ВАРНЯКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
варня́кати «базікати; говорити нерозбірливо»
неясне;
зіставляється (Куркина Этимология 1965, 184–188) з лит. varýti «гнати; переслідувати; вести; рухати, штовхати», лтс. vert «бігти» і виводиться від іє. *uer- «повертати, давити, рухати»;
можливо, в основі лежить звуконаслідування (пор. варча́ти, воркота́ти);
може бути також афективним утворенням, пов’язаним з [вари́ти] «говорити, умовляти» (пор. також варити воду) або з верну́ти (через верня́кати);
р. [вара́кать] «робити невміло; базікати», [варна́кать] «базікати, молоти; робити як-небудь», [варна́чить] «кипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варня́чити
верня́кати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *uer- «повертати, давити, рухати» | індоєвропейська |
| vert «бігти» | латиська |
| varýti «гнати; переслідувати; вести; рухати, штовхати» | литовська |
| вара́кать «робити невміло; базікати» | російська |
| варна́кать «базікати, молоти; робити як-небудь» | українська |
| варна́чить «кипіти» | українська |
| вари́ти «говорити, умовляти» (пор. також варити воду) | ? |
| верну́ти (через верня́кати). | ? |
карзя́кати «говорити дурниці; базікати»
афективне утворення, паралельне до варня́кати, базі́кати, верзти́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варня́кати | ? |
| базі́кати | ? |
| верзти́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України