БУЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»
пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;
споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;
псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;
р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́їй
«буйний»
бу́йний
буя́віти
«буйно рости»
буя́н
буянити
буяни́ця
«буян»
буя́нство
буя́нствувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буя́ць «буйно рости» | білоруська |
буя́ «тс.» | болгарська |
bujić «буйно рости» | верхньолужицька |
buro-lang «дуже довгий» | давньоверхньонімецька |
bhuyān «великий, сильний» | давньоіндійська |
буяти | давньоруська |
bhou-/*bhū- | індоєвропейська |
bûra «велика купа» | латиська |
būrỹs «велика кількість» | литовська |
буи «буйно розростатись» | македонська |
bujać «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» | польська |
bujny «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» | польська |
bujati | праслов’янська |
bystrь | праслов’янська |
буя́ть «розростатись» | російська |
бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)» | сербохорватська |
bújáť «буянити»«буйно рости» | словацька |
bujnieť «буянити»«буйно рости» | словацька |
bujný «буянити»«буйно рости» | словацька |
bujíca «буйний потік» | словенська |
сбоугати «збожеволіти; втратити смак» | старослов’янська |
bujumak «рости» | тюркські |
бистрий | українська |
бу́йный | українська |
буйны́ | українська |
буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний» | українська |
бу́ен | українська |
бујат «буйний, пишний» | українська |
бŷјан | українська |
бŷjни | українська |
боуи «дикий, дурний» | українська |
bújeti «швидко й густо рости» | чеська |
bujný «швидко й густо рости» | чеська |
büjük «великий» | ? |
bujƅ‹*bouj- | ? |
бути | ? |
бушувати | ? |
буя́ти «букати, кричати: бу!»
похідне утворення від бу, очевидно, уподібнене до бле́яти, можливо, також до буяти1;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу | ? |
бле́яти | ? |
буяти | ? |
буй «відкрите (вітряне) місце»
р.буй «цвинтар, пустир біля церкви», др. боуи «цвинтар»;
менш переконливе пов’язання з шв. ст. bó «житло», дісл. bú «тс.» (Фасмер І 234; Hellqvist 85);
можливо, пов’язане з бу́йний, буя́ти, др. буй «сильний, сміливий»;
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
bú «тс.» | давньоісландська |
боуи «цвинтар» | давньоруська |
буй «сильний, сміливий» | давньоруська |
bó «житло» | шведська |
р.буй «цвинтар, пустир біля церкви» | ? |
bó «житло» | ? |
бу́йний | ? |
буя́ти | ? |
бука́т «кусок, скибка»
рум. bucátă (молд. бука́тэ) «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» походить від лат. *buccata, пов’язаного з bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)», що зводиться до іє. *bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати», можливо, того самого, від якого походять і псл. bujь «нерозумний; сміливий, сильний», укр. бу́йний, буя́ти;
давнє запозичення з східнороманських мов;
р. [бука́та] «хлібина, булка», [бука́тка] «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)», бр. [бука́та] «булка», [бука́тка] «спечений хліб», п. ст. bukat «шматок, кусок, штука»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бока́та
«тс.»
боукатоу
(чол. р. дав. в.)(1452)
бука́та
букату
(жін. р. зн. в.)(1758)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бука́та «булка» | білоруська |
*bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати» | індоєвропейська |
*buccata | латинська |
bukat «шматок, кусок, штука» | польська |
bujь «нерозумний; сміливий, сильний» | праслов’янська |
бука́та «хлібина, булка» | російська |
bucátă «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» (молд. бука́тэ) | румунська |
бу́йний | українська |
бука́тка «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)» | українська |
бука́тка «спечений хліб» | українська |
bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)» | ? |
буя́ти | ? |
bukat «шматок, кусок, штука» | ? |
буяхи́ «лохина, Vaccinium uliginosum» (бот.)
мабуть, похідне утворення від дієслова буя́ти;
пояснюється або оп’яняючим впливом плодів лохини на людину (пор. інші діалектні назви цієї рослини: укр. пияки, р. пья́ница, дурни́ка, дурни́ца, вл. pjeńc, pjeńca, pjeńčyna), або тим, що рослина буйно росте на вологих низьких місцях;
бр. буякі́, п. [bujak] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буяки́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буякі́ | білоруська |
bujak «тс.» | польська |
буя́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України