БУТА — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»

очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;
розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;
Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);
запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;
п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бута «пиха» (XVI ст.)
бута́ти «чванитись; брикати О»
бути́ти «бути пустотливим; пустувати»
буті́ти «сердитися; буцати»
бу́тни́й «гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
buta «пиха» польська
But-/botз праслов’янська
butare «надувати» середньолатинська
боті́ти «робитись товстим, жирним» ?
бутві́ти «трухлявіти» ?
*bheu-t- ?
*bhuə-t- «рости» ?
пи́ха ?
пу́хнути ?
bucić się «гордитись, чванитись» ?

бу́та «велика бочка місткістю понад 40 відер Бі; молдавський віз Пі»

запозичення з східнороманських мов;
молд. Бу́те (рум. búte) «бочка» походить від пізньолат. buttis «тс.», яке виводиться від гр. πūτῑνη «пляшка, обплетена лозою»;
р. [бут] «великий чан», [бу́та] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
πūτῑνη «пляшка, обплетена лозою» грецька
Бу́те «бочка» (рум. búte) молдавська
походить в «бочка» (рум. búte) молдавська
buttis «тс.» пізньолатинська
бут «великий чан» російська
бу́та «тс.» українська

галабу́та «пихатість»

складне утворення, перший компонент якого гала-, можливо, пов’язаний з болг. голя́м «великий», схв. гòлем, ч. holemý «тс.» або має вигуковий характер, як у [галабурда];
другим компонентом є іменник бута́ «пиха»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
голя́м «великий» болгарська
гòлем сербохорватська
holemý «тс.» чеська
гала- ?
галабурда ?
бута́ «пиха» ?

бут «молода зелена цибуля; [буряк Ж]»

очевидно, пов’язане з буті́ти, ботва́;
р. [бут] «цибуля», [буто́к, буту́н, бата́н] «тс.», бу́тень «Chaerophyllum»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бутень «Chaerophyllum L.; [бур’ян у посівах льону]» (бот.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бут «цибуля» російська
буто́к українська
буту́н українська
бата́н «тс.» українська
бу́тень «Chaerophyllum» українська
буті́ти ?
ботва́ ?

бут «будівельний камінь, переважно для фундаменту»

не зовсім ясне;
вважається запозиченим з італійської мови (іт. bottare, buttare «бити, штовхати») через мову італійських архітекторів (Шанский ЭСРЯ І 2, 237; Фасмер І 252; Преобр. І 56; Bern. I 104);
р. бр. бут;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бута́рка «дорожний каток (вал)»
бути́ти «закладати фундамент з каміння; трамбувати»
бутівник
буткува́ти «тс.»
бутник
бутчик
бутя́р «муляр»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бут білоруська
бут російська

бут «вид взуття»

запозичення з польської мови;
п. but «чобіт» є результатом видозміни старішого bot під впливом ob-uć «взути», ob-uty «взутий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бути́нок «полуботок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
but «чобіт» польська
ob-uć «взути» ?
ob-uty «взутий» ?

