ВДУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ду́ти (ду́ю)

псл. duti, dujǫ, зближене пізніше з псл. dǫti, dъmǫ;
споріднене з лит. dùja «пил, мжичка», дінд. dhūnṓti (dhuváti) «хитає, потрясає», гр. ϑυω «димлю, спалюю жертву», ϑυνω «прагну, бушую», ϑυνέω «тс.», θύελλα «буря, хуртовина», дісл. dýja «дути, трясти, коливати», dūnn «пушинка», daunn «запах, дух», гот. dauns «запах, випаровування», нн. düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце»);
іє. *dheu-, *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти»;
р. дуть (ду́ю), п. [duć (duję)], ч. douti, duji, слц. [duť, (dujem)], вл. duć (duju), нл. duś (dujom), болг. ду́я, м. дуе, схв. дути (дyjȇм), слн. dúti (dújem), стсл. доунѫти, доунѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вдува́льний
вдува́ти
видува́льник
видува́ти
видувни́й
дуймо́м «швидко (побігти)» (подути)]
дуйни́й «який сильно дме»
ду́ну́ти
дуяви́ця «завірюха»
дуя́вка «тс.»
задува́ти
здува́ти
на́дув
надува́льник
надува́ти
надувни́й
обдува́ти
піддува́ло
піддува́ти
пі́ддувка
по́дув
подува́ти
про́дув
продува́льний
продува́ти
продувни́й
роздува́льний
роздува́льник
роздува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ду́я болгарська
duć (duju) верхньолужицька
dauns «запах, випаровування» готська
ϑυω «димлю, спалюю жертву» грецька
dhūnṓti «хитає, потрясає» (dhuváti) давньоіндійська
dýja «дути, трясти, коливати» давньоісландська
*dheu- індоєвропейська
dùja «пил, мжичка» литовська
дуе македонська
duś (dujom) нижньолужицька
düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце») нижньонімецька
duć (duję)] польська
duti праслов’янська
dǫti праслов’янська
дуть (ду́ю) російська
дути (д$yjȇм) сербохорватська
duť (dujem)] словацька
dúti (dújem) словенська
доунѫти старослов’янська
доунѫ українська
douti чеська
duji чеська
dujǫ ?
dъmǫ ?
ϑυνω «прагну, бушую» ?
ϑυνέω «тс.» ?
θύελλα «буря, хуртовина» ?
dūnn «пушинка» ?
daunn «запах, дух» ?
*dheuā- «курити, диміти, дути, віяти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України