ВЕЗТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ве́зти́
іє. *uegh«рухати, тягнути, їхати»;
споріднене з лит. vèžti «везти», лтс. vezums «віз, вантаж», двн. wegan, wekan «рухатися», wāga «вага», нвн. Weg «дорога», гот. gawigan «трясти, рухати», лат. veho «везу», гр. ὄχος «віз», алб. vjeth «краду», сперс. vadžitan, vazītan «їхати, втікати», ав. vazaiti «везе, їде», дінд. váhati «везе»;
псл. vezti, voziti;
р. везти́, бр. ве́зці, др. везти, п. wieźć, ч. vézti, слц. viezt′, вл. wjezć, нл. wjazć, болг. веза́, м. вози, схв. вòзити, слн. vésti, стсл. везѫ, вести;
Фонетичні та словотвірні варіанти
везі́ння
везу́чий
«який добре везе; якому щастить»
везу́чість
ви́віз
ви́возець
«той, що вивозить що-небудь»
вивозни́й
(у виразі вивозні воли «пара сильних волів»)
ві́дві́з
віз
візни́й
«візник»
візни́к
візни́ка
візникува́ти
візни́цтво
візни́ця
візни́чий
воза́рня
«приміщення для возів»
вози́ти
вози́тися
«довго, безрезультатно займатися»
возі́вня
возі́й
возі́льник
во́зний
(іст.)
возни́ця
возове́
«вид податку»
возови́й
«їздовий»
возови́к
возови́ця
«період звезення скошеного хліба»
возовня
возувень
«дно воза»
во́зчик
во́зькатися
«тс.»
возя́рка
«тс.»
до́ві́з
за́ві́з
заві́зкувато
«тс.»
заві́зни́к
заві́зно
«багато навезено»
(у млині)
заво́жений
«брудний»
завози́ти
«забруднити»
запрові́зне
«плата за проїзд»
зве́зти
«вдарити»
зво́жай
«возовиця»
звози́ти
«тс.»
на́віз
«гній; великий привіз»
навоза́йка
«не повністю навантажений віз»
наво́зний
«гнойовий»
наво́зник
обві́з
переві́з
перевізне́
«гроші за проїзд»
перевізни́й
(у т. ч. «транспортабельний»)
переві́зни́к
переві́зчик
перево́за
«переправа»
перево́зець
«перевізник»
перево́зини
«перевезення, переселення»
перевозо́вий
«транзитний»
по́віз
«екіпаж»
(заст.)
пово́з
«обов’язок їхати чи везти»
пово́зка
«візок»
пово́зне
«мито з воза»
пово́зник
«візник»
повозо́вий
«упряжний»
(кінь)] Ж
при́ві́з
приво́зни́й
привозо́вий
уве́зення
уві́з
«імпорт»
у́віз
«глибокий хід, балка, вузький прохід»
узві́з
«підйом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vazaiti «везе, їде» | авестійська |
| vjeth «краду» | албанська |
| ве́зці | білоруська |
| веза́ | болгарська |
| wjezć | верхньолужицька |
| gawigan «трясти, рухати» | готська |
| ὄχος «віз» | грецька |
| wegan | давньоверхньонімецька |
| váhati «везе» | давньоіндійська |
| везти | давньоруська |
| *uegh «рухати, тягнути, їхати» | індоєвропейська |
| veho «везу» | латинська |
| vezums «віз, вантаж» | латиська |
| vèžti «везти» | литовська |
| вози | македонська |
| wjazć | нижньолужицька |
| Weg «дорога» | нововерхньонімецька |
| wieźć | польська |
| vezti | праслов’янська |
| везти́ | російська |
| вòзити | сербохорватська |
| vadžitan | середньоперська |
| viezt′ | словацька |
| vésti | словенська |
| везѫ | старослов’янська |
| вести | українська |
| vézti | чеська |
| wekan «рухатися» | ? |
| wāga «вага» | ? |
| vazītan «їхати, втікати» | ? |
| voziti | ? |
ве́зяти «мазати глиною; витирати щось брудною ганчіркою»
пор. також бр. вэдзгацъ «бруднити»;
можливо, пов’язане з ве́зти́, вози́ти (завози́ти «забруднити»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́зькати