бу́ти

бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бу́тність «перебування», буття́, бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий «майбутній» СУМ, Ж, [буду́чний Ж, бу́ду́щий Г, Ж] «тс.», [бу́тній] «присутній» Я, ви́булий, ви́добуток, відбу́ти(ся), [ві́дбут] «збут», відбу́ток «повинність», [відбу́тка, відбу́ча] «тс.», добу́ти, добува́нка «добування», добува́ч, [добудча́] «незаконнонароджена дитина», добу́ток, добува́льний, добувни́й, добу́тний «здобутий Г; доступний Ж», збу́ти, збу́тися, [збу́дьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збу́ток] «збут; здійснення», [збу́тний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збу́тяно] «збуто з рук», здобу́ти, здобу́тися, [здо́ба] «здобич» Ж, здобу́ток, [здобувани́на] Ж, здобуття́, [знебу́тися] «втомитися» Ж, [знебу́лий] «виснажений», [ізнебу́тися] «сумувати» Ж, набу́ти, набува́ч, набу́ток, набу́тний, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, оббу́тися «освоїтися», [одбу́ток] Ж, [одбу́ча] «відбуток» Ж, перебува́ння, перебу́тний «минущий», [підбува́ти] «прибувати потроху», побу́вка, по́бут, [побу́ток] «побут» Ж, побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибу́ти, [прибу́дки] «придбане» Ж, прибу́лець, прибу́лий, [при́бутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткува́ти, прибутни́й «той, що прибуває, додається», [прибу́тні́й] «чужий, прибулий», пробува́лий «досвідчений», пробува́ння, [пробуток] «життя, існування», [пробу́тки] «тс.» Ж, [пробува́лисько] «місцеперебування» Ж, пробу́тий «пережитий», роздобу́ти, роздобува́льник Ж, [роздобу́день] Ж, роздобу́ток, роздобу́ття «здобуття» Ж, роздобутни́й (похід) Ж, убу́тися «звикнути» Ж, [убу́ток] «від’їзд; збиток», [убутни́й] «який зменшується, який приносить збитки»;
псл. byti‹*butei, byvati ‹ *būvatei, bǫdǫ‹ bundom;
споріднені з лит. buti «бути», buvóti, лтс. bût, прус. bout «тс.», дінд. bhávati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», futūrus «майбутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. būan, bauan «жити, мешкати»;
іє. bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»;
в українській мові у в бу́ти замість давнішого и пояснюється впливом форми бу́ду, в якій у є рефлексом давнього ǫ з un, де -n- інфікс;
р. быть, быва́ть, бу́ду, бр. быць, быва́ць, бу́ду, др. быти, бывати, буду, п. być, bywać, będę, ч. býti, bývati, budu, слц. byť, bývať, budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. би́ва, би́вам, бъ́да, м. бидува, бива, биде, схв. бȕти, би́вати, будȇм, слн. bíti, bívati, bodem, bóm, стсл. БЫТИ, БЫВАТИ, БѪДѪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бува́лець «досвідчена людина»
бува́лиці
бува́личі «тс.»
бува́ло
бува́ль «бувальщина»
бува́льці (бувати у бувальцях)
бува́льщина
бува́ти
бу́ду
бу́дучина
бу́ду́чність
бу́ду́щина
бу́дько́ «тс.»
бу́дько́ «той, хто обіцяє, кажучи «буде»«буду»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
быць білоруська
би́ва болгарська
być верхньолужицька
bywać верхньолужицька
budu верхньолужицька
φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю» грецька
būan давньоверхньонімецька
bhávati «буває» давньоіндійська
быти давньоруська
bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости» індоєвропейська
buith «бути» іранські
fui «я був» латинська
bût латиська
buti «бути» литовська
бидува македонська
byś нижньолужицька
bywaś нижньолужицька
budu нижньолужицька
boit полабська
być польська
bywać польська
będę польська
byti‹*butei праслов’янська
bout «тс.» прусська
быть російська
бȕти сербохорватська
byť словацька
bývať словацька
budem словацька
bíti словенська
bívati словенська
bodem словенська
bóm словенська
БЫТИ старослов’янська
быва́ть українська
бу́ду українська
быва́ць українська
бу́ду українська
бывати українська
буду українська
би́вам українська
бъ́да українська
бива українська
биде українська
би́вати українська
будȇм українська
býti чеська
bývati чеська
budu чеська
*būvatei ?
buvóti ?
φυσικά «природа» ?
futūrus «майбутній» ?
fio «виникаю» ?
bauan «жити, мешкати» ?
пізніше «виникати, ставати, існувати» ?
бу́ти ?
бу́ду ?
-n- ?

бути́ (хлоп’яча гра)

неясне;
можливо, пов’язане з рум. bîtă «велика палка з потовщеним кінцем»;
пор. болг. Бъ́тенка, бъ́таница, бъ́танка «вівчарська гра з палками», бътам «граю в гру бъ́таница», джерелом якого є румунське слово bîtă (БЕР І 105);
можна також припустити зв’язок з [бу́тан] «стовбур», [буту́к] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бута́ти «грати в бути»
буті́вка «тонка палка у грі в бути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Бъ́тенка болгарська
bîtă «велика палка з потовщеним кінцем» румунська
Бъ́тенка ?
бъ́таница ?
бъ́танка «вівчарська гра з палками» ?
бътам «граю в гру бъ́таница» ?
бу́тан «стовбур» ?
буту́к «тс.» ?

бари́ти «затримувати, гаяти; [боронити Ж]»

залишок псл. bariti «говорити, балакати», спорідненого з ба́ри, похідного від іє. *bhā-, того самого, що і в словах ба́яти, бала́кати та ін;
значення розвивалось так: «балакати – забалакувати – затримувати розмовами – затримувати»;
непереконливими є спроби пов’язання з коренем by-, тим самим, що в бути (Mikl. EW 26), зокрема з його [різновидом у слові ба́вити (Ильинский РФВ 62, 251–253), або з схв. забòравити «забути», псл. variti «іти вперед» (Trubačev, ZfSl 3, 671), як і з р. ба́рин «пан» (Даль І 49; Краўчук Белар. лінгв. 4, 68).– Мельничук Этимология 1967,60.– Див. ще ба́ри, ба́яти;
р. [бари́ть] «затримувати», бр. [бары́ць] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заба́ра «затримка»
заба́рливий
забарни́й
невзаба́рі
незабаром
оба́ратися
обаря́ти «баритися»
унезаба́рі
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бары́ць «тс.» білоруська
*bhā- індоєвропейська
variti «іти вперед» праслов’янська
ба́рин «пан» російська
бари́ть «затримувати» російська
bariti «говорити, балакати» ?
ба́ри ?
ба́яти ?
бала́кати ?
так: «балакати -- забалакувати -- затримувати розмовами -- затримувати» ?
by- ?
бути ?
ба́вити «забути» ?

