ВАЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бовт «склепіння ВеУг; магазин Дз Атл І»
запозичення з угорської мови;
уг. boltív «склепіння», bolt «магазин, крамниця» походить від іт. volta «склепіння», яке зводиться до лат. vola «тс.» (volvo «обертаю, кручу»), спорідненого з укр. валя́ти, р. волна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бовдова́ня
«склепіння»
бо́вта
«купецька ятка»
бовтар
«купець»
бовта́ш
«крамар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| volta «склепіння» | італійська |
| vola «тс.» (volvo «обертаю, кручу») | латинська |
| волна́ | російська |
| boltív «склепіння» | угорська |
| валя́ти | українська |
| bolt «магазин, крамниця» | ? |
вайло́ «неповоротка, незграбна, повільна людина»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з вали́ти(ся), валя́ти(ся) через проміжну форму *вальло з дисиміляцією першого л;
пор. [валю́ка] «ледар», [зава́лий] «незграбний», [зава́лькуватий] «лінивий, неповороткий», р. у́валень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вайло́м
«натовпом, валом»
вайлува́тий
вайлюка
«тс.»
валови́тий
«вайлуватий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́валень | російська |
| вали́ти | ? |
| ся | ? |
| валя́ти | ? |
| ся | ? |
| вальло | ? |
| валю́ка «ледар» | ? |
| зава́лий «незграбний» | ? |
| зава́лькуватий «лінивий, неповороткий» | ? |
вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»
іє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вал
«циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник
«бурелом»
валєнки
«суконні штани»
вали́ло
«сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця
«злива»
ва́ліж
«тс.»
валі́й
«сукновал»
ва́лка
«обоз»
валки́й
«пісний»
(про гончарну глину)
валови
«дуже лінивий»
(про биків)
вало́к
«качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти
«рухатись масою»
валу́н
валькува́ти
«робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий
«схожий на вальок»
валькува́то
«непевно, хитаючись»
(про ходу)
ва́льни́й
«густий, численний»
вальо́к
«качалка»
ва́льо́к
«кавалок (глини)»
валю́га
«ледар»
валю́ка
валю́х
«пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява
«велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка
«тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати
«висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка
(спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла
«нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий
«незграбний, неповороткий»
зава́лина
«яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий
«обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо
«багато снігу»
зава́лище
«руїна»
зава́лка
«завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки
«припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний
(спец.)
за́валь
зава́лько
«дуже багато, переповнено»
зава́льковий
«завалистий»
зава́льни́й
«якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно
«тс.»
завалювальний
завалю́ха
(хата)
завалющий
завалява
(снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий
«лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла
«велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка
«натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий
«неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння
(спец.)
зваля́ти
«збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка
(спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця
«гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення
(спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний
(землетрус)
одва́л
«обвал, падіння»
перева́л
(у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки
«залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок
«прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла
«стсля»
по́валець
«волосяний аркан»
пова́лина
«тс.»
пова́лом
«покотом»
пова́льний
«загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок
«заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок
«дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий
«обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь
«провал»
проваля́ти
(спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valë «хвиля» | албанська |
| валі́ць | білоруська |
| ва́лям | болгарська |
| walić | верхньолужицька |
| waleć | верхньолужицька |
| ἑλύω «згинаю, звиваю» | грецька |
| wallan «кипіти, бурлити» | давньоверхньонімецька |
| vâlati «крутиться; повертається» | давньоіндійська |
| валити | давньоруська |
| volvo «обертаю, качаю» | латинська |
| vàlât «катати, вертіти» | латиська |
| volióti «катати» (võlioti) | литовська |
| вали «валяє» | македонська |
| waliś | нижньолужицька |
| walaś | нижньолужицька |
| wallen «тс.» | нововерхньонімецька |
| walić | польська |
| walac | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вали́ть | російська |
| Ва́љати | сербохорватська |
| valiť | словацька |
| váať | словацька |
| valíti | словенська |
| váljati | словенська |
| валити сѧ валгати сѧ | старослов’янська |
| валя́ть | українська |
| валя́ць | українська |
| валя́ти | українська |
| valiti | чеська |
| váleti | чеська |
| *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» | ? |
| valayati «котить, повертає» | ? |
| valjati «крутити, вертіти, котити» | ? |
| пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» | ? |
валю́ша «сукновальня»
очевидно, запозичення з польської мови, видозмінене в результаті зближення з валя́ти;
п. folusz «сукновальня» походить від пізньолат. fullare (follare) «валяти сукно», пов’язаного з лат. fullo «сукновал», можливо, спорідненим з лит. bildeti «гримотіти», bildénti «стукати», belsti «тс.», двн. bolz «болт, шворінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валучня
валу́ша
валю́тник
валюш
валю́шня
фолюша́р
«сукновал»
фолю́ші
хвалю́ші
хвалю́шник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bolz «болт, шворінь» | давньоверхньонімецька |
| fullo «сукновал» | латинська |
| bildeti «гримотіти» | литовська |
| fullare «валяти сукно» (follare) | пізньолатинська |
| folusz «сукновальня» | польська |
| валя́ти | ? |
| bildénti «стукати» | ? |
| belsti «тс.» | ? |
віл
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол | білоруська |
| вол | болгарська |
| wół | верхньолужицька |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
| волъ | давньоруська |
| вол | македонська |
| wół | нижньолужицька |
| wellen | німецька |
| vål | полабська |
| wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
| wół | польська |
| ѵоlъ | праслов’янська |
| valjati «каструвати» | праслов’янська |
| вал «кастрований бик» | російська |
| вол | російська |
| вȏ | сербохорватська |
| vôl | словацька |
| vòl | словенська |
| валя́ти «каструвати коней» | українська |
| vole «воло» | чеська |
| vůl | чеська |
| вели́кий | ? |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
| вола́ти | ? |
| бик | ? |
| буча́ти | ? |
| во́ло | ? |
| schwellen «набрякати, набухати» | ? |
| воло́х | ? |
| віл «волоська худоба» | ? |
| валя́ти «каструвати коней» | ? |
| конова́л | ? |
| ва́лах «кастрований баран» | ? |
| волъ | ? |
шули́к «коржики, политі розтертим підсолодженим маком» (переважно у мн. шули́ки)
псл. [*šulikъ, *šulъkъ, *šulьcь], утворені від šulъ ‹ *sjul- ‹ іє. *kseulos, що зводиться до іє. *ks-/kes- «різати»;
назва мотивується, очевидно, тим, що тісто на шулики різали або розтинали (рвали) на шматки;
пов’язання (Machek ESJČ 630) з ч. váleti, укр. валя́ти малоймовірне;
р. [шуляки́] «тс.» (з укр.), ч. [šoulek] «пончик», šulek, šulec «булочка», [šulánek, šúlanec, šulinec] «галушки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kseulos | індоєвропейська |
| *ks-/kes- «різати» | індоєвропейська |
| *šulikъ | праслов’янська |
| *šulъkъ | праслов’янська |
| *šulьcь | праслов’янська |
| *sjul- | праслов’янська |
| šulъ | праслов’янська |
| шуляки́ «тс.» (з укр.) | російська |
| валя́ти | українська |
| váleti | чеська |
| šoulek «пончик»«булочка» | чеська |
| šulek «пончик»«булочка» | чеська |
| šulec «пончик»«булочка» | чеська |
| šulánek «галушки» | чеська |
| šúlanec «галушки» | чеська |
| šulinec «галушки» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України