ВЕЛІННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
велі́ти
псл. velěti;
споріднене з лит. vélti «бажати, дозволяти», гот. wiljan «хотіти», нвн. wollen, днн. williun «тс.», лат. vēlo «хочу», гр. ἔλδομαι «тс.», ав. vərənto «вибирає собі», дінд. vṛṇati (vṛṇῑtḗ) «тс.» від var- «вибирати, віддавати перевагу»;
іє *uel-/ul- «хотіти»;
р. веле́ть, др. велѣти, п. wielić, ч. veleti «командувати», слц. veliť «тс.», болг. [ве́ля] «кажу, говорю», м. вели, схв. вèлӣм «тс.», слн. veléti, стсл. велѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вели́тель
велі́ння
повели́тель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vərənto «вибирає собі» | авестійська |
| ве́ля «кажу, говорю» | болгарська |
| wiljan «хотіти» | готська |
| ἔλδομαι «тс.» | грецька |
| vṛṇati «тс.» (vṛṇῑtḗ) | давньоіндійська |
| williun «тс.» | давньонижньонімецька |
| велѣти | давньоруська |
| vēlo «хочу» | латинська |
| vélti «бажати, дозволяти» | литовська |
| вели | македонська |
| wollen | нововерхньонімецька |
| wielić | польська |
| velěti | праслов’янська |
| веле́ть | російська |
| вèлӣм «тс.» | сербохорватська |
| veliť «тс.» | словацька |
| veléti | словенська |
| велѣти | старослов’янська |
| veleti «командувати» | чеська |
| var- «вибирати, віддавати перевагу» | ? |
| *uel-/ul- «хотіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України