боті́ти «жиріти, товстіти»

псл. botěti є, очевидно, похідним від того самого кореня іє. *bheu-/bhū«рости», що й гр. φυτóν «рослина», псл. bylьje, byti, укр. били́на, бу́ти, бо́тва;
в індоєвропейський період ця основа могла мати структуру *bhuə-t-;
виводиться також (Sławski І 51 –52; Sł. prasł. I 341–342) від псл. botati «ударяти»;
ряд інших пояснень (як запозичення з гол. bot «тупий, короткий і товстий», дат. but, н. butt «тс.» – Bern. I 77; як споріднене з лат. bassus «товстий, жирний», шв. patte «жіночі груди» або з лат. botuеus «кишка», гр. βότρυς «гроно винограду» – Petersson SI. Wf. 36, 38; як споріднене з лат. tābeo «тану» – Machek ESJČ 61) позбавлені підстав;
р. боте́ть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти», [боти́ть, ботве́ть] «тс.», п. [botwieć] «товстіти», ч. botnati «надуватися, пухнути, набухати», слн. botavéti «наливатися, пухнути», стсл. разботѣти «розповніти, розжиріти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бо́та «нарив»
боті́лий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
φυτóν «рослина» грецька
*bheu-/bhū «рости» індоєвропейська
botwieć «товстіти» польська
botěti праслов’янська
bylьje праслов’янська
botati «ударяти» праслов’янська
боте́ть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти» російська
botavéti «наливатися, пухнути» словенська
били́на українська
боти́ть українська
ботве́ть «тс.» українська
botnati «надуватися, пухнути, набухати» чеська
byti ?
бу́ти ?
бо́тва ?
*bhuə-t- ?
разботѣти «розповніти, розжиріти» ?

бу́да «курінь, будка; (заст.) поташний завод; критий екіпаж; верх фургона»

запозичено з середньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську;
свн. buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») споріднене з англ. booth, дісл. būð і пов’язане з свн. būwen «будувати», нвн. bauen, дісл. (зах.) būa «жити», а також дінд. bhūti «буття», гр. φύσις «природа», псл. byti, укр. бу́ти;
думка про зв’язок з р. обору́довать (› *obudovati) і про зворотний шлях запозичення з слов’янських мов у німецьку (Machek ESJČ 61–62) позбавлена підстав;
сумнівне припущення (Фасмер І 230) про посередництво чеської мови при запозиченні слова з німецької в польську;
р. бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу», бр. бу́да «фургон; верх фургона; курінь», п. buda (з XV ст.), ч. bouda, слц. búda, вл. нл. buda «крамниця; хатина», болг. бу́дка, схв. [búda];
Фонетичні та словотвірні варіанти

буда́ «курінь; фургон»
будар «тс.»
буда́ра «фургон»
бу́дище «місце, на якому був поташний завод»
бу́дка
бу́дник «будочник; робітник на поташному заводі»
бу́дочник «залізничний сторож; поліцай, що мав будку»
будчи́к «залізничний сторож, що живе в будці»
в буди (XV ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
booth англійська
бу́да «фургон; верх фургона; курінь» білоруська
бу́дка болгарська
buda «крамниця; хатина» верхньолужицька
φύσις «природа» грецька
bhūti «буття» давньоіндійська
būð давньоісландська
būa «жити» (зах.) давньоісландська
buda «крамниця; хатина» нижньолужицька
bauen нововерхньонімецька
budaXV ст.) польська
byti праслов’янська
обору́довать (› *obudovati)(Machek ESJČ 61--62) російська
búda сербохорватська
buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») середньоверхньнімецька
būwen «будувати» середньоверхньнімецька
búda словацька
бу́ти українська
bouda чеська
бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу» ?

бур «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»

запозичення з голландської мови;
гол. boer «селянин, землероб», пов’язане з bóuwen «обробляти [землю]», споріднене з двн. būr «житло», gibūro «селянин», гот. bauan «мешкати», дангл. būan «тс.», нвн. Báuer «селянин», báuen «будувати, обробляти», дінд. bhumī «земля», лат. fuī «був, став», псл. byti, укр. бу́ти;
р. бр. бур, п. Bur, ч. слц. Búr, схв. бури (мн.), слн. Búri «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бур білоруська
boer «селянин, землероб» голландська
bauan «мешкати» готська
būan «тс.» давньоанглійська
būr «житло» давньоверхньонімецька
bhumī «земля» давньоіндійська
fuī «був, став» латинська
Báuer «селянин» нововерхньонімецька
Bur польська
byti праслов’янська
бур російська
бури (мн.) сербохорватська
Búr словацька
Búri «тс.» словенська
бу́ти українська
Búr чеська
bóuwen «обробляти [землю]» ?
gibūro «селянин» ?
báuen «будувати, обробляти» ?

бу́тор «бите скло, цегла, каміння»

мабуть, результат контамінації слів бут2 «дрібне каміння, щебінь» і [бу́тир] «дрібний посуд і начиння» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

буторі́ння «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бут «дрібне каміння, щебінь» ?
бу́тир «дрібний посуд і начиння» ?

буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;
споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;
пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;
р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́їй «буйний»
бу́йний
буя́віти «буйно рости»
буя́н
буянити
буяни́ця «буян»
буя́нство
буя́нствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буя́ць «буйно рости» білоруська
буя́ «тс.» болгарська
bujić «буйно рости» верхньолужицька
buro-lang «дуже довгий» давньоверхньонімецька
bhuyān «великий, сильний» давньоіндійська
буяти давньоруська
bhou-/*bhū- індоєвропейська
bûra «велика купа» латиська
būrỹs «велика кількість» литовська
буи «буйно розростатись» македонська
bujać «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujny «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujati праслов’янська
bystrь праслов’янська
буя́ть «розростатись» російська
бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)» сербохорватська
bújáť «буянити»«буйно рости» словацька
bujnieť «буянити»«буйно рости» словацька
bujný «буянити»«буйно рости» словацька
bujíca «буйний потік» словенська
сбоугати «збожеволіти; втратити смак» старослов’янська
bujumak «рости» тюркські
бистрий українська
бу́йный українська
буйны́ українська
буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний» українська
бу́ен українська
бујат «буйний, пишний» українська
бŷјан українська
бŷjни українська
боуи «дикий, дурний» українська
bújeti «швидко й густо рости» чеська
bujný «швидко й густо рости» чеська
bujƅ‹*bouj- ?
бути ?
бушувати ?
büjük «великий» ?

ґбу́р «грубіян»

запозичення з польської мови;
п. gbur «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак» походить від свн. gebūr «сусід; селянин; простак», двн. gibūro «тс.», утвореного за допомогою префікса ge- (двн. gi-) «з-, су-, сумісно», спорідненого з гот. ga- «тс.», від двн. būаn «жити, мешкати», спорідненого з гр. φύω «народжуюся, росту», лат. fuī «я був», псл. byti, укр. бу́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гбуръ «мужик» (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ga- «тс.» готська
φύω «народжуюся, росту» грецька
gibūro «тс.» давньоверхньонімецька
ge- «з-, су-, сумісно» (двн. gi-) давньоверхньонімецька
būаn «жити, мешкати» давньоверхньонімецька
gi- давньоверхньонімецька
fuī «я був» латинська
gbur «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак» польська
byti праслов’янська
gebūr «сусід; селянин; простак» середньоверхньнімецька
бу́ти українська

гли́пати «поглядати»

псл. (сх.) [glipati];
споріднене з свн. glîfen «бути косим», glipfen «ковзатися», снн. glepe (glippe) «тріщина, щілина», норв. glîpa «бути відкритим»;
отже, первісне значення могло бути «мружитися, дивитися, ледве розтуливши повіки»;
помилково виводилось від сгр., нгр. γλέπω «дивлюся» (Фасмер ИОРЯС 12/2, 227; ГСЭ III 48) або від дат. glippe «кліпати очима, дивитися», шв. glippa «часто відкривати» (Bern. I 304; Uhlenbeck AfSlPh 15, 486);
р. [глипа́ть] «дивитися, оглядатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́мнути «глянути»
глип (виг.)
глипі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
glippe «кліпати очима, дивитися» датська
γλέπω «дивлюся» новогрецька
glîpa «бути відкритим» норвезька
глипа́ть «дивитися, оглядатися» російська
glîfen «бути косим» середньоверхньнімецька
glepe «тріщина, щілина» (glippe) середньонижньонімецька
glippa «часто відкривати» шведська
glipfen «ковзатися» ?
бути «мружитися, дивитися, ледве розтуливши повіки» ?

голова́

псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл.ьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла «голова»
головʼя́ «голови (капусти)» (зб.)
головʼяни́й
голова́м «пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця «дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)» (іхт.)
голова́тка «комаха Соnops» (ент.)
голова́ч «головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка «вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й «головань; пуголовок»
головень «велика голова»
го́лове́нь «короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus» (іхт.)
голови́зна «копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к «ватажок»
голови́ца «частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця «початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч «лосось дунайський» (іхт.)
голові́чка «купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus» (бот.)
голо́вка «качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́ «головань; назва вола»
го́ловль «короп» (іхт.)
головни́к «убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво «карний злочин, убивство»
головни́ця «отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні «верхні лутки над ворітьми»
головствення «головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра «ватажок»
голову́хи «головоногі»
головча́к «метелик Hesperia» (ент.)
голо́вчастий «головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на «убивство; карний злочин; плата за голову вбитого» (заст.)
заголо́вʼя «узголівʼя»
заголовач «узголівʼя»
заголо́вок «подушка»
за́голо́вок «назва книжки»
ковба́н «місяць-риба, Orthagoricus mola» (-)] (іхт.)
наголі́вʼя «частина вуздечки»
наголовач «пуголовок» (зоол.)
наголо́вач «частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок «верх капелюха»
наго́лову (присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя «чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач «узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник «кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок «узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галава́ білоруська
глава́ болгарська
hłowa верхньолужицька
gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) вірменська
χέλῡς «тс.» грецька
calua «лисина» давньоверхньонімецька
kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» давньоісландська
голова давньоруська
*gel- «щось кругле, кулясте» індоєвропейська
calva «череп» латинська
gaÎva латиська
galvà «голова» литовська
гла́ва македонська
głowa нижньолужицька
głowa польська
*golva праслов’янська
«черепаха» (др. желъвь «тс.») праслов’янська
*golъ праслов’янська
gallū (знах. в. galwan) прусська
желва́к російська
голова́ російська
гла́ва сербохорватська
hlava словацька
gláva словенська
жьлы «виразка» церковнослов’янська
hlava чеська
χέλῡς «тс.» ?
бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») ?
жьлы «виразка» ?