«лизати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вэдзгацъ «бруднити» | білоруська |
| також | ? |
| ве́зти́ | ? |
| вози́ти (завози́ти «забруднити») | ? |
ве́ктор
лат. vector «носій, пасажир, вершник» через проміжну форму vecto «несу, везу» походить від veho «їду, веду, несу», спорідненого з псл. vezti, укр. ве́зти́;
запозичення з латинської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
vektor
vektor
wektor
wektor
вектар
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vector «носій, пасажир, вершник» | латинська |
| vezti | праслов’янська |
| ве́зти́ | українська |
| vecto «несу, везу» | ? |
| veho «їду, веду, несу» | ? |
заве́зиско «місце, де глибоко осів ґрунт»
похідне утворення від везти;
початково означало «місце, яке засипається завезеною землею, сміттям тощо»;
пор. [заво́жу вати] (яму) «засипати завезеною землею» Ж, п. zawieźć (zawozić) «заповнити, зарівняти чимось навезеним», ч. zavézt «засипати, завалити, закидати» (яму і т. п.), слц. zavozit’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заве́злиско
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zawieźć «заповнити, зарівняти чимось навезеним» (zawozić) | польська |
| zavozit' «тс.» | словацька |
| zavézt «засипати, завалити, закидати» (яму і т. п.) | чеська |
| везти | ? |
кови́зи́тися «комизитися; вередувати; норовитися Г; ґедзатися, скаженіти Ж»
очевидно, результат контамінації слів комизи́тися (комиза́) і коверзува́ти ([коверза́]);
виведення ковеза́ з основи ве́зти́, ускладненої словотворчим елементом ко- (Никончук Этимология 1977, 123) непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заковези́тися
«закомизитися; зноровитися; завередувати»
кове́за́
«вередлива, примхлива людина Л; вередлива, плаксива дитина Ва»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| комизи́тися (комиза́)([коверза́]) | ? |
| ковеза́ | ? |
| ве́зти́ | ? |
| ко- | ? |
вага́ «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]»
запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
двн. wāga «ваги», нвн. Wáge (Wáage) «тс.» пов’язане з нвн. wägen «зважувати», wiegen «зважувати, важити», Wágen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain «віз», двн. дангл. wēgan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», дінд. váhati «їде, везе», стсл. везѫ укр. везу́;
припкщення (Абаєв Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов’янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обґрунтоване;
р. [ва́га] «вага; ваги», бр. вага́, п. нл. waga, ч. слц. váha, вл. waha «тс.», м. схв. ва́га «ваги», слн. vāga «тс.; вага»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваг
«знаряддя для піднімання воза»
вага́дло
«маятник»
(заст.)
ва́галка
«гойдалка»
вага́ння
вага́р
вага́ти
«зазіхати, замірятись; зважуватись»
(заст.)
вага́тися
ва́ги́
«прилад для зважування»
ва́ги-перева́ги
«перевальцем»
вагівни́к
«ваговий брус»
вагівниця
«ваги»
вагі́тна́
вагове́
«збір за вагу»
(заст.)
ваго́ви́й
ва́говий
«нерішучий»
ваго́вистий
«тс.»
вагови́тий
«важкий, важливий»
ваго́м
«поволі»
ва́го́м
«на вагу»
(заст.)
