В — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

анса́мбль

запозичення з французької мови;
фр. ensemble «разом» походить від лат. insimul, утвореного з прийменника in «в», спорідненого з псл. ѵъn, укр. в, i прислівника simul «разом», спорідненого з лат. similis «подібний, такий самий», псл. samъ, укр. сам;
р. бр. анса́мбль, п. вл. ansambl, ч. ansámbl, ensemble, слц. ensemble, болг. анса́мбъл, м. анса́мбл, схв. ансàмбл, анса́мбл, слн. ansámbel;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
анса́мбль білоруська
анса́мбъл болгарська
ansambl верхньолужицька
insimul латинська
similis «подібний, такий самий» латинська
анса́мбл македонська
ansambl польська
ѵъn праслов’янська
samъ праслов’янська
анса́мбль російська
ансàмбл сербохорватська
ensemble словацька
ansámbel словенська
в українська
сам українська
анса́мбл українська
ensemble «разом» французька
ansámbl чеська
ensemble чеська
in «в» ?
simul «разом» ?

ведлува́ти «платити борг»

очевидно, пов’язане з п. wedle «згідно, на підставі», według «тс.», які утворилися з прийменника we (w), спорідненого з укр. в, у, і основ dl-, dług- «довжина, довгий», споріднених з укр. до́вгий;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wedle «згідно, на підставі» польська
в українська
до́вгий українська
według «тс.» ?
у ?
dl- ?
dług- «довжина, довгий» ?

вза́велиці «вважати собі щось за честь» (у виразі в. собі щось мати)

прислівникове утворення з прийменника в та прийменникового звороту за велико «занадто багато; велика честь», що усталився тут у місцевому відмінку відповідно до способу керування прийменника в;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
в та прийменникового звороту за велико «занадто багато; велика честь» ?
в ?

вза́міт «без вибору, без винятків»

утворене з прийменника в та основи дієслова заміта́ти;
отже, первісне значення «підряд, усе, під мітлу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

взаме́т «підряд, без винятку»
узамі́т «тс., підряд»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
в ?
заміта́ти ?
значення «підряд, усе, під мітлу» ?

воро́та

псл. *vorta, мн. від *vorto, пов’язаного з дієсловом *ver-ti «запирати» і іменником vorъ «огорожа»;
споріднене з лит. vartai (мн.) «ворота», лтс. vārti «тс.», прус. warto «двері», дангл. weorð, worð «загорожа будинку, двір, вулиця», алб. vathë «загорожа; двір; обора, кошара», тох. В wärto, warto- «сад, гай», дінд. vṛti-«тин, загорожа»;
р. воро́та, бр. варо́ты, др. ворота, п. вл. нл. wrota, ч. vrata, слц. vráta, болг. врата́ «двері», м. врата «тс.», схв. вра́та, слн. vráta «двері; ворота», стсл. врата;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воріте́нний «охоронник воріт»
ворі́тний
ворі́тник «тс.»
ворі́тниця «одна з двох половин воріт; ворітний стовп»
ворі́тня «тс.»
ворі́ття «ворота, місце при воротах»
ворі́тця́ «хвіртка»
ворота́р
воротни́к
воро́тниця «поріг під воротами Я; ворота, плетені з пруття»
воро́тній
підворі́тний
підворі́ття
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vathë «загорожа; двір; обора, кошара» албанська
варо́ты білоруська
врата́ «двері» болгарська
wrota верхньолужицька
weorð давньоанглійська
vṛti- «тин, загорожа» давньоіндійська
ворота давньоруська
vārti «тс.» латиська
vartai «ворота» (мн.) литовська
врата «тс.» македонська
wrota нижньолужицька
wrota польська
*vorta праслов’янська
warto «двері» прусська
воро́та російська
вра́та сербохорватська
vráta словацька
vráta «двері; ворота» словенська
врата старослов’янська
vrata чеська
від ?
*ver-ti «запирати» ?
vorъ «огорожа» ?
worð «загорожа будинку, двір, вулиця» ?
В ?
warto- «сад, гай» ?

впере́між

прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи перемежува́ти або від незасвідченого іменника *переміжка чи *переміжок, аналогічного до пере́лісок, пере́стінок;
р. впереме́жку, бр. упераме́жку;
Фонетичні та словотвірні варіанти

впере́мі́жку
упере́між
упере́міжку
Етимологічні відповідники

Слово Мова
упераме́жку білоруська
впереме́жку російська
в ?
перемежува́ти ?
переміжка ?
переміжок ?
пере́лісок ?
пере́стінок ?

впере́міш

прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи переміша́ти або від іменника [пере́мішка];
р. впереме́шку, бр. упepaме́шку, упярэме́шку;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вперемі́шку
упере́міш
уперемі́шку
Етимологічні відповідники

Слово Мова
упepaме́шку білоруська
впереме́шку російська
упярэме́шку українська
в ?
переміша́ти ?
пере́мішка ?

впоперена́чку «навперемінно, по черзі»

прислівник, утворений від префіксальної основи дієслова (по)переіна́чити за допомогою суфікса -к- і прийменника в;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
переіна́чити ?
к- ?
в ?

в'юк

запозичення з тюркських мов;
тур. дтюрк. чаг. алт. уйг. yük «вантаж, вага», тат. башк. йок, каз. жҮк, кирг. джҮк пов’язуються з уйг. jü «вантажити», jüt «підіймати вгору» (Räsänen Versuch 212);
виводяться також з дінд. ір. yugam «ярмо» (Menges Festschrift, Čyževśkyj 183) або з тох. A yuk «кінь» (Sköld 40);
р. вьюк, ст. юк, бр. ую́к, п. juki, болг. юк;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
в'юча́к
в'ю́чний
на вюки (XVIII ст.)
юк
юч
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ую́к білоруська
юк болгарська
juki польська
вьюк російська
юк ?

в'я́нути

псл. *vędnǫti;
споріднене з дінд. vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»;
іє. *(s)uendh-;
р. вя́нуть, бр. вя́нуць, др. вя́нути, п. więdnąć, ч. vadnouti, слц. vadnut’ вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [ве́на, вя́на], м. вене, схв. вȅнути, слн. véniţi, стсл. оувѧдати, оувѧѫдати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
в'я́днути
в'яли́ти
нев «нев’янучий»
я́лений «в’ялений»
ялені́ти «в’янути»
яли́ти «в’ялити»
ялі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вя́нуць білоруська
ве́на болгарська
swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися» давньоверхньонімецька
vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний» давньоіндійська
вя́нути давньоруська
вене македонська
wednuś нижньолужицька
schwinden «зникати» нововерхньонімецька
więdnąć польська
*vędnǫti праслов’янська
вя́нуть російська
вȅнути сербохорватська
swinden середньоверхньнімецька
vadnut' вл. wjadnyć словацька
véniţi словенська
оувѧдати старослов’янська
вя́на українська
оувѧѫдати українська
vadnouti чеська
*(s)uendh- ?

в'яча́ти «мекати (про козу), пугати (про сову)»

р. вя́чать «плакати; варнякати; гавкати; говорити протягом», вя́кать «тс.», бр. вя́каць, схв. вèкнути «бекнути», слн. vékati «кричати, скаржитись»;
псл. *vękati, vęčēti;
звуконаслідувальне утворення, можливо, споріднене з сперс. vāng «крик, шум, голос», белуджськ. gvānk «поклик, звук»;
невиправданим є твердження про зв’язок з болг. ви́кам «кричу, кличу», схв. ви́кати, слн. vékniti (Преобр. І 111), як і зіставлення з дінд. vákti «говорить», vácah «слово», лат. vōx «голос» (Горяев 62);
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́кам «кричу, кличу» болгарська
vákti «говорить» давньоіндійська
vōx «голос» латинська
*vękati праслов’янська
ви́кати сербохорватська
vāng «крик, шум, голос» середньоперська
vékniti словенська
vęčēti ?
gvānk «поклик, звук» ?
vácah «слово» ?

гво́дне «вдень»

фонетичний варіант не засвідченого прислівника *(в)во́дне, який утворився на базі прийменника в (вво) і старої форми місцевого відмінка іменника день (др. дьне) (пор. аналогічне утворення уві сні);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́дне ?
в (вво)(др. дьне)(пор. аналогічне утворення уві сні) ?

ге́лій (хімічний елемент)

засвоєна наукова назва нлат. helium, утворена від гр. ήλιος «сонце», спорідненого з псл. *sъlnьсе, укр. со́нце;
назва зумовлена тим, що гелій був відкритий 1868 р. в спектрі Сонця;
р. ге́лий, бр. ге́лій, п. hel, ч. слц. hélium, вл. nelij, болг. хе́лий, м. хелиум, схв. хелијум, слн. hélij;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ге́лій білоруська
хе́лий болгарська
nelij верхньолужицька
ήλιος «сонце» грецька
хелиум македонська
helium новолатинська
hel польська
*s праслов’янська
в російська
ге́лий російська
хелијум сербохорватська
hélium словацька
hélij словенська
со́нце українська
hélium чеська

генцина́тий «норовистий» (про коня)

запозичення з румунської мови;
рум. înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» пов’язане з дієсловом a înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати», яке виводиться від лат.*intenuare, утвореного з префікса in- «в-», спорідненого із псл. *ѵъn, укр. в, у і дієслова tenuāre «робити тоншим, ослабляти», пов’язаного з tenuis «тонкий», псл. *tьnъkъ, укр. тонки́й;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ѵъn праслов’янська
*tьnъkъ праслов’янська
înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» румунська
в українська
тонки́й українська
înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати» ?
in- «в-» ?
tenuāre «робити тоншим, ослабляти» ?
tenuis «тонкий» ?

добуші́вка «сокирка з тонким лезом»

неясне;
можливо, походить від імені Олекси Довбуша (Добуша), вожака селянського руху в середині XVII ст. в західноукраїнських землях;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
в ?

довто́ту «скоро, вчасно»

неясне;
можливо, результат злиття прийменників до, в і займенника [тот, тота́] «той, та», що міг бути пов’язаний з виразом типу в тоту годину;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до ?
в «той, та» ?
тота́ «той, та» ?
в ?
тоту ?
годину ?
тот «той, та» ?

навря́д

очевидно, запозичення з російської мови;
р. навря́д виникло, можливо, в результаті злиття прийменника на з прислівником вряд «сумнівно», значення якого розвинулось на ґрунті виразу вряд ли «тс.», в якому прислівник вряд утворений з прийменника в та іменника ряд, первісно мав значення «схоже, до речі, якраз» і який разом з часткою ли спочатку мав питальний характер, що поширювався на все речення з цим виразом;
бр. наўра́д;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
наўра́д білоруська
навря́д російська
на «сумнівно» російська
вряд ли «тс.» російська
вряд російська
в російська
ряд російська
ли російська
вряд російська

невзнача́й «несподівано, зненацька»

похідне утворення від ча́яти «сподіватися, чекати» (пор. р. [нача́ять(ся)] «тс.; припускати»);
помилковим є виведення (Желтов ФЗ 1876/4, 43) з р. не в знак «ненавмисно»;
р. невзнача́й «ненароком; несподівано», [ненача́й], бр. [невзнача́й] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
невзнача́й «тс.» білоруська
не «ненавмисно» російська
в «ненавмисно» російська
знак «ненавмисно» російська
невзнача́й «ненароком; несподівано» російська
ненача́й українська
ча́яти «сподіватися, чекати» (пор. р. [нача́ять(ся)] ?
нача́ять(ся) «тс.; припускати» ?

марсельє́за «французька революційна пісня, що згодом стала державним гімном Франції»

запозичення з французької мови;
фр. Marseillaise походить від назви міста Марселя (Marseille), оскільки пісня поширилася після того, як її в 1792 р. в Парижі співали марсельські добровольці;
р. бр. марселье́за, п. Marsylianka, заст. Marseljeza, ч. вл. Marseillaisa, слц. marseillaisa, болг. марсиле́за, схв. Марсељеза, слн. marseljéza;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
марселье́за білоруська
марсиле́за болгарська
Marseillaisa верхньолужицька
Marsylianka польська
в російська
марселье́за російська
Марсељеза сербохорватська
marseillaisa словацька
marseljéza словенська
Marseillaise походить від назви міста Марселя французька
Marseillaisa чеська
Marseljeza ?

форгу(в) «соняшник»

скорочене запозичення з угорської мови;
уг. napraforgó «соняшник» є складним словом, утвореним з компонентів nap- «сонце» і forgó «верткий», тобто «той, що повертається за сонцем»;
останнє слово є уральським (пор. манс. poβrit- «котитися», ерз. пуβoрямс «скручуватися», сельк. puroldam «повертати») звуконаслідувального походження;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в «тс.»
фо́ргі «тс.» (в)] тж
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пуβoрямс ерзянська
poβrit- мансійська
napraforgó «соняшник» угорська
forgó «верткий» угорська
puroldam ?

фура́ж «сухі корми (сіно, солома), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці»

запозичення з французької мови;
фр. fourrage «корм, фураж» пов’язане з фр. ст. feurre (foerre, foarre, fouarre) «солома», яке походить від франк. *fôdr, спорідненого з н. Futter «корм» (двн. fuotar, свн. vuoter), дангл. fōdor, дісл. fōðr «харчі», герм. *fōþra-, fōðra-, що зводяться до іє. *pāt-, *pе̄t- від *pā- «пасти, годувати», звідки також тох. А pās-, тох. В pāsk-, псл. pasti, укр. па́сти;
р. бр. болг. м. фура́ж, п. furaż, ч. слц. furaž, вл. furaža, схв. фу̏рāж;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фуражи́р
фуражиро́вка
фуражи́рувати
фура́жний
фуражува́ти
фуражува́тися
хура́ж
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фура́ж білоруська
фура́ж болгарська
furaža верхньолужицька
*fōþra- германські
fōðra- германські
fōdor давньоанглійська
fōðr «харчі» давньоісландська
*pāt- індоєвропейська
*pā- «пасти, годувати» індоєвропейська
*pе̄t- індоєвропейська
фура́ж македонська
Futter «корм» (двн. fuotar, свн. vuoter) німецька
furaż польська
pasti праслов’янська
фура́ж російська
фу̏рāж сербохорватська
furaž словацька
pās- тохарська А
pās- тохарська В
па́сти українська
*fôdr франкська
fourrage «корм, фураж» французька
feurre «солома» (foerre, foarre, fouarre) французька
foerre французька
foarre французька
fouarre французька
furaž чеська
В ?

спола́ть (у виразі с. на многі літа́ «здоров був, здорові були»)

давнє запозичення з церковнослов’янської мови;
р.-цсл. исполать виводиться від исполаити, яке фонетично відтворює словосполучення гр. εἰς πολλὰ ἔτη «на многая літа», що складається з прийменника εἰς (‹*ἐνς) «на, в, до; для, з; через; по, стосовно; протягом», очевидно, утвореного поєднанням прислівника ἐν «на, в; серед, між; перед; по», з яким споріднені псл. vъ(n)- (‹*ъn), укр. в, з формантом -σ за зразком ἐξ «з, від; протягом; після, за», прикметника πολύς (с. р. мн. πολλά) «численний» та іменника ἔτος (мн. ἔτη) «рік», пов’язаного з Ƒἔτος «тс.», спорідненим з псл. vetъxъ (‹*vetŭs-), укр. ве́тхий «старий»;
р. (заст.) испола́ть (виг.) «слава, хвала» (уживається в окличному звертанні), [спола́ть] (присл.) «честь і слава; на славу, відмінно; (рідк.) спасибі», болг. спола́й, (спола́ити) «здоров був; спасибі», м. сполаj «спасибі»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спола́й «здоров був; спасибі» (спола́ити) болгарська
εἰς πολλὰ ἔτη «на многая літа» грецька
ἐν «на, в; серед, між; перед; по» грецька
ἐξ «з, від; протягом; після, за» грецька
πολύς «численний» грецька
ἔτη «рік» мн. грецька
Ƒἔτος «тс.» грецька
ἔτος грецька
εἰς грецька
*ἐνς грецька
πολλά с. р. мн. грецька
*ъn латинська
сполаj «спасибі» македонська
vъ(n)- (‹*ъn) праслов’янська
vetъxъ (‹*vetŭs-) праслов’янська
*vetŭs- праслов’янська
испола́ть «слава, хвала» (заст.)(виг.)(уживається в окличному звертанні) російська
исполать русько-церковнослов’янська
в українська
ве́тхий «старий» українська
спола́ть «честь і слава; на славу, відмінно; (рідк.) спасибі» (присл.) українська

сце́на

запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Széne, фр. scène, англ. scene походять від лат. scaena (scēna) «сцена, естрада, театральні підмостки, театр», яке зводиться через етруське посередництво до гр. σϰηνή «намет, шатро; театральний поміст, кін, сцена», можливо, пов’язаного з σϰιά «тінь», спорідненим з дінд. chāyā́ «тінь; відображення, відбиття, відблиск, блиск», перс. sāya «тінь», тох. В skiyo, алб. hіje «тс.», гот. skeinan «блиск», дангл. scīnan «тс.»;
р. болг. м. сце́на, бр. сцэ́на, п. вл. scena, ч. слц. слн. scéna, схв. сце̏на;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сценари́ст
сцена́рій
сцена́ріус
сцена́рний
сцені́чний
сце́нка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hіje «тс.» албанська
scene англійська
сцэ́на білоруська
сце́на болгарська
scena верхньолужицька
skeinan «блиск» готська
σϰηνή «намет, шатро; театральний поміст, кін, сцена» грецька
scīnan «тс.» давньоанглійська
chāyā́ «тінь; відображення, відбиття, відблиск, блиск» давньоіндійська
scaena «сцена, естрада, театральні підмостки, театр» (scēna) латинська
сце́на македонська
Széne німецька
sāya «тінь» перська
scena польська
сце́на російська
на сербохорватська
scéna словацька
scéna словенська
scène французька
scéna чеська
σϰιά «тінь» ?
В ?

інвента́р

запозичення з німецької мови;
н. Inventár (у XVIII ст.– Inventarium) «інвентар, старі меблі, пожитки» походить від слат. (юрид.) inventarium «те, що служить для знаходження, опис, список», пов’язаного з invenio «знаходжу, розкриваю, дізнаюсь», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-», пов’язаного з прийменником in «в, на», ст. en, спорідненим з гр. ἐν, [ἰv, ἐνς, дангл. двн. in, прус. en, лит. (iñg), псл. *on-, ǫ-, ѵъn-, ѵъ, укр. в, у, та дієслова venio «приходжу, прибуваю», спорідненого з гр. βαίνω «іду» (пор. на-йти). – CIC 279;
р. инвента́рь, ст. инвентариум, бр. інвента́р, п. inwentarz, ч. inventař, слц. слн. inventár, вл. inwentar, болг. инвентáр, схв. инвèнтар;
Фонетичні та словотвірні варіанти

інвентариза́ція
інвентаризува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
інвента́р білоруська
инвентáр болгарська
inwentar верхньолужицька
ἐν грецька
ἰv «приходжу, прибуваю» грецька
ἐνς «приходжу, прибуваю» грецька
βαίνω «іду» (пор. грецька
in «приходжу, прибуваю» давньоанглійська
in давньоверхньонімецька
venio «приходжу, прибуваю» латинська
iñg «приходжу, прибуваю» литовська
Inventár «інвентар, старі меблі, пожитки» (у XVIII ст.-- Inventarium) німецька
Inventarium німецька
inwentarz польська
*on- «приходжу, прибуваю» праслов’янська
ǫ- «приходжу, прибуваю» праслов’янська
ѵъn- «приходжу, прибуваю» праслов’янська
ѵъ «приходжу, прибуваю» праслов’янська
en «приходжу, прибуваю» прусська
инвента́рь російська
инвентариум російська
инвèнтар сербохорватська
inventarium «те, що служить для знаходження, опис, список» (юрид.) середньолатинська
invenio «знаходжу, розкриваю, дізнаюсь» середньолатинська
in- «в-, на-, при-» середньолатинська
in «в, на» середньолатинська
en середньолатинська
inventár словацька
inventár словенська
в «приходжу, прибуваю» українська
у «приходжу, прибуваю» українська
на-йти пор. українська
inventař чеська

у (прийменник з місц. і зн. в.)

псл. vъ;
результат фонетичної видозміни прийменника псл. *vъn (‹*ъn ‹ іє. *on), у якому початкове v- протетичного походження;
споріднене з прус. еn «в», лтс. ìе- «тс.», лит. į˜, іñ(g) «тс.», гр. ἐν, ἐνί, [ἰν], лат. en, in, ірл. in, гот. in, нвн. in;
стсл. въ зі зн. в. пов’язувалося з іє. *up-, *ub- (Meillet IF Anz. 21, 85, Études 160);
р. в, в-, во, во-, вн-, бр. у, ў, ва-, ува-, др. въ, въ(н)-, п. w, we, w(n)-, ч. v, ve, v(n)-, слц. v, vo, вл. w, we, wo, wó, нл. w, we, wo, wa, болг. в, във, у, ув, м. в, во, у, схв. у, ва-, слн. v, стсл. въ, въ(н)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
в-
вві-
ув
ув-
уві
уві-
уво (префікс)
уво-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у білоруська
ў білоруська
ва- білоруська
ува- білоруська
в болгарська
във болгарська
у болгарська
ув болгарська
w верхньолужицька
we верхньолужицька
wo верхньолужицька
верхньолужицька
in готська
ἐν грецька
ἐνί грецька
ἰν грецька
въ давньоруська
въ(н)- (н)- давньоруська
*on індоєвропейська
*up- індоєвропейська
*ub- індоєвропейська
in ірландська
en латинська
in латинська
ìе- «тс.» латиська
į˜ литовська
іñ(g) «тс.» литовська
в македонська
во македонська
у македонська
w нижньолужицька
we нижньолужицька
wo нижньолужицька
wa нижньолужицька
in нововерхньонімецька
w польська
we польська
w(n)- польська
праслов’янська
*vъn (‹*ъn ‹ іє. *on) праслов’янська
еn «в» прусська
в російська
в- російська
во російська
во- російська
вн- російська
у сербохорватська
ва- сербохорватська
v словацька
vo словацька
v словенська
въ старослов’янська
въ старослов’янська
въ(н)- старослов’янська
v чеська
ve чеська
v(n)- чеська

у (прийменник з род. в.)

псл. u, u-;
споріднене з прус. au- (aumūsnan «умивання»), лтс. au- (aumanis «не при своєму розумі»), лит. au- (auliñk «взагалі»), лат. au- (auferre «забирати», aufugiо «тікаю, уникаю»), гр. αὐ˜ «знову; далі», дірл. ó, úа «від, геть», гот. auþeis «пустинний» (*auti̯os «віддалений»), дінд. áva «вниз; геть», ав. ava «тс.», що зводяться до іє. *au- «у; від; з; вниз»;
р. у, у-, бр. у, ў, ува-, др. стсл. оу, у, у, п. ч. слц. u, болг. схв. у;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
в-
ув (префікс)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ava «тс.» авестійська
у білоруська
ў білоруська
ува- білоруська
у болгарська
auþeis «пустинний» (*auti̯os «віддалений») готська
αὐ˜ «знову; далі» грецька
áva «вниз; геть» давньоіндійська
ó давньоірландська
úа «від, геть» давньоірландська
оу давньоруська
у давньоруська
ү давньоруська
*au- «у; від; з; вниз» індоєвропейська
au- (auferre «забирати», aufugiо «тікаю, уникаю») латинська
auferre «забирати» латинська
aufugiо «тікаю, уникаю» латинська
au- (aumanis «не при своєму розумі») латиська
aumanis «не при своєму розумі» латиська
au- (auliñk «взагалі») литовська
auliñk «взагалі» литовська
u польська
u праслов’янська
u- праслов’янська
au- (aumūsnan «умивання») прусська
aumūsnan «умивання» прусська
у російська
у- російська
у сербохорватська
u словацька
оу старослов’янська
ү старослов’янська
у старослов’янська
u чеська

яндила́ «велика миска з двома вухами на краях; заглибина на вершині гори»

мабуть, запозичення з литовської мови;
лит. indaujà «шафа для посуду», iñdas «посудина» етимологічно пов’язані префіксальним in- «в» із псл. *vъ(n)-, укр. в, а наступною частиною основи з псл. děti (‹ іє. *dhē- «класти»), укр. ді́ти;
отже, первісне значення литовських слів «те, у що вкладають»;
балтійське похо-дження східнослов’янських слів і п. ст. janduła заперечує без пояснень Брюкнер (Brückner 198);
р. ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв», [яндо́вка] «ямка, заглибина», бр. яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс», п. ст. janduła «чара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яндо́ва «велика глиняна миска»
яндо́ла «тс.»
яндрола́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс» білоруська
*dhē- індоєвропейська
indaujà «шафа для посуду» литовська
in- «в» литовська
iñdas литовська
janduła (ст.) польська
janduła «чара» (ст.) польська
*vъ(n)- праслов’янська
děti (‹ іє. *dhē- «класти») праслов’янська
ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв» російська
яндо́вка «ямка, заглибина» російська
в українська
ді́ти українська

черв «повзуча безхребетна тварина, хробак»

псл. *čr̥vь, утворення, що витіснило давніше *čr̥mь, збережене тільки в словах з переносним значенням або в похідних, зокрема, в псл. *čr̥mьnъ(jь) «червоний», укр. (поет.) черле́ний;
припускається, що v замість первісного m з’явився під впливом семантично й етимологічно спорідненого псл. *čr̥viti, де одне зі значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)»;
спроби зіставити з лит. kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa) (Bern. I 173), з реконструйованим лит. *skirvis, пор. лит. skirvina «біжить, як мурашка» (Specht 45), з лат. carvus «кривий» (Fick I 385–386) непереконливі;
р. червь, бр. чарвя́к, др. чьрвь (чол. р.) «черв’як», (жін. р.) «червона фарба, тканина», п. czerw, ч. слц. červ, вл. čerw, нл. cerw, полаб. carv lezącě «равлик», (букв.) «черв повзучий», болг. че́рвей, ст. черв, м. црв, схв. цр̑в, слн. čŕv, стсл. чрьвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зачерви́вити «завести черви»
зачервля́ти «червити»
почерва́чений «поточений черв’яками»
черв'я́к
черв'я́чий
черв'ячки́ «страва з гороху або гречки»
че́рва́ (зб.)
черва́к «хробак; хвороба овець»
червакови́тий «червивий»
червакува́тий «червоподібний»
червачни́к «листовійка» (ент.)
че́рве́ць «кошеніль; шовк, пофарбований кошеніллю; кров із дівочої пліви» (ент., спец.)
черви́вий
черви́віти
черви́на «черв’ячок»
че́рвити «плодити черву»
че́рви́ця «шашіль»
черви́шник «місце, де є черви»
че́рвіти «хворіти»
червце́вий «кошенільний; яскраво-червоний»
червча́тий «пофарбований кошеніллю, яскраво-червоний; шовковий»
червча́тка «шовкова плахта»
че́рвчик «червець»
червчи́стий «червцевий»
червь «тс.»
че́ре́ць «тс.»
чери́ти «тс.»
черцьо́вий «червчатий»
черч «кошеніль»
че́рча
черча́тий «тс.»
черча́тка «тс.»
черче́стий «багряний»
че́рчеть «тс.»
че́рчик «тс.»
черчиковий «червоний»
черчи́стий «тс.»
черчу́к «червець»
чи́рва́ «тс.»
чирь «черва»
чірівни́й «червивий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чарвя́к білоруська
че́рвей болгарська
čerw верхньолужицька
чьрвь «черв’як»«червона фарба, тканина» (чол. р.)(жін. р.) давньоруська
carvus «кривий» латинська
kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa) литовська
*skirvis литовська
skirvina «біжить, як мурашка» литовська
црв македонська
cerw нижньолужицька
carv lezącě «равлик»«черв повзучий» (букв.) полабська
czerw польська
*čr̥vь праслов’янська
*čr̥mьnъ(jь) «червоний» праслов’янська
*čr̥viti праслов’янська
червь російська
в сербохорватська
červ словацька
čŕv словенська
чрьвь старослов’янська
červ чеська
*čr̥mь ?
значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)» ?
skirvina «біжить, як мурашка» ?
черв ?

ха́кі «тканина або одяг сірувато-зеленого кольору з коричневим відтінком»

запозичення з англійської мови;
англ. khaki «кольору хакі, захисного кольору» через гінді або урду khākī «запилений, кольору пилу» походить від перс. khāk «пил, порох»;
зв’язок з індійським словом тлумачиться тим, що військове обмундирування захисного кольору вперше з’явилося 1857 р. в англійських армійських загонах в Індії;
р. болг. ха́ки, бр. ха́кі, п. ч. khaki;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
khaki через гінді або урду khākī «кольору хакі, захисного кольору»«запилений, кольору пилу» англійська
ха́кі білоруська
ха́ки болгарська
khāk «пил, порох» перська
khaki польська
в російська
ха́ки російська
khaki чеська

ха́яти «чистити; лаяти, ганити, сварити Нед, Шейк; піклуватися (Я. Щоголів); залишати, покидати Бі»

псл. xajati;
продовжує іє. *ksā-(i)-, яке зводиться до іє. *ks-/kes- «торкати; бити; скребти»;
зіставляється з дінд. kṣiṇáti, kṣin̥ōti «нищить, губить», kṣítiṣ «провина», ав. xšyō (род. в.) «зникнення, загибель», гр. φϑίνω, φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо;
пов’язувалося з дінд. khyāti «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147);
розглядалося також як експресивний варіант дієслова ка́яти(ся), псл. kajati «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайло́] «горлянка», [харла́ть] «кричати» (Черных II 334–335);
припускалася спорідненість з ос. xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися», тох. В skai-, тох. A ske- «старатися, працювати»;
припущення про запозичення ха́яти з гот. fajan «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне;
р. ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няха́й, п. niechać «зневажати», poniechać «покинути, залишити», zaniechać «запустити, покинути», ч. nechati «залишити; не завадити», слц. nechat’ «залишити, кинути; дозволити», вл. niechać «не хотіти», нл. niechaś «тс.», болг. ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся», неха́ен «недбайло, неохайний», схв. xа̏jaти «турбуватися», не̏ха̄jан «недбайливий, безтурботний», слн. hájati «турбуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відха́яти «відходити (недужого)»
занеха́ювати
неоха́йник
неоха́я «нечупара»
обханю́чити «надати чомусь приємного вигляду, обчистити»
обхаю́чити
оха́йливий
оха́йний
охаю́чувати «прибирати»
поха́яти «пестити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
xšyō «зникнення, загибель» (род. в.) авестійська
няха́й білоруська
ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся» болгарська
niechać «не хотіти» верхньолужицька
fajan «ганити» готська
φϑίνω грецька
kṣiṇáti давньоіндійська
khyāti «дивиться, бачить» давньоіндійська
*ksā-(i)- індоєвропейська
*ks-/kes- «торкати; бити; скребти» індоєвропейська
niechaś «тс.» нижньолужицька
xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися» осетинська
niechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
poniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
zaniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» польська
xajati праслов’янська
kajati «гудити, дорікати, картати» праслов’янська
хайло́ «горлянка» російська
ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися» російська
jaти «турбуватися» сербохорватська
nechat' «залишити, кинути; дозволити» словацька
hájati «турбуватися» словенська
неха́ен «недбайло, неохайний» українська
jан «недбайливий, безтурботний» українська
nechati «залишити; не завадити» чеська
kṣin̥ōti «нищить, губить» ?
kṣítiṣ «провина» ?
φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» ?
ка́яти(ся) ?
харла́ть «кричати» ?
В ?
A ske- «старатися, працювати» ?
ха́яти ?

хлів «будівля для свійської худоби та птиці»

псл. хlěvъ;
загальновизнаної етимології не має;
вірогідне припущення, що псл. хlěvъ «обгороджений загін для худоби» є автохтонним слов’янським утворенням, спорідненим з лит. skålti «розколювати», kuõlas «кілок», хет. iškallāi «розривати, розколювати» (Мельничук Этимология 1966, 217);
розглядалося як запозичення з герм. *hlew-, *hlaiw-, пор. гот. hlaiw «могила, печера, яма», двн. hlēo «могильний бугор, могила», дісл. hlaiwa «тс.», гот. hlija «хатина», дісл. hlå «захист» (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 88–90; ЭССЯ 8, 30–31);
існує думка про генетичну спорідненість слов’янських та германських форм із розвитком іє. *sk- і *ks- › псл. х- (Младенов 669);
псл. xlěvъ пов’язувалося також із псл. klětь «кліть» (Bкüсkner 179), з лат. caulae «загорода, хлів» (Machek ESJČ 199; ВЯ 1957/1, 97), з псл. xoliti «холити», яке зводиться до іє. *ksol- (Мельничук Этимология 1966, 217; Schuster-Šewc 385);
р. болг. хлев, бр. хлеў, др. хлѣвъ, п. chlew, ч. chlåv, слц. chliev, вл. chlěw, нл. klěw, полаб. chlev, схв. [хле̑в, хли̏jев], слн. hlåv, стсл. хлѣвъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хліве́ць
хліви́на «невеликий хлів»
хлівни́к «хлів»
хлівча́
хлі́вчик
хлівша́ «свинарник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хлеў білоруська
хлев болгарська
chlěw верхньолужицька
*hlew- германські
hlaiw «могила, печера, яма» готська
hlija «хатина» готська
hlēo «могильний бугор, могила» давньоверхньонімецька
hlaiwa «тс.» давньоісландська
hlå «захист» давньоісландська
хлѣвъ давньоруська
*sk- індоєвропейська
*ksol- індоєвропейська
caulae «загорода, хлів» латинська
skålti «розколювати» литовська
klěw нижньолужицька
chlev полабська
chlew польська
хlěvъ праслов’янська
хlěvъ «обгороджений загін для худоби» праслов’янська
xlěvъ праслов’янська
klětь «кліть» праслов’янська
xoliti «холити» праслов’янська
хлев російська
в сербохорватська
chliev словацька
hlåv словенська
jев українська
iškallāi «розривати, розколювати» хетська
chlåv чеська
kuõlas «кілок» ?
*hlaiw- ?
hlaiw «могила, печера, яма» ?
х- ?
хлѣвъ ?

хті́ти

псл. xъtěti, чергуванням пов’язане з xotěti;
фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму, спричиненої частим вживанням цього дієслова як допоміжного, пор. дальше його скорочення в болг. щахъшту «хочу», ще «хоче», яке вживається для утворення майбутнього часу дієслів: ще пиша «писатиму»;
пор. також і схв. ћу, ћеш, ће і т. ін. в тій самій функції;
бр. [хцець], п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, нл. kśěś, схв. хте̏ти, стсл. хътhти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хти́вий
хти́вість
хті́вши «якщо треба, коли хочеш»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хцець білоруська
ща «хочу» болгарська
хъшту «хочу» болгарська
chcyć верхньолужицька
kśěś нижньолужицька
chcieć польська
xъtěti праслов’янська
ћу сербохорватська
ти сербохорватська
chciet' словацька
хътhти старослов’янська
chtíti чеська
дальше ?
ще «хоче» ?
ще пиша «писатиму» ?
також ?
ћеш ?
ће ?
в ?
в ?

ци́нґель «курок» (заст.)

запозичене з німецької мови через польське посередництво;
н. Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») є зменшувальною формою іменника Zunge «язик», спорідненого з двн. zunga, свн. zunge, дангл. tunge, днн. дсканд. шв. tunga, дфриз. tunge, гот. tuggō, тох. А käntu, тох. В kantwa, лат. ст. *dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tuggō готська
tunge давньоанглійська
zunga давньоверхньонімецька
tunga давньонижньонімецька
tunge давньофризька
*dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») латинська
Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») німецька
zunge середньоверхньнімецька
tunga шведська
Zunge «язик» ?
tunga ?
А ?
В ?
*dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») ?

ці́ва «циліндрична деталь у шестірні; шпулька»

псл. cěvа, сěvь;
споріднене з лит. šeivá «починок; цівка», лтс. saiva «тс., човник» (сумніви – Zubatý St. a čl. I 2, 90–92);
давній балтослов’янський ткацький термін, який виник на базі іє. *skoi̯vā, похідного від *sqēi- «різати, відділяти», з яким пов’язані також дінд. chyáti «відрізує», ірл. scīan «ніж», лат. dēscīsco «відпадаю»;
р. це́вка «ціва; одна з кісток ноги птаха», бр. цэ́ўка «тс.», др. цѣвьница «струна; ліра; сопілка (?)», п. cewa, ч. cåva, сívka «шпулька», ст. cívka «судина», слц. cieva, вл. cywa, нл. [cewa], cowa, полаб. cev, болг. цев «шпулька; цівка; ствол, дуло», м. цевка «тс.», схв. це̑в «тс.», слн. cåv, стсл. цѣвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підці́вник
ці́вка «стовбур дерева; шпулька; трубка; кістка; частина олійниці; вид пастки для звірів; струмінь»
цівка́стий «циліндричний»
цівкови́й (мех.)
цівкува́тий «трубчастий»
цівни́ця «багатоствольна флейта» (муз.)
ці́вничка «вермілія (вид черв’яка), Serpula» (зоол.)
ціво́чниці «вид равликів (що живуть у трубці), Inclusa» (зоол.)
ці́вочні «сифонофори (трубчатники), Siphonophora» (зоол.)
цівува́тий «порожнистий»
ціву́ниці «тс.»
цѣвка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэ́ўка «тс.» білоруська
цев «шпулька; цівка; ствол, дуло» болгарська
cywa верхньолужицька
chyáti «відрізує» давньоіндійська
цѣвьница «струна; ліра; сопілка (?)» давньоруська
*skoi̯vā індоєвропейська
scīan «ніж» ірландська
dēscīsco «відпадаю» латинська
saiva «тс., човник» (сумніви -- Zubatý St. a čl. I 2, 90--92) латиська
šeivá «починок; цівка» литовська
цевка «тс.» македонська
cewa нижньолужицька
cowa нижньолужицька
cev полабська
cewa польська
cěvа праслов’янська
це́вка «ціва; одна з кісток ноги птаха» російська
в «тс.» сербохорватська
cieva словацька
cåv словенська
цѣвь старослов’янська
сívka «шпулька» українська
cåva чеська
*sqēi- «різати, відділяти» ?
cívka «судина» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України