госпо́дь

псл. *gospodь, дуже давнє складне слово з не цілком зʼясованою етимологією;
найвірогідніше, споріднене з лат. hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s, у якому першим компонентом є *ghostis «гість», що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів;
другим компонентом є іє. *pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік»), що виступає нерідко в функції другого компонента складних слів, пор. гр. δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»), лит. viẽš=pat(i)s «пан», дінд. jas-patiḥ «пан дому», при цьому d замість t (пор. псл. *potьbĕga «жінка, що втекла з-під влади пана, тобто чоловіка») слід, очевидно, пояснювати первісним приголосним характером основи і викликаними цим формами з заміною t на d (перед дзвінкими приголосними), що узагальнились;
первісним значенням, отже, мало бути «пан гостей», що повʼязувалося з давнім звичаєм, за яким гості користувалися захистом і опікою господаря дому, як і інші члени його родини (пор. той самий розвиток значення в лит. viẽšpatis «пан», лтс. viesis «гість, чужинець», раніше також лит. vìẽšis «тс.»);
менш переконливі інші пояснення: повʼязання з дінд. jaspatih, гр. δεσπότης (Richter KZ 36, 111–123; Meillet MSL 10, 139), неможливе з фонетичних міркувань;
зведення як запозичення до незасвідченого гот. *gasti-faþs (Kluge–Götze 187), лат. *hostipotis (Миккола РФВ 48, 274–276);
виведення від господарь, яке розглядається як запозичення з іранської мови (сперс. gōspanddār «володар овець») (Корш Bull. Ас. Sc. De Petersbourg 1907, 757–758);
малопереконливе також пояснення d замість t у псл. *gospodь впливом слів *svobodь «вільний», *svoboda, *čeljadь (Fraenkel ZfSlPh 20, 51–89);
р. госпо́дь, бр. [госпо́да] «господарство, садиба» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа «панове», так само і в інших словʼянських мовах), др. господь, п. ст. gospodzin «господь», ч. ст. hospod, слц. hospodin «тс.», вл. hospoda «заїзд, нічліг; частування», нл. gospoda «корчма, готель», болг. м. го́спод, схв. гȍспōд, слн. gospód «пан», стсл. господь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

госпа «пані»
госпець «пан»
го́спідь
госпо́да
госпо́да́р
господа́рити
господари́ха «жінка господаря»
господарія «хазяїн, землевласник» (зб.)
господа́рний
господа́рник
господа́рство
господа́рчий
господа́рша «тс.»
господарюва́ти
господи́н
господи́ня
господи́ти «панувати»
госпожа
госпо́ся (зменш. від господи́ня)
оспо́дар
Етимологічні відповідники

Слово Мова
госпо́да «господарство, садиба»«панове» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа , так само і в інших словʼянських мовах) білоруська
го́спод болгарська
hospoda «заїзд, нічліг; частування» верхньолужицька
*gasti-faþs готська
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому») грецька
δεσπότης грецька
jas-patiḥ «пан дому» давньоіндійська
jaspatih давньоіндійська
господь давньоруська
*ghosti-pot-s індоєвропейська
*pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік») індоєвропейська
hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» латинська
*hostipotis латинська
viẽš=pat(i)s «пан» литовська
го́спод македонська
gospoda «корчма, готель» нижньолужицька
gospodzin «господь» польська
*gospodь праслов’янська
*gospodь впливом слів *svobodь «вільний» праслов’янська
госпо́дь російська
гȍспōд сербохорватська
hospodin «тс.» словацька
gospód «пан» словенська
господь старослов’янська
hospod чеська
*ghostis «гість» ?
-ti- ?
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому») ?
бути «пан гостей» ?
господарь ?
*svoboda ?
*čeljadь ?
gospodzin «господь» ?
hospod ?

гурмано́м «разом, купою, юрбою» (присл.)

очевидно, результат взаємодії слів гу́рма́ «юрба», гу́рмо́м «юрбою» і [гурма́н] «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»;
первісне значення прислівників могло бути «ущерть (солі)»;
формальна близькість їх до слів гу́рма́, гу́рмо́м могла зумовити й зближення значення;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в-гурма́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́рма́ «юрба» ?
гу́рмо́м «юрбою» ?
гурма́н «топка (невелика форма для набивання в неї солі)» ?
бути «ущерть (солі)» ?
гу́рма́ ?
гу́рмо́м ?

де́била «щоденна, проста, незначна річ»

очевидно, утворене з де (присл.) і [бил] «був»;
щодо словотвору пор. били́ця «бувальщина»;
мотивація утворення неясна;
можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок hol volt, hol nem volt «де був, де не був»;
у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

де́бела
де́белиця «тс.»
де́билиця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
де (присл.) ?
бил «був» ?
били́ця «бувальщина» ?
volt «де був, де не був» ?
бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі» ?

дове́ндитися «забаритися»

неясне;
можливо, пов’язане з п. wędzić «вудити», вжитим метафорично;
в такому разі первісне значення мало бути «досидітися з вудкою; захопившись вудінням, проґавити час»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wędzić «вудити» польська
бути «досидітися з вудкою; захопившись вудінням, проґавити час» ?

