидок, поштовх Ж; шар»
ве́ргнути
ве́ргти
веречи
довержа́й
«відстань, на яку можна кинути камінець»
(міра довжини)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
віргацца «хвицати» | білоруська |
хвъ́ргам | болгарська |
wjerhać | верхньолужицька |
waírpan «кидати» | готська |
várjati | давньоіндійська |
вьргнути | давньоруська |
*uer(e)g- «схиляти, крутити, згинати, обертати» (*$ueregl$u-, *$uere$g(h)-) | індоєвропейська |
vergo «схиляю, повертаю» | латинська |
wjergaś | нижньолужицька |
werfen «тс.» | нововерхньонімецька |
wierzgać «брикати, хвицати» | польська |
*vergti | праслов’янська |
верга́ть | російська |
врћи | сербохорватська |
vrhať | словацька |
vréči | словенська |
врѣшти | старослов’янська |
ве́ргнуть | українська |
въргам | українська |
вргнути | українська |
vrhati | чеська |
*v | ? |
vṛṇákti «повертає» | ? |
*uer- «вертіти, крутити» | ? |
ве́рглик «інструмент для плетіння постолів»
не зовсім ясне;
можливо, похідне від *вергти, незасвідченого фонетичного варіанта дієслова верзти́ «*плести, в’язати» (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вергти | ? |
верзти́ «*плести, в’язати» | ? |
вергу́н «солодке печиво»
можливо, похідне утворення від *вергти, незасвідченого варіанта дієслова верзти́ «*плести»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верчик
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вергти | ? |
верзти́ «*плести» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України