В'ЮК — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з тюркських мов;

тур. дтюрк. чаг. алт. уйг. yük «вантаж, вага», тат. башк. йок, каз. жҮк, кирг. джҮк пов’язуються з уйг. jü «вантажити», jüt «підіймати вгору» (Räsänen Versuch 212);

виводяться також з дінд. ір. yugam «ярмо» (Menges Festschrift, Čyževśkyj 183) або з тох. A yuk «кінь» (Sköld 40);

р. вьюк, ст. юк, бр. ую́к, п. juki, болг. юк;