ВАЙКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вай (вигук болю, страху, горя)
очевидно, запозичення з румунської мови або з ідишу;
рум. vai «ой» пов’язується з лат. vae «ой, лихо», спорідненим з лит. vaĩ, гот. wai, двн. we «тс.»;
ід. вай «ой, лихо» пов’язане з нвн. weh «тс.»;
болг. вай виводиться від тур. vay, яке походить з перської мови;
болг. [вай] «ай, ой», ва́йкам се «охаю, зітхаю», м. вȃј «ох, ой», вайка «охає, зітхає», схв. вај «ох, ой», вȃјкати се (вȁјкати се) «плакатися, скаржитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́йкати
«жалібно кричати»
ва́йкіт
«крик болю, тривоги; шум, гам»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вай | болгарська |
| вай «ай, ой» | болгарська |
| wai | готська |
| we «тс.» | давньоверхньонімецька |
| вай «ой, лихо» | ідиш |
| vae «ой, лихо» | латинська |
| vaĩ | литовська |
| вȃј «ох, ой» | македонська |
| weh «тс.» | нововерхньонімецька |
| vai «ой» | румунська |
| вај «ох, ой» | сербохорватська |
| vay | турецька |
| ва́йкам се «охаю, зітхаю» | українська |
| вайка «охає, зітхає» | українська |
| вȃјкати се «плакатися, скаржитися» (вȁјкати се) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України