ВЕДІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́сти́
псл. vesti‹*vedti, voditi;
споріднене з лит. vèsti «вести; одружуватися», vedỹs «наречений», vadžióti «водити», лтс. vadât «водити», vadît «проводити», прус. vedduns «ведений», дірл. fedid «веде, йде, несе», ав. vāδayeiti «веде, приводить», дінд. vadhuḥ «наречена, молода дружина», ав. vaδū- «тс.», кімр. arveddu «вести, приводити», хет. u-wate «вести»;
іє. *uedh/uodh- «водити»;
р. вести́, води́ть, бр. ве́сці, вадзі́ць, др. вести, водити, п. wieść, wodzić, ч. vesti, voditi, слц. viesť, vodiť, вл. wjesć, нл. wjasć, болг. во́дя, заст. веда́, м. веде, схв. вòдати, вòдити, слн. vésti, voditi, стсл. вести, водити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́сти́ся
«здійснюватися; існувати; плодитися; щастити»
вза́від
«щодуху»
ви́веденець
«селянин, переселений на іншу землю»
(заст.)
ви́від
ви́відець
«крива лінія вздовж крисів миски»
ви́водка
ви́водок
відві́д
відво́дини
«обід молодих, свекра й свекрухи у тестя й тещі в кінці весілля»
відво́дич
«тягач; відвідний пристрій»
відво́дка
відво́дник
«комонник, Succisa»
(бот.)
відводо́к
«штучно створений рій; відсадок»
води́ло
«чепіги»
води́ти
воді́й
вожа́й
«вожак, провідник»
вожа́к
вожа́тий
во́живо
«приведення (людини куди-небудь)»
дово́дити
(у т. ч. «наводити докази»)
дово́дитися
дово́дка
заведе́нція
«звичай»
завиді́я
«причепа, скандаліст»
завидія́ка
«тс.»
за́від
«початок, привід; звук плачу; звичаї; те, що водиться; домашнє свято; рід, походження»
завідний
«обманливий, ненадійний»
завідня́
«колода для повертання вітряка»
завідськи́й
«заводський; породистий»
заві́дця
«заводій»
заві́дчик
«тс.»
заво́д
за́водень
«заводій»
за́води
«завивання; голосіння»
заводи́ло
«ініціатор»
заво́дина
«створіння, істота»
заво́дини
заво́дити
(у т. ч. «голосити, плакати»)
заво́дище
«місце, де був завод»
заводі́й
«призвідник»
заводія́ка
заво́дник
за́во́дня
«клопітлива справа»
заводськи́й
«тс.»
заво́дця
«тс.»
заво́дчик
запрова́джувати
запро́вод
«уведення, організація»
зведени́ця
«покритка»
зведе́нник
«звідник, посередник»
зве́дення
зведеню́к
«одне із зведених дітей»
зведеня́
«тс.»
зведеня́та
звід
«кодекс; дугоподібне перекриття; колодязний журавель; [знищення, руйнування, обман; пристрій для лову лисиць, вовків тощо; підмурок, на якому стоїть піч, груба Дз]»
звідни́й
зві́дни́к
звідникува́ти
звідни́цтво
зві́дниця
«дурисвітка»
звідня́
«очна ставка; омана, ошуканство»
зво́ди
«плітки; очна ставка»
зво́дини
«каркас дерев’яної будівлі; очна ставка»
зво́дник
«звідник»
зво́дниця
«посередниця, сваха; [дурисвітка, ошуканка Ba]»
зво́дні
«брехні, поговір»
зво́дня
«посередництво; плітка»
ізво́дниця
«звідниця»
навза́води
«щодуху»
наво́дити
наво́дка
наво́дчик
о́бві́д
о́бві́дка
обві́дни́к
обводи́стий
«колоподібний»
обводі́вки
«вид плоских молюсків, дискофор, Craspidota»
(зоол.)
обзаведе́нція
«хатнє господарство»
обзаведі́нка
«обладнання, обстановка»
одво́д
«оборона, захист»
перевід
перевідни́й
перево́д
«перевід; [кінний привід коло молотарки, січкарні, олійниці і под. Me]»
переводжа́ти
«обдурювати»
пове́сти́ся
(у т. ч. «подружити»)
по́від
пові́ддя
повіде́ць
повідки́
«поводи»
повода́р
повода́тор
поводи́
поводи́р
пово́дити
«злегка рухати; (себе) поводитися»
приві́д
«приведення»
при́від
«причина, нагода»
приві́дець
приві́дця
при́вод
приво́дка
приводни́й
прова́дити
провід
провідни́й
про́відний
прові́дни́к
провіднико́вий
провідни́цький
провідни́ця
прові́дність
провода́mop
«провідник»
провода́р
проводжа́йка
«провідниця»
проводжа́ти
проводжа́тий
про́води́
прово́дини
проводи́р
проводи́рити
проводи́рка
проводи́тель
«провідник»
прово́дити
прово́дка
проводни́к
«лежак у димоході»
проводни́чий
«кондуктор, провідник»
прово́дничка
прово́дця
«провідник»
прозво́дник
«спокусник, звідник»
розведе́нниця
«жінка, що розлучилася з чоловіком»
ро́зві́д
ро́звідка
«розведення»
розві́дни́й
розвідни́ця
(=розведенниця)
розвідня́к
«чоловік, що розлучився з жінкою»
ро́звідь
«розбещеність, розпуста»
ро́зводень
«гульвіса»
розво́дець
«розподільник»
розво́ди
розво́дити
«розлучати, рознімати»
розво́дка
розводя́щий
уві́д
увідни́й
уво́д
«вступ»
уво́дини
(церк.)
