ВАЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

вале́т

запозичення з французької мови;
фр. valet (‹vaslet) «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» походить від слат. *vassulittum або *vassellittum, зменшеної форми до слат. vassus «слуга»;
р. бр. вале́т, п. walet, болг. вале́(т);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вале́т білоруська
вале́ (т) болгарська
walet польська
вале́т російська
*vassulittum середньолатинська
vassus «слуга» середньолатинська
valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» (‹vaslet) французька

вал «насип»

припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської;
свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс.») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. вали́ти;
запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val;
Фонетичні та словотвірні варіанти

валкува́ти «згрібати у валки»
вало́к «покіс»
за валом (1545)
підва́л
підва́ла
підва́лина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вал білоруська
вал болгарська
валъ давньоруська
vallum «вал табору» латинська
wał польська
вал російська
wal «насип» (нвн. Wall «тс.») середньоверхньнімецька
val словацька
вали́ти українська
val чеська

вал «грубі нитки»

очевидно, похідне від вали́ти (див.);
р. [вал] «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

валіве́ць «чотири пасма, 120 ниток Mo; жмут грубої пряжі розміром 3--6 паем Me»
валі́вці́ «мотки з одергів, клоччя, що йдуть на валовину»
валов'я́ний «тс.»
вало́ви́й «з валовини, з грубих ниток»
валови́на «груба пряжа»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вал «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон» російська
вали́ти ?

вала́ (вигук для відгону корів)

очевидно, результат фонетичної видозміни вигуку аля́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аля́ ?

ва́лах «кастрований баран або кінь Г, Ж; [кастратор жеребців]»

запозичення з німецької мови;
нвн. Wállach «тс.» походить від Wallache «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Волощини, Угорщини і Русі);
р. [валах] «кастрований бичок, баран», [ва́лу́х] «тс.», бр. [ва́лах, ва́лашыць], п. вл. wałach «мерин», ч. valach, слц. valach, vlach «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вала́хан «скопець»
валахъ (1529)
валаша́йник «кастратор»
валаша́л
валаша́лник
валаша́р
вала́шати «каструвати»
ва́ла́шати
валашеный (XVII ст.)
валаші́внйк
валаші́лник «тс.»
вала́шка «кастрована свиня»
валашова́ти «тс.»
валашо́к «стовбур дерева, чистий від гілля»
ви́лух «валах»
овалашати «тс.; [украсти]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́лах білоруська
wałach «мерин» верхньолужицька
Wállach «тс.» нововерхньонімецька
wałach «мерин» польська
валах «кастрований бичок, баран» російська
valach «тс.» словацька
vlach «тс.» словацька
ва́лу́х «тс.» українська
ва́лашыць українська
valach чеська
Wallache «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Волощини, Угорщини і Русі) ?

ва́лів «корито (для худоби)»

пор. дтюрк. олук«жолоб», чув. валак«тс.»;
уг. vályú «корито для худоби» походить з тюркських мов;
запозичення з угорської мови;
слц. válov «водопійне корито», схв. ва́лōв «корито для худоби»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вάливо
валу́в
валю́га «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
олук «жолоб» давньотюркська
ва́лōв «корито для худоби» сербохорватська
válov «водопійне корито» словацька
vályú «корито для худоби» угорська
валак «тс.» чуваська
олук «жолоб» ?

бульбо́ка «глибоке місце в річці»

запозичення з молдавської мови;
молд. булбоа́кэ «вир, ковбаня», булбо́анэ «тс.», як і рум. bulboácă, bulboánă «тс.», пов’язуються через проміжні форми булбу́к (bulbúc) «булька», булбука́ (bulbucá) «пузиритися» з нар.-лат. *volvicāre «вертіти, крутити», похідним від volvere «тс.», спорідненого з дінд. válati «обертається», псл. ѵаlъ, valiti, укр. вал, вали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бульбо́ня «баюра, калюжа, яма під водою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
válati «обертається» давньоіндійська
булбоа́кэ «вир, ковбаня» молдавська
*volvicāre «вертіти, крутити» народнолатинська
ѵаlъ праслов’янська
bulboácă румунська
вал українська
булбо́анэ «тс.» ?
bulboánă «тс.» ?
булбу́к «булька» (bulbúc) ?
булбука́ «пузиритися» (bulbucá) ?
volvere «тс.» ?
valiti ?
вали́ти ?

Валенти́н

лат. Valentiānus, Valentinus (чоловіче ім’я) походить від дієслова valēre «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. waldan «вистачати», двн. waltan «управляти», можливо, також лит. valdýti «володіти, правити», псл. *volděti, укр. володіти;
через старослов’янську і, далі, грецьку мову (гр. Βαλεντĩνος, Ουαλεντĩνος) запозичено з латинської;
р. болг. Валенти́н, бр. Валянці́н, п. Walenty, ч. Valentin, слц. слн. Valentín, стсл. Валеɴътиɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Валенти́на
Ва́лько́
Валя
Леванти́на
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Валянці́н білоруська
Валенти́н болгарська
waldan «вистачати» готська
waltan «управляти» давньоверхньонімецька
Valentiānus латинська
valdýti «володіти, правити» литовська
Walenty польська
*volděti праслов’янська
Валенти́н російська
Valentín словацька
Valentín словенська
Валеɴътиɴъ старослов’янська
володіти українська
Valentin чеська
valēre «бути сильним, мати значення, коштувати» ?

вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»

споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
іє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вал «циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник «бурелом»
валєнки «суконні штани»
вали́ло «сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця «злива»
ва́ліж «тс.»
валі́й «сукновал»
ва́лка «обоз»
валки́й «пісний» (про гончарну глину)
валови «дуже лінивий» (про биків)
вало́к «качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти «рухатись масою»
валу́н
валькува́ти «робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий «схожий на вальок»
валькува́то «непевно, хитаючись» (про ходу)
ва́льни́й «густий, численний»
вальо́к «качалка»
ва́льо́к «кавалок (глини)»
валю́га «ледар»
валю́ка
валю́х «пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява «велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка «тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати «висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка (спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла «нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий «незграбний, неповороткий»
зава́лина «яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий «обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо «багато снігу»
зава́лище «руїна»
зава́лка «завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки «припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний (спец.)
за́валь
зава́лько «дуже багато, переповнено»
зава́льковий «завалистий»
зава́льни́й «якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно «тс.»
завалювальний
завалю́ха (хата)
завалющий
завалява (снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий «лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла «велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка «натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий «неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння (спец.)
зваля́ти «збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка (спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця «гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення (спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний (землетрус)
одва́л «обвал, падіння»
перева́л (у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки «залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок «прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла «стсля»
по́валець «волосяний аркан»
пова́лина «тс.»
пова́лом «покотом»
пова́льний «загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок «заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок «дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий «обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь «провал»
проваля́ти (спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
valë «хвиля» албанська
валі́ць білоруська
ва́лям болгарська
walić верхньолужицька
waleć верхньолужицька
ἑλύω «згинаю, звиваю» грецька
wallan «кипіти, бурлити» давньоверхньонімецька
vâlati «крутиться; повертається» давньоіндійська
валити давньоруська
volvo «обертаю, качаю» латинська
vàlât «катати, вертіти» латиська
volióti «катати» (võlioti) литовська
вали «валяє» македонська
waliś нижньолужицька
walaś нижньолужицька
wallen «тс.» нововерхньонімецька
walić польська
walac польська
valiti праслов’янська
вали́ть російська
Ва́љати сербохорватська
valiť словацька
váať словацька
valíti словенська
váljati словенська
валити сѧ валгати сѧ старослов’янська
валя́ть українська
валя́ць українська
валя́ти українська
valiti чеська
váleti чеська
valayati «котить, повертає» ?
valjati «крутити, вертіти, котити» ?
пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» ?
*uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» ?

ва́лоб «товста дошка»

[валобі́к] «щось випорожнене, видовбане» ЗЖ;
неясне;
можливо, пов’язане з [ва́лів] «корито (для худоби)» або [альбі́я] «корито для свиней»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

валі́бка «затула; покришка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́лів «корито (для худоби)» ?
альбі́я «корито для свиней» ?

ві́блий «круглий, циліндричний»

псл. *obьІъ‹*obѵьІъ;
на українському ґрунті виникло приставне в перед і на місці о в новозакритому складі;
споріднене з лит. apvalùs «круглий», лтс. apaԼš «тс.», aplis «коло»;
очевидно, пов’язане з вал, вали́ти та ін;
р. о́блый, др. облъ, обьлъ, п. obły, ч. слц. oblý, вл. wobli, нл. hobli, болг. о́бъл, м. облина «випуклість», схв. ȍбао «овальний, круглий», слн. óbel «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́бель «кругла колода»
ви́блий «дуже високий»
вібла́к «тс.»
ві́блиці «округлі балки»
віблйці «загорожа з круглих тонких балок»
вібло́ «дуга»
ві́бло «циліндр»
віблова́тий «циліндричний»
віблови́к «в’юнок, Enchelys pupa» (зоол.)
вібля́к
вібляки́ «тс.»
о́блий «округлий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́бъл болгарська
wobli верхньолужицька
облъ давньоруська
apaԼš «тс.» латиська
apvalùs «круглий» литовська
облина «випуклість» македонська
hobli нижньолужицька
obły польська
*obьІъ‹*obѵьІъ праслов’янська
ȍбао «овальний, круглий» сербохорватська
oblý словацька
óbel «тс.» словенська
обьлъ українська
oblý чеська
aplis «коло» ?
вал ?
вали́ти ?
о́блый ?

віл

псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вола́р «волячий пастух»
вола́рити «бути воловиком»
воли́стий «подібний до вола»
воли́ще
волівня́ «волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р «волячий пастух»
воло́ви́к «тс.»
воло́вина
волови́тий «вайлуватий, повільний»
воло́вник «хлів для волів»
воло́вня «тс.»
воло́вщина «податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль «воловик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вол білоруська
вол болгарська
wół верхньолужицька
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) грецька
волъ давньоруська
вол македонська
wół нижньолужицька
wellen німецька
vål полабська
wołać «волати, кликати, гукати» польська
wół польська
ѵоlъ праслов’янська
valjati «каструвати» праслов’янська
вал «кастрований бик» російська
вол російська
вȏ сербохорватська
vôl словацька
vòl словенська
валя́ти «каструвати коней» українська
vole «воло» чеська
vůl чеська
валя́ти «каструвати коней» ?
конова́л ?
ва́лах «кастрований баран» ?
вели́кий ?
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) ?
вола́ти ?
бик ?
буча́ти ?
во́ло ?
schwellen «набрякати, набухати» ?
воло́х ?
віл «волоська худоба» ?
волъ ?

вовна́ «хвиля»

псл.ьḷna;
споріднене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. ūrmí-, ав. varəmi-, алб. válë «тс.»;
іє. *uel- «повертати, валитися», звідки також вал, вали́ти;
причинами для зникнення слова вовна́ в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов’янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом во́вна1;
р. волна́, др. вълна, п. ст. wełna (жін. р.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна́, стсл. влъна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мовна́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
varəmi- авестійська
válë «тс.» албанська
вълна́ болгарська
wella давньоверхньонімецька
ūrmí- давньоіндійська
вълна давньоруська
vilna латиська
vilnìs литовська
Welle нововерхньонімецька
wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) польська
праслов’янська
волна́ російська
vlna словацька
vlna чеська
vilnià «хвиля» ?
*uel- «повертати, валитися» ?
вал ?
вали́ти ?
вовна́ ?
во́вна ?
wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) ?
влъна ?

ляшка «конюшина, Trifolium L.» (бот.)

може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;
може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);
пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ілящок
лє́шка «конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
лєшок «конюшина лучна»
лєщок «конюшина»
ля́жка «конюшина середня, Trifolium medium L.»
лящок
лящок
ящик
ящок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ляча «сочевиця» давньоруська
ляща «тс.» давньоруська
ляга́ти українська
лежа́ти українська
лях «поляк» українська
валашо́к «конюшина» українська
валашо́к «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) українська
ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь) українська
конюшина українська
кінь українська

підва́л «приміщення під першим поверхом»

значення «приміщення під першим поверхом» (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення «підвалина, лага»;
псл. podъvalъ «підкладений, підкочений предмет», пов’язане з podъvaliti «підкотити, підкласти», похідним від valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути»);
пов’язування з коренем вал- у значенні «падіння» (Булаховський Вибр. пр. ІІI 369), як і з вал «земляний насип» (Преобр. І 63), помилкове;
р. подва́л «підвал», [по́дваль] «щось підкинуте», бр. падва́л «підвал», падвалі́на «підвалина», п. podwalina «тс.», ч. podval «підвалина в стелі або стіні», слц. podval «шпала; [лага під підлогою]», болг. діал. м. по́двал «колода, підкладена під бочку», схв. по́двалак «те, що підкладається для укріплення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підва́ла «балка в основі дерев’яної стіни»
підва́лина
пі́двалок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
падва́л «підвал» білоруська
падвалі́на «підвалина» білоруська
по́двал «колода, підкладена під бочку» (діал.) болгарська
по́двал «колода, підкладена під бочку» македонська
podwalina «тс.» польська
podъvalъ «підкладений, підкочений предмет» праслов’янська
podъvaliti «підкотити, підкласти» праслов’янська
valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути») праслов’янська
подвали́ть російська
подва́л «підвал» російська
по́дваль «щось підкинуте» російська
подва́лити сербохорватська
по́двалак «те, що підкладається для укріплення» сербохорватська
podval «шпала; [лага під підлогою]» словацька
podvalíti словенська
вал «земляний насип» українська
podval «підвалина в стелі або стіні» чеська

хви́ля «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні»

запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) споріднене з псл. valъ, укр. вал;
н. Welle «хвиля», що продовжує іє. *vel- «обертатися, крутитися», етимологічно споріднене з псл. *vül̥na «хвиля», valъ (Brückner 117);
висловлювалася думка, що омонімічні хви́ля (на воді) і хви́ля (час) спільного походження (Bern. I 408);
припускалося також, що вл. нл. wala «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з valjati «валяти, валити» (А. Мука, див. Sławski I 217–218);
вокалізм укр. хви́ля (на воді) виявляє вплив омонімічного хви́ля (часу) (Sławski I 217);
бр. хва́ля, п. fala «хвиля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ки́ля
схвильо́ваний
хвили́стий
хви́лити
хвилі́ти
хви́льний
хвильови́й
хвильча́стий
хвилюва́ти
хвилюва́тий
хвиля́стий
хвиля́тися
хвіля
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хва́ля білоруська
wala «валок, циліндр» верхньолужицька
*vel- «обертатися, крутитися» індоєвропейська
wala «валок, циліндр» нижньолужицька
Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) німецька
Welle «хвиля» німецька
fala «хвиля» польська
valъ праслов’янська
*v «хвиля» праслов’янська
вал українська
хви́ля (на воді)(часу)(Sławski I 217) українська
valъ ?
хви́ля (на воді)(час)(Bern. I 408) ?
valjati «валяти, валити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України