ваго́мий
вагони́ти
«обтяжувати»
вагоні́ти
«вагітніти; лежати тягарем»
вагота́
«вага, тягар; вагітність; важкі переживання»
ваготі́ння
«тягар, тяжіння»
ваготі́ти
ваго́тний
«ваговий»
вагою
(1545)
вагува́тися
«вагатися; [мірятися силами]; сваритися, сперечатися»
важа́к
«паличка, на якій намотують і зав’язують петлі при плетінні сітки»
важевни́ця
«важіль»
важе́зний
важель
«пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно»
важе́нний
ва́жити
ва́житися
ва́жіль
ва́жка
«шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача»
важкеле́нний
важки́
«дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Mo]»
важки́й
важли́вий
важна́
«вагітна»
ва́жний
«поважний, хороший»
важни́к
«вагар»
важни́ця
«ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря»
ва́жниця
«значна особа; важлива справа»
важні́ти
важню́щий
ва́жня́
«приміщення чи місце для ваг на ринку»
важо́к
«гирка»
важу́чий
ва́жчати
важче́зний
важчу́га
«дуже важка людина»
вива́га
«допомога, звільнення»
ви́вага
«зважування»
ви́важити
«допомогти»
відвага
відважитися
«насмілитися»
віднева́га
«нахабство, зухвалість»
вповага
«повага»
(заст.)
вповажни́ти
«шанувати»
до́ва́жка
до́важок
за вагами
(1494)
заува́жити
«ударити, стусанути»
зва́га
«відвага»
звагува́ти
«оглянути, звернути увагу»
зважа́ти
зважитись
«насмілитись»
зважли́вий
зважни́й
«відважний»
зважні́лий
зважоно
(1529)
знева́га
зневажа́ти
знева́жливий
знева́жний
знева́жник
нава́га
«тягар, вантаж; замір»
(заст.)
нава́жба
«рішення, намір»
(заст.)
нава́житися
нава́жний
«відважний»
навперева́ги
напова́житися
«докласти зусиль, старань»
обваж
«обважування»
обважа́ти
«обманювати у вазі»
(заст.)
обважені́ти
«стати важким»
обважни́ти
обважні́лий
обважні́ти
обва́жувати
«перевантажувати; неправильно важити»
одва́жливий
«розсудливий»
перева́га
перева́жати
перева́жний
по́ваг
«поважність»
пова́га
по́вагом
поважа́ти
пова́жити
«зважити на чиєсь прохання; спокуситися»
пова́житися
«відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]»
пова́жливий
поважни́й
«схильний»
пова́жний
пова́жні́ти
«ставати поважнішим»
пова́жно
ро́зваг
«розсудливість, обережність»
розважа́ти
«розмірковувати»
розва́жливий
розва́жний
спо́вага
споважні́лий
споважні́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| weight «вага» | англійська |
| вага́ | білоруська |
| waha «тс.» | верхньолужицька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоанглійська |
| wāga «ваги» | давньоверхньонімецька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоверхньонімецька |
| váhati «їде, везе» | давньоіндійська |
| vehi «їхати» | латинська |
| ва́га «ваги» | македонська |
| waga | нижньолужицька |
| Wáge «тс.» | нововерхньонімецька |
| wägen «зважувати» | нововерхньонімецька |
| waga | польська |
| ва́га «вага; ваги» | російська |
| ва́га «ваги» | сербохорватська |
| váha | словацька |
| vāga «тс.; вага» | словенська |
| везу́ | українська |
| váha | чеська |
| wiegen «зважувати, важити» | ? |
| Wágen «віз, екіпаж, вагон» | ? |
| Weg «дорога» | ? |
| wain «віз» | ? |
| везѫ | ? |
ваго́н
запозичено через російську мову з німецької або французької;
н. Waggón, фр. wagon походять від англ. wagon, waggon «коляска, віз, фургон», спорідненого з нвн. Wágen «віз», укр. віз;
р. бр. болг. ваго́н, п. вл. wagon, ч. слц. vagon, м. вагон, схв. вàгōн, слн. vagón;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вагоне́тка
ваго́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wagon | англійська |