набу́ти «придбати»

своєрідне похідне утворення від дієслова бу́ти, паралельне до нажи́ти від жи́ти, властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську з польської;
пор. більш закономірне утворення з тим самим значенням від основи фактитива baviti до byti у південнослов’янських мовах: болг. наба́вя «придбаю», м. набави «придбає», схв. нàбавити «придбати», слн. nabáviti «тс.»;
пор. також збереження більш закономірного значення у р. [набыть] «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших»;
бр. набыць «придбати», п. nabyć, ч. nabýti, вл. Nabyć, нл. nabyś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

набува́льник
набува́ти
набува́ч
набу́ток «костюм»
набуття́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
набы́ць «придбати» білоруська
наба́вя «придбаю» болгарська
nabyć верхньолужицька
набави «придбає» македонська
nabyś «тс.» нижньолужицька
nabyć польська
набы́ть «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших» російська
нàбавити «придбати» сербохорватська
nabáviti «тс.» словенська
бу́ти українська
нажи́ти українська
жи́ти українська
nabýti чеська

-не́будь (у словах типу хто-не́будь, який-не́будь, де-не́будь)

результат злиття заперечної частки не і дієслова бу́ти у формі 2 ос. одн. (давніше 3 ос. одн.) наказового способу -будь (*bǫdi);
пор. будь-хто́, будь-що́, будь-яки́й тощо;
р. -нибудь, -нибу́дь, [-не́будь], бр. -не́будзь;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
-не́будзь білоруська
-нибудь російська
-нибу́дь українська
-не́будь українська
не ?
бу́ти ?
будь-хто ?
будь-що ?
будь-яки́й ?

неофі́т «новий прихильник якоїсь релігії або якого-небудь учення, суспільного руху; новак у чому-небудь»

запозичення з латинської мови;
лат. neophytus «новонавернений у християнство» походить від гр. νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений», що складається з основ слів νέος«новий» і φυτός «рослина; паросток; творіння», пов’язаного з дієсловом φωύ «вирощую, росту, народжую, виникаю», спорідненим з дінд. bhávati «буває», лат. fui «я був», лит. bū́ti «бути», псл. byti, укр. бу́ти;
р. болг. неофи́т, бр. неафі́т, ст. неофитú (1722), п. neofita, ч. слц. neofyt, ч. neofytа, слн. neofít;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
неафі́т білоруська
неофитъ (1722) білоруська
неофи́т болгарська
νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений» грецька
νέος «новий» грецька
φυτός «рослина; паросток; творіння» грецька
bhávati «буває» давньоіндійська
neophytus «новонавернений у християнство» латинська
fui «я був» латинська
bū́ti «бути» литовська
neofita польська
byti праслов’янська
неофи́т російська
neofyt словацька
neofít словенська
бу́ти українська
neofyt чеська
neofytа чеська
φύω «вирощую, росту, народжую, виникаю» ?

рата́фія «вид лікеру» (заст.)

запозичено, можливо, через російське і німецьке посередництво (н. Ratafia) з французької мови;
фр. ratafia (tafia) походить з креольської форми, утвореної з латинської сполуки rata fiat «хай буде твердо встановлена угода», що складається з лат. rata «встановлена, незмінна», пов’язаного з reor «вважаю», і fiat «хай буде зроблено», 3 ос. одн. теп. ч. умовного способу від fio, fierī «робитися, ставати, виникати», пов’язаного з fui «я був», futurus «майбутній, наступний», спорідненими з лит. ст. bit(i) «він був», лтс. biju «я був», стсл. би «ти, він був би», псл. byti, укр. бу́ти;
р. рата́фия, п. ratafia, ч. ratafija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

та́фія «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rata «встановлена, незмінна» латинська
reor «вважаю» латинська
fiat «хай буде зроблено» латинська
fio латинська
fierī «робитися, ставати, виникати» латинська
fui «я був» латинська
futurus «майбутній, наступний» латинська
biju «я був» латиська
bit(i) «він був» литовська
умовного осетинська
ratafia польська
byti праслов’янська
рата́фия російська
би «ти, він був би» старослов’янська
бу́ти українська
ratafia (tafia) французька
fiat «хай буде твердо встановлена угода» французька
ratafija чеська
умовного ?

обива́тель «людина з міщанськими поглядами й інтересами; (ст.) громадянин; [син, що залишається на хазяйстві батька О]»

запозичення з російської і польської мов;
р. обыва́тель походить від п. obywatel «громадянин», яке, в свою чергу, зводиться до ч. obyvatel «житель», спорідненого з слц. obyvatel’ «тс.» і похідного від дієслова býti (bývati) «бути», спорідненого з укр. бу́ти;
бр. абыва́цель;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обива́тельство «громадянство»
обива́тельщина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
абыва́цель білоруська
obywatel «громадянин» польська
обыва́тель російська
obyvatel' «тс.» словацька
бу́ти українська
obyvatel «житель» чеська

майбу́тній

похідне утворення від словосполучення має бу́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

майбу́тнє
майбуття́
майбу́ть
Етимологічні відповідники

Слово Мова
має ?
бу́ти ?

фі́зика

запозичення з латинської мови;
лат. physica «наука про природу» походить від гр. φῠσιϰή (ἐπιστήμη) «природознавство», букв. «природнича (наука)», жін. р. від φῠσιϰός «природний, природничий», похідного від φύσις «натура, природа», пов’язаного з φύω «росту, виникаю, стою», спорідненим із псл. byti, укр. бу́ти;
р. болг. м. фи́зика, бр. фі́зіка, п. fizyka, ч. слц. вл. fyzika, схв. фѝзика, слн. fízika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фи́зик «лікар»
фі́зик
фізика́льний
фізи́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фі́зіка білоруська
фи́зика болгарська
fyzika верхньолужицька
φῠσιϰή «природознавство» (ἐπιστήμη) грецька
φῠσιϰός «природний, природничий» грецька
φῠσιϰός «природний, природничий» грецька
φύσις «натура, природа» грецька
φύω «росту, виникаю, стою» грецька
physica «наука про природу» латинська
фи́зика македонська
fizyka польська
byti праслов’янська
фи́зика російська
фѝзика сербохорватська
fyzika словацька
fízika словенська
бу́ти українська
fyzika чеська

філогене́з «історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому»

запозичення з німецької мови;
термін н. Phylogenése утворив німецький біолог Е. Геккель (E. Haeckel, 1834–1919) з основ гр. φυ̃λον «рід, плем’я» (від φύειν «рости», спорідненого з псл. byti, укр. бу́ти) і γένεσις «походження», пов’язаного з γένάς «рід»;
р. филогене́з, бр. філагене́з, п. filogeneza, ч. fylogeneze, слц. вл. fylogeneza, болг. филогене́за, филогене́зис, схв. филогенеза;
Фонетичні та словотвірні варіанти

філогенети́чний
філогені́я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
філагене́з білоруська
филогене́за болгарська
филогене́зис болгарська
fylogeneza верхньолужицька
φυ̃λον «рід, плем’я» (від φύειν «рости», спорідненого з псл. byti, укр. бу́ти) грецька
γένεσις «походження» грецька
γένoς «рід» грецька
φύειν грецька
Phylogenése німецька
filogeneza польська
byti праслов’янська
филогене́з російська
филогенеза сербохорватська
fylogeneza словацька
бу́ти українська
fylogeneze чеська
Геккель ?

фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклі́мат, фітотерапі́я)

запозичення з грецької мови;
гр. φυτόν «рослина, пагін» пов’язане з φύω «вирощую, створюю, породжую», яке походить з іє. *bheūˇ- «рости», звідки й псл. byti, укр. бу́ти, а також псл. bylo, bylьje, укр. би́ло «стеблина», били́на «рослина»;
р. болг. м. схв. фито-, бр. фіта-, п. слн. fito-;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фіта- білоруська
фито- болгарська
φυτόν «рослина, пагін» грецька
φύω «вирощую, створюю, породжую» грецька
фито- македонська
fito- польська
byti праслов’янська
bylo праслов’янська
bylьje праслов’янська
фито- російська
фито- сербохорватська
fito- словенська
бу́ти українська
би́ло «стеблина» українська
били́на «рослина» українська
*bheū˘- «рости» ?

футури́зм «формалістичний авангардистський напрям у літературі й мистецтві»

запозичення із захід-ноєвропейських мов;
англ. futurism, н. Futurismus, фр. futurisme походять від іт. futurismo «футуризм», утвореного в 1909 р. його засновником – італійським письменником Філіппо-Томасом Марінетті (1876–1944) від лат. futūrus «майбутній», fui «я був», з якими споріднені псл. byti, укр. бу́ти;
р. футури́зм, бр. футуры́зм, п. futuryzm, ч. слц. futurismus, вл. futurizm, болг. футури́зъм, м. футури́зам, схв. футурѝзам;
Фонетичні та словотвірні варіанти

футури́ст
футуристи́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
futurism англійська
футуры́зм білоруська
футури́зъм болгарська
futurizm верхньолужицька
futurismo «футуризм» італійська
futūrus «майбутній» латинська
fui «я був» латинська
футури́зам македонська
Futurismus німецька
futuryzm польська
byti праслов’янська
футури́зм російська
футурѝзам сербохорватська
futurismus словацька
бу́ти українська
futurisme французька
futurismus чеська

іти́

псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вийстє «хід угору; подорож»
ви́йстя «вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений «зайшлий»
зайде́нний «сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́ «доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка «приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aēiti «іде» авестійська
іці́ білоруська
ісці́ білоруська
іду́ білоруська
и́да болгарська
hić (j)du верхньолужицька
(j)du верхньолужицька
du верхньолужицька
iddja «йшов» готська
ει˜σι «піде» грецька
ἵμεν «підемо» грецька
éti «тс.» давньоіндійська
imáh «ідемо» давньоіндійська
ити́ давньоруська
it «тс.» (īre «йти») латинська
īre латинська
iêt «тс.» латиська
eĩti «іти» литовська
иде македонська
ait полабська
áidǫ полабська
iść польська
idę польська
(j)ić польська
(j)ici польська
(j)iti праслов’янська
*ei-tei праслов’янська
*jьdǫ праслов’янська
*ĭd- праслов’янська
jadǫ праслов’янська
jati праслов’янська
jaxati праслов’янська
bǫdǫ праслов’янська
byti праслов’янська
ēit «іде» прусська
идти́ російська
идти́ російська
итти́ російська
иду́ російська
ùсти сербохорватська
ùти сербохорватська
ùћu сербохорватська
ísť словацька
idem словацька
інti словенська
ídem словенська
ити старослов’янська
идж старослов’янська
yäš «іде» тохарська А
ymäs «ідемо» тохарська В
ї́ду українська
ї́хати українська
бу́ду українська
бу́ти українська
істи́ українська
*ід-ти українська
иду́ українська
jíti чеська
jdu чеська
üдēм ?

при́чком (у виразі [не п. сказа́ти] «не кажучи поганого слова»)

очевидно, пов’язане з [при́чка] «випадок, нещасний випадок, подія, пригода», що виступає тут із закінченням форми орудн. в. одн. -ом (зам. -ою), властивим деяким південно-західним говіркам;
первісне значення виразу мало бути «(сказати) не накликаючи нещасного випадку»;
пов’язання з рум. рríce «сварка» (Scheludko 141) викликає сумнів;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рríce «сварка» румунська
при́чка «випадок, нещасний випадок, подія, пригода» ?
-ом (зам. -ою) ?
-ом (зам. -ою) ?
-ом (зам. -ою) ?
бути «(сказати) не накликаючи нещасного випадку» ?

прік «решта»

псл. prokъ ‹*prokos, що виникло вна-слідок розширення pro «про» елементом -ko-, подібно до лат. reciprocus «звернений уперед і назад» (*reco- + *proco-), procerēs «найзнатніші вельможі; кінці балок, що виступають із стіни», гр. πρόκα «відразу, раптом»;
первісне значення *prokos, мало бути «той, що знаходиться попереду»;
р. прок «пуття, сенс; користь; вигода; [решта]», др. прокъ «решта, залишок», прокыи «інший, решта», п. [prokien] «весь, усякий», ст. prokny «тс.», ч. ст. prokní «усякий, кожен», болг. про́чее «інше; отже», стсл. прокъ «той, що лишився, належний до решти; інший», цсл. прочь, (прочий) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

про́чий «інший»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
про́чее «інше; отже» болгарська
πρόκα «відразу, раптом» грецька
прокъ «решта, залишок» давньоруська
reciprocus «звернений уперед і назад» (*reco- + *proco-) латинська
prokien «весь, усякий» польська
prokъ праслов’янська
прок «пуття, сенс; користь; вигода; [решта]» російська
прокъ «той, що лишився, належний до решти; інший» старослов’янська
прокыи «інший, решта» українська
прочь «тс.» (прочий) церковнослов’янська
prokní «усякий, кожен» чеська
-ko- ?
procerēs «найзнатніші вельможі; кінці балок, що виступають із стіни» ?
*prokos ?
бути «той, що знаходиться попереду» ?
prokny «тс.» ?
prokní «усякий, кожен» ?

клеча́ти «убирати, прикрашати зеленню»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з р. [клёк] «щось затверділе», [кле́кнуть] «в’янути, зморщуватися, висихати» і разом з ним споріднене з лит. klèkti «гуснути, застигати», suklẽkęs «загуслий»;
первісне значення могло бути «зелень для засихання»;
р. [кле́ча, кле́чанье] «клечання», [клечь] «стеблина, хмелина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клечальний (клечальна неділя «неділя зелених свят»)
клеча́нє «тс.»
кле́ча́ний «тс.»
клечани́на «гілочка з клечання»
кле́чання «зелене гілля як окраса житла в час зелених свят»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klèkti «гуснути, застигати» литовська
suklẽkęs «загуслий» литовська
кле́кнуть «в’янути, зморщуватися, висихати» пізньолатинська
клёк «щось затверділе» російська
кле́ча російська
кле́чанье «клечання» російська
клечь «стеблина, хмелина» російська
бути «зелень для засихання» українська

щи́рити «вишкірятися; посміхатися» (зуби)

псл. [ščiriti, šče-riti];
споріднене з двн. scёran «стригти; відокремлювати», лит. skìrti «відокремлювати, виділяти, розлучатися»;
первісне значення, на думку Махека, який вважав корінь *(s)ker- варіантом кореня *skel- (скала́, щіли́на і под.), мало бути «відкриватися, як щілина, тріщина» (Machek ESJČ 627);
р. ще́рить «(про зуби) скалити, щирити; наїжачувати (шерсть, щетину)», бр. шчэ́рыць «вишкіряти (зуби); [вирячувати (очі)]», п. szczerzyć «(про зуби) щирити», ч. štířiti «щиритися, вишкірятися», [ščířit se] «щиритися», [čeřit], слц. cerit’, [šterit’], вл. šćěrić, нл. šćěriś «тс.», болг. (о)це́ря (зъби) «вищиряю (зуби)», м. цери се «вишкіряється», схв. це̏рити «щирити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчэ́рыць «вишкіряти (зуби); [вирячувати (очі)]» білоруська
(о)це́ря «вищиряю (зуби)» (зъби) болгарська
šćěrić верхньолужицька
scёran «стригти; відокремлювати» давньоверхньонімецька
skìrti «відокремлювати, виділяти, розлучатися» литовська
цