ВАВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́ва «боляче; рана» (дит.)
слово вигукового походження, можливо, успадковане з індоєвропейського періоду;
пор. лтс. vaĩ, лат. vae, гот. wai, двн. we, нвн. weh, англ. woe, ав. vayōi, avōi, дінд. uvḗ, що походять з іє. *uаі «ой, болить»;
подвоєння зустрічається також у двн. wēwo «біль, нещастя», дангл. wāwa, wēa, нвн. Wehweh «тс.»;
р. ва́ва;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́вка
«тс.»
ва́вкати
«часто говорити вавка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayōi | авестійська |
| woe | англійська |
| wai | готська |
| wāwa | давньоанглійська |
| we | давньоверхньонімецька |
| wēwo «біль, нещастя» | давньоверхньонімецька |
| uvḗ | давньоіндійська |
| *uаі «ой, болить» | індоєвропейська |
| vae | латинська |
| vaĩ | латиська |
| weh | нововерхньонімецька |
| Wehweh «тс.» | нововерхньонімецька |
| ва́ва | російська |
| vaĩ | ? |
| avōi | ? |
| wēa | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України