| ваго́н | білоруська |
| ваго́н | болгарська |
| wagon | верхньолужицька |
| вагон | македонська |
| Waggón | німецька |
| Wágen «віз» | нововерхньонімецька |
| wagon | польська |
| ваго́н | російська |
| вàгōн | сербохорватська |
| vagon | словацька |
| vagón | словенська |
| віз | українська |
| wagon | французька |
| vagon | чеська |
| waggon «коляска, віз, фургон» | ? |
ва́нту́х «тюк, мішок, лантух; живіт Ж, Я; грубе полотно (Шелудько)»
загальноприйнятої етимології не має;
очевидно, запозичено через польську мову з німецької;
розглядається як результат видозміни форми ла́нтух (п. łańtuch) «тс.» або як стягнена форма н. Wágentuch «полотно для воза», утвореного з основ іменників Wágen «віз», спорідненого з псл. vozъ, укр. віз, і Tuch «сукно, полотно; мішок», спорідненого з двн. tuoch, днн. дфриз. dōk, гол. doek «тс.»;
п. wantuch (wańtuch) «грубе полотно», ч. vantuch «великий мішок; пузо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вантухъ
«лантух»
(1545)
вантюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| doek «тс.» | голландська |
| tuoch | давньоверхньонімецька |
| dōk | давньонижньонімецька |
| dōk | давньофризька |
| Wágentuch «полотно для воза» | німецька |
| wantuch «грубе полотно» (wańtuch) | польська |
| vozъ | праслов’янська |
| віз | українська |
| vantuch «великий мішок; пузо» | чеська |
| ла́нтух «тс.» (п. łańtuch) | ? |
| Wágen «віз» | ? |
| Tuch «сукно, полотно; мішок» | ? |
виз «білуга, Acipenser huso L.» (іхт.)
запозичення з польської або чеської мови;
п. wyż, ч. vyza, як і слц. vyza, вл. wyz, слн. víza «тс.», походять від двн. hūso «білуга» (нвн. Háusen «тс.»), яке зводиться до іє. *kūso-, що являє собою розширений варіант кореня *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати»;
припускається також (Machek ESJČ 705) субстратне «праєвропейське» походження цього слова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
визи́на
«білужина»
віз
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wyz | верхньолужицька |
| hūso «білуга» (нвн. Háusen «тс.») | давньоверхньонімецька |
| *kūso- | індоєвропейська |
| wyż | польська |
| vyza | словацька |
| víza «тс.» | словенська |
| vyza | чеська |
| *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати» | ? |
| субстратне «праєвропейське» | ? |
в'яза́ти
менш імовірними є припущення про схрещення *ęzati і *vьrzati (Meillet MSL 8, 236; Études 215) і про зв’язок з лит. výžti «вити, плести» (Machek ESJČ 679) або з гот. windan «вити» та про вплив з боку *ǫza «узи»(Брандт РФВ 22, 115);
можливо, споріднене з прус. winsus «шия», вірм. viz «тс.»;
основа vęz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *ǫz- ‹ іє. *angh(пор. стсл. ѫзъкъ «вузький», гр. γχω «зв’язую», лат. ango «звужую») і іє. ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. veržti «стягувати, стискати, давити»);
псл. vęzati;
р. вязать, бр. вяза́ць, др. вязати, п. wiązać, ч. vázati, слц. viazať, вл. wiazać, нл. wjezaś, болг. ве́жа, м. везе «вишиває», схв. ве́зати, слн. vézati, стсл. ВѦЗАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'я́жучий
в'яза́лець
«в’язальник»
в'яза́льний
в'яза́льник
в'яза́льце
(бот.)
в'язан
«жмутик, букет»
(ь)
в'я́занка
в'язба́
«ув’язнення»
в'я́зень
в'язи́
«в’язь у санях»
в'я́зи
(анат.)
в'язи́ла
«кайдани»
(заст.)
в'язи́ля
«в’язальниця»
в'я́зи́стий
«товстошиїй»
в'язі́вка
«витка рослина, хміль, березка і под.»
в'язі́й
в'я́зі́ль
«зв’язка»
в'язі́льник
«тс.»
в'язі́льниця
«в’язальниця»
в'я́зка
в'я́зки́й
в'язкува́тий
в'я́зло
«все, чим можна в’язати»
в'язни́й
«шийний»
в'я́зник
«в’язень»
в'язни́ти
«ув’язнювати»«зв’язка Ж; зав’язь»
в'язни́ця
в'язни́чний
в'я́знути
в'я́зня
«в’язниця»
в'я́зо́к
«зв’язок (різні частини воза, саней, човна, корзини); хребець»
в'язу́ра
«велика в’язка»
в'язу́чий
в'язь
«зав’язь; старовинний вид письма; зв’язок (мех.); [капиця Л]»
в'я́зьмо
«перевесло»
за́в'я́зка
за́в'язь
зв'я́зка
зв'язкі́вець
зв'я́зний
зв'язо́к
зв'язь
зобов'яза́ти
нав'я́зкуватий
нав'я́зливий
на́в'язь
«настирливість»
обв'я́зка
обв'я́зувальний
обов'язко́вий
обо́в'язок
обов'я́зувальник
пере́в'яз
перев'я́зка
перев'язкува́тий
«з перехватом посередині»
(про посуд)
перев'я́зник
перев'я́зочна
перев'я́зочний
пере́в'язь
підв'я́зка
підв'я́зувальний
пі́дв'язь
«місце, де балка запускається в стовп, що її підтримує»
(теслярське)
прав'я́зливий
при́в'я́зка
прив'язни́й
прив'язник
при́в'язок
при́в'язь
про́в'язь
«середня частина рибальської сітки»
розв'я́зка
розв'я́зний
ро́зв'язо́к
ро́зв'язь
у́в'я́зка
ув'язливий
ув'я́знений
ув'я́знення
ув'я́знювати
у́в'язь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вяза́ць | білоруська |
| ве́жа | болгарська |
| wiazać | верхньолужицька |
| viz «тс.» | вірменська |
| windan «вити» | готська |
| вязати | давньоруська |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | індоєвропейська |
| ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. ve$ržti «стягувати, стискати, давити») | індоєвропейська |
| výžti «вити, плести» | литовська |
| везе «вишиває» | македонська |
| wjezaś | нижньолужицька |
| wiązać | польська |
| vęzati | праслов’янська |
| winsus «шия» | прусська |
| вязать | російська |
| ве́зати | сербохорватська |
| viazať | словацька |
| vézati | словенська |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | старослов’янська |
| ВѦЗАТИ | старослов’янська |
| vázati | чеська |
| *ęzati | ? |
| *ǫza «узи» | ? |
| vęz- | ? |
| *ǫz- | ? |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | ? |
смарово́з «той, хто змащує вози; людина в брудній одежі»
запозичення з польської мови;
п. smarowóz «тс.» утворене з основ дієслова smarować «мастити, намазувати», smar «мастило» та іменника wóz «віз», якому відповідає укр. віз;
Фонетичні та словотвірні варіанти
смарові́з
шмарово́з
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| smarowóz «тс.» | польська |
| smarować «мастити, намазувати» | польська |
| smar «мастило» | польська |
| wóz «віз» | польська |
| віз | українська |
пі́двізок «залізна пластина під дерев’яною віссю»
результат видозміни деетимологізованої форми підві́сок (піді́сок) «тс.», зближеної з основою віз (візо́к);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| підві́сок «тс.» (піді́сок) | українська |
| віз (візо́к) | українська |
карава́н «великий віз, фургон Г; катафалк Ж»
зважаючи на хронологію п. karawan «катафалк», неймовірним видається його виведення (Маlіnowski PF 2, 261; Matzenauer 195; Korbut PF 4, 475; Karłowicz SWO 255) з незасвідченого свн. karwagen, двн. karawagen, перший компонент яких (свн. kar, двн. kara) має означати «жалоба, оплакування», як у нвн. Karfreitag «велика пʼятниця», букв. «сумна, жалібна пʼятниця»;
у польській мові значення «катафалк» у слова karawan виникло лише в другій половині XVIII ст. у звʼязку з застосуванням у цій функції військового воза;
п. karawan «катафалк; [довгий вантажний віз]; (ст.) навантажений віз з амуніцією, провіантом (застосовуваний на війні)», ст. karwan, karabon «довгий, важкий великий віз», [karaban, karawón] «тс.» відбивають запозичене нвн. Karrenwagen «віз, у який коні запряжено один за одним; віз з кузовом», складне слово, утворене з іменників Karren «віз, візок; тачка», що через свн. karre, двн. karro, karra походить від лат. carrus «чотириколісний віз», і Wagen «віз» (у польській мові скорочене: -wan – так само, як у rydwan ‹ свн. reit-wagen «ридван»), споріднене з псл. ѵоzъ, укр. віз;
запозичення з польської мови;
р. [карафа́шка] «лінійка, віз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
караваня́р
«візник катафалка; факельник, що супроводжує катафалк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karawagen | давньоверхньонімецька |
| kara | давньоверхньонімецька |
| karro | давньоверхньонімецька |
| carrus «чотириколісний віз» | латинська |
| Karfreitag «велика пʼятниця» | нововерхньонімецька |
| Karrenwagen «віз, у який коні запряжено один за одним; віз з кузовом» | нововерхньонімецька |
| Karren «віз, візок; тачка» | нововерхньонімецька |
| Wagen «віз» (у польській мові скорочене: -wan -- так само, як у rydwan ‹ свн. reit-wagen «ридван») | нововерхньонімецька |
| karawan «катафалк» | польська |
| karawan | польська |
| karawan «катафалк; [довгий вантажний віз]; (ст.) навантажений віз з амуніцією, провіантом (застосовуваний на війні)» | польська |
| karwan (ст.) | польська |
| karabon «довгий, важкий великий віз» | польська |
| karaban «тс.» | польська |
| karawón «тс.» | польська |
| -wan | польська |
| rydwan | польська |
| ѵоzъ | праслов’янська |
| карафа́шка «лінійка, віз» | російська |
| karwagen | середньоверхньнімецька |
| kar | середньоверхньнімецька |
| karre | середньоверхньнімецька |
| reit-wagen | середньоверхньнімецька |
| віз | українська |
у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заужа́ти
«зв’язати»
паужіня
«те, що висипається з-під пауза»
пауз
«рубель»
паузник
«вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок
«вид річкового судна»
розпаузити
у́зник
«в’язень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.) | білоруська |
| aggwus | готська |
| ἄγχω «здавлюю» | грецька |
| еngi | давньоверхньонімецька |
| aṁhúḥ «вузький» | давньоіндійська |
| øngr «тс.» | давньоісландська |
| оуза «окови» | давньоруська |
| *ang̑h- | індоєвропейська |
| angō «стискаю, душу» | латинська |
| vyžà «лапоть» | литовська |
| výžti «плести лапті» | литовська |
| аñkštas «тісний, вузький» | литовська |
| eng | нововерхньонімецька |
| więzy | польська |
| *ǫza | праслов’янська |
| у́за | російська |
| у́зы | російська |
| везе | сербохорватська |
| у̏зе «в’язниця; кайдани» | сербохорватська |
| vézi | словенська |
| ѫза | старослов’янська |
| вѫза | старослов’янська |
| вѫзъ | старослов’янська |
| ву́зол | українська |
| в'яза́ти | українська |
штельва́га «передня частина воза, екіпажа»
запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
н. Stellwagen, (заст.) [Stellwaga] «штельвага» є складним словом, перший компонент якого (Stell-) пов’язаний зі stellen «ставити», а другий – з Wagen «віз», спорідненим із псл. vozъ, укр. віз;
первісне значення слова «те, що ставиться (уставляється) у віз»;
п. stelwaga, sztelwaga, [stylwaga, sztylwaga];
Фонетичні та словотвірні варіанти
стальва́га
стельва́га
«тс.»
штелва́га
ште́львaг
«штельвага»
штивля́га
штильва́га
штільва́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Stellwagen | німецька |
| Stellwaga «штельвага» | німецька |
| stellen «ставити» | німецька |
| Wagen «віз» | німецька |
| stelwaga | польська |
| sztelwaga | польська |
| stylwaga | польська |
| sztylwaga | польська |
| vozъ | праслов’янська |
| віз | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України