уза́води
«щодуху»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāδayeiti «веде, приводить» | авестійська |
| vaδū- «тс.» | авестійська |
| ве́сці | білоруська |
| во́дя | болгарська |
| wjesć | верхньолужицька |
| vadhuḥ «наречена, молода дружина» | давньоіндійська |
| fedid «веде, йде, несе» | давньоірландська |
| вести | давньоруська |
| *uedh/uodh- «водити» | індоєвропейська |
| arveddu «вести, приводити» | кімрська |
| vadât «водити» | латиська |
| vèsti «вести; одружуватися» | литовська |
| веде | македонська |
| wjasć | нижньолужицька |
| wieść | польська |
| wodzić | польська |
| vesti‹*vedti | праслов’янська |
| vedduns «ведений» | прусська |
| вести́ | російська |
| вòдати | сербохорватська |
| viesť | словацька |
| vodiť | словацька |
| vésti | словенська |
| voditi | словенська |
| вести | старослов’янська |
| води́ть | українська |
| вадзі́ць | українська |
| водити | українська |
| вòдити | українська |
| водити | українська |
| u-wate «вести» | хетська |
| vesti | чеська |
| voditi | чеська |
| voditi | ? |
| vedỹs «наречений» | ? |
| vadžióti «водити» | ? |
| vadît «проводити» | ? |
| веда́ | ? |
ві́но «придане, посаг» (заст.)
псл. věno «плата за жінку, придане, посаг»;
менш обґрунтовано зіставлялося (Pedersen IF 5, 67; Walde–Hofm. II 753– 754; Булич ЖМНП 1895, липень 254; Трубачев Терм. родства 144) з гр. ἔδνον, ἔεδvov «придане», двн. widomo «ціна», widemo, дангл. weotuma, wituma «тс.» і з гніздом веду́, вести́;
іє. *uesno- «купувати»;
очевидно, споріднене з лат. vēnum «продаж», vēndo «продаю» (‹vēnum dō), гр. ὠνος «ціна» (‹*vōsnos), дінд. vasnáḥ «ціна», vasnám «плата», вірм. gin «тс.», хет. uššaniia- «продавати», пор. was«купувати»;
р. заст. ве́но «придане, посаг, плата за наречену», бр. ст. ве́на, др. вѣно, вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий», п. wiano «придане, посаг», ч. věno, слц. veno, вл. wěno «тс.», стсл. вѣно «тс.; подарунок для молодої»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віни́ти
«наділяти посагом»
ві́нний
віно́вний
вінува́ти
«давати, готувати посаг»
звінува́тися
«позбавитися посагу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́на | білоруська |
| wěno «тс.» | верхньолужицька |
| gin «тс.» | вірменська |
| ἔδνον | грецька |
| ὠνος «ціна» (‹*vōsnos) | грецька |
| weotuma | давньоанглійська |
| widomo «ціна» | давньоверхньонімецька |
| vasnáḥ «ціна» | давньоіндійська |
| вѣно | давньоруська |
| *uesno- «купувати» | індоєвропейська |
| vēnum «продаж» | латинська |
| wiano «придане, посаг» | польська |
| věno «плата за жінку, придане, посаг» | праслов’янська |
| ве́но «придане, посаг, плата за наречену» | російська |
| veno | словацька |
| вѣно «тс.; подарунок для молодої» | старослов’янська |
| вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий» | українська |
| uššaniia- «продавати» | хетська |
| věno | чеська |
| ἔεδvov «придане» | ? |
| widemo | ? |
| веду́ | ? |
| вести́ | ? |
| vēndo «продаю» (‹vēnum dō) | ? |
| vasnám «плата» | ? |
| was «купувати» | ? |
| ве́но «придане, посаг, плата за наречену» | ? |
| ве́на | ? |
сва́дьба́ «весілля»
псл. svatьba, похідне від svatъ «сватання»;
зближення з веду́, води́ти (Желтов ФЗ 1876/1, 20) неприйнятне;
р. сва́дьба, бр. [сва́дзьба], др. сватьба, п. swadźba, swaćba, ч. svatba, [svajba], слц. svadba, нл. swajźba, болг. сва́тба, м. свадба, схв. сва̏дба, слн. svàtba, стсл. сватьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свадьби́
«сватання»
сва́дьбини
свадьби́чка
«наречена, молода»
свадьбува́ти
свадьбя́ний
сва́йба́
«весілля»
сва́льба
«тс.»
сва́льбини
«тс.»
сва́тба
«весілля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сва́дзьба | білоруська |
| сва́тба | болгарська |
| сватьба | давньоруська |
| свадба | македонська |
| swajźba | нижньолужицька |
| swadźba | польська |
| swaćba | польська |
| svatьba | праслов’янська |
| svatъ «сватання» | праслов’янська |
| сва́дьба | російська |
| сва̏дба | сербохорватська |
| svadba | словацька |
| svátba | словенська |
| сватьба | старослов’янська |
| веду́ | українська |
| води́ти | українська |
| svatba | чеська |
| svajba | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України