БІЖАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бі́гти
псл. Běg-/běž« ‹*bědž-) ‹ *bēg- «утікати з переляку»;
лит. begti, лтс. běgt, прус. begeiti, гінді bhāgnā «бігти, утікати, уникати», бенг. bhāgā «утікати, вислизати», тох. A pkäpt, гр. φέβομαϳ «утікаю, боюся», φόβος «втеча, страх»;
не всіма приймаються зіставлення (Hirt Ablaut 135; Reichelt KZ 39, 40) з гр. φεύγω «утікаю», лат. fugio «тс.», гот. biugan «гнути», лит. bugti «лякатися, відступати», дангл. būgan «гнутися, утікати»;
з укіраїнської мови рум. Bihúncă «дрожки», молд. биху́нкэ «тс.»;
р. бе́гать, бежа́ть, бр. бе́гчы, бе́гаць, др. бѣгати, бѣжати, бѣчи, п. biegać, biec, ч. běhati, běžeti, слц. behať, bežať, вл. běhać, běžeć, нл. běhaś, béžaś, полаб. bezət, болг. бя́гам, м. бега, схв. бèжати, бȅгати, слн. bégati, bežáti, стсл. бѣгати, вѣжати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бєти
біва́чкаЖ
«тс.»
біг
біга́
бігавка
бі́галка
«водяна блоха»
бігани́на
бі́ганка
«тс.»
бі́гати
бі́гатися
«гуляти»
(про корову)
бігки́й
біѓлай
біглецьЖ
бі́гма
бі́гнути
біго́висько
«іподром»
біго́м
біготня́
біго́ю
«риссю»
бігу́н
бігу́н
«верея; [великий льон ВеНЗн]»
бігу́нка
«понос»
бігунки́
«дрожки»
бігуно́к
(тех.)
бігунці́
«тс.»
бігу́нчик
«зигзаг»
бігу́ха
бігу́чий
бігу́чка
бігце́м
бі́гці
бі́гчи
біжа́к
«стежка»
біжаки́
«Cursoria»
бі́женець
бі́женство
біжка́
бі́жний
«завідний»
(край невода)
біжня́
«тс.»
біжу́чий
бізце́м
бі́чи
вибіжна́
«місце для причалювання човна після закидання невода»
за біглий
забі
забі́г
за́біг
забі́га
забіга́йлівка
забіга́йло
за́бі́жка
запобігати
запобі́гливий
запобігу́чий
запобі́жний
запобіжник
збіг
«поєднання, одночасність; схожість; поступове потоншення; [утікач, утеча]»
збі́ганий
«утомлений біганиною»
збігленє́
«передчасні роди»
збі́глець
«утікач»«управність»
збі́глий
збігли́на
«тс.»
збіго́висько
збіго́вище
збіжи́стий
«який різко потоншується»
(про стовбур дерева)
збі́жний
набі
набі́г
на́бігці
набі́жка
обіг
обі́жний
обі́жник
пере́біг
пере́бігом
перебі́жка
пере́біжки
перебі́жний
перебі́жчик
пі́дбігцем
побі́гайка
побіга́нки
побі́гач
побіга́шки
побіге́ньки
побігу́ця
побігу́щий
побі́жний
побіжу́щий
прибіжа́нин
пробі́г
пробі́жка
ро́збі́г
розбі́жка
розбі́жний
спобі
«спіткати»
убіга́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bhāgā «утікати, вислизати» | бенгалі |
| бе́гчы | білоруська |
| бя́гам | болгарська |
| běhać | верхньолужицька |
| běžeć | верхньолужицька |
| biugan «гнути» | готська |
| φέβομαϳ «утікаю, боюся» | грецька |
| φεύγω «утікаю» | грецька |
| būgan «гнутися, утікати» | давньоанглійська |
| бѣгати | давньоруська |
| fugio «тс.» | латинська |
| běgt | латиська |
| begti | литовська |
| bugti «лякатися, відступати» | литовська |
| бега | македонська |
| биху́нкэ «тс.» | молдавська |
| běhaś | нижньолужицька |
| béžaś | нижньолужицька |
| bezət | полабська |
| biegać | польська |
| biec | польська |
| Běg-/běž « ‹*běd$ž-) ‹ *bēg- «утікати з переляку» | праслов’янська |
| begeiti | прусська |
| бе́гать | російська |
| Bihúncă «дрожки» | румунська |
| бèжати | сербохорватська |
| behať | словацька |
| bežať | словацька |
| bégati | словенська |
| bežáti | словенська |
| бежа́ть | українська |
| бе́гаць | українська |
| бѣжати | українська |
| бѣчи | українська |
| бȅгати | українська |
| вѣжати | українська |
| běhati | чеська |
| běžeti | чеська |
| bhāgnā «бігти, утікати, уникати» | ? |
| A | ? |
| φόβος «втеча, страх» | ? |
| бѣгати | ? |
бігма́ «немає» (заст.)
складне утво: рення з іменника \[біг] «бог» і стягненої дієслівної форми ма «має» (пор. розм. чортма́ з тим самим значенням);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біг «бог» | ? |
| ма «має» (пор. розм. чортма́ з тим самим значенням) | ? |
бігме́ «їй-богу» (заст.)
складне утворення з іменника [біг] «бог» і скороченої форми займенника мене чи мені на ґрунті усталених виразів типу бог мене побий (покарай і под.) або бог мені допоможи;
м. богме «бігме», схв. бòгме, бòме, слн. Bogme «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бігма́
бігма́тася
«божитися»
богме
«тс.»
богми́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| богме «бігме» | македонська |
| бòгме | сербохорватська |
| Bogme «тс.» | словенська |
| бòме | українська |
| біг «бог» | ? |
| мене (покарай і под.) | ? |
| мені (покарай і под.) | ? |
| бог мене побий (покарай і под.) | ? |
бог «господь»
неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;
можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;
споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;
псл. bogъ;
р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безбо́жник
бі
біг
біжба́
біжни́к
«тс.»
біжни́ця
«тс.»
боги́ця
богови́к
«продавець ікон»
богува́ти
«бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]»
божба́
«божіння, клятва»
боженя́
боже́ственний
божестви́ти
божество́
бо́жеський
бо́жий
божи́ти
«брати присягу»
божи́тися
божи́ця
«ікона з жіночим зображенням»
бо́жка
«богиня; піст Ж; божіння Г»
божка́р
«святенник»
бо́жкати
божкува́ти
«постити»
божни́к
«полиця для ікон»
божни́ця
«полиця (тумбочка) для ікон; церква»
божо́к
«ідол»
божотва́
«тс.»
божу́ха
«той, хто часто божиться»
бозю́н
«святенник, богомільний»
збезбожні́ти
набі́жливість
«набожність»
набіжний
набоже́нство
«богослужіння»
набо́жний
набожник
«рушник до ікони»
незбо́жний
«безбожний»
обожа́тель
обожа́ти
обо́жнювати
обо́жувати
побо́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bаүа «господь, бог» | авестійська |
| bagëti «велика рогата худоба» | албанська |
| бог | білоруська |
| бог | болгарська |
| bóh | верхньолужицька |
| φαγετν «їсти, пожирати» | грецька |
| bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика» | давньоіндійська |
| богъ | давньоруська |
| бог | македонська |
| bog | нижньолужицька |
| büg | полабська |
| bóg | польська |
| bogъ | праслов’янська |
| бог | російська |
| Бȏг | сербохорватська |
| boh | словацька |
| bóg | словенська |
| богъ | старослов’янська |
| бог «шлунок, рубець» | українська |
| bůh | чеська |
| значення «майно, їжа» | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
| bhájati | ? |
| bhájate «наділяє» | ? |
| baχšaiti «бере участь» | ? |
бум «брус для гімнастичних вправ»
менш переконливе виведення бум від шв. bom (Шанский ЭСРЯ І 2, 225);
англ. boom «жердина, колода» походить від гол. boom «колода, дерево», спорідненого з двн. boum «дерево», нвн. Baum «тс.», англ. beam «тс., колода; промінь», шв. bom «колода, брус», двн. biogan «гнути», гот. biugan «тс.», дінд. bhujáti «гне, відсуває», можливо, також укр. бга́ти, бі́гти;
запозичення з англійської мови;
р. бр. бум, п. bum, bom, ч. bom;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| boom «жердина, колода» | англійська |
| beam «тс., колода; промінь» | англійська |
| бум | білоруська |
| boom «колода, дерево» | голландська |
| biugan «тс.» | готська |
| boum «дерево» | давньоверхньонімецька |
| biogan «гнути» | давньоверхньонімецька |
| bhujáti «гне, відсуває» | давньоіндійська |
| Baum «тс.» | нововерхньонімецька |
| bum | польська |
| bom | польська |
| бум | російська |
| бга́ти | українська |
| bom | чеська |
| bom | шведська |
| bom «колода, брус» | шведська |
| бум | ? |
| бі́гти | ? |
бу́хта «затока»
запозичення з німецької мови;
нвн. Bucht «тс.; вигин, кривизна» пов’язане з дієсловом biegen «гнути», спорідненим з дангл. būgan «тс.», дінд. bhujáti «гне, відсуває», лит. būgti «злякатись», укр. бга́ти, бі́гти;
р. бр. болг. бу́хта, П. вл. нл. buchta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́хта | білоруська |
| бу́хта | болгарська |
| būgan «тс.» | давньоанглійська |
| bhujáti «гне, відсуває» | давньоіндійська |
| būgti «злякатись» | литовська |
| Bucht «тс.; вигин, кривизна» | нововерхньонімецька |
| бу́хта | російська |
| бга́ти | українська |
| biegen «гнути» | ? |
| бі́гти | ? |
ви́біжка «тонконіг, Poa L.» (бот.)
назва мотивується, мабуть, тим, що повзучі підземні пагони цієї рослини дають стріловидну парость;
похідне утворення від бі́гти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́гти | ? |
підбі́г «гусениця Bombyx rubi Г, Arctia eruca ВеНЗн» (ент.)
неясне;
можливо, похідне утворення від біг як назва, зумовлена тим, що людина, наступивши босою ногою на цю гусеницю, відчуває біль і починає бігти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підбі́й
«тс.»
(Ме)]
підбі́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біг | українська |
прости́бі «вибач(те); [милостиня]»
результат злиття словосполучення прости́ біг, яке складається з форми наказового способу дієслова прости́ти (3 ос. одн.) та іменника біг «Бог», що зазнав редукції;
букв. «хай простить Бог»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прости́біг
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прости́ти «Бог» (3 ос. одн.) | українська |
| біг | українська |
хвали́бі «лісовий жайворонок, Alauda arborea» (орн.)
складне слово, утворене з наказової форми дієслова хвали́ти та форми іменника біг, тобто «той, що хвалить Бога» (до словотвору пор. аналогічне спаси́бі від спаси біг, а також крути́вус, верти́хвіст і под.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
хвали́біг
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвали́ти | ? |
| біг | ? |
| тобто «той, що хвалить Бога» (до словотвору пор. аналогічне спаси́бі від спаси біг, а також крути́вус, верти́хвіст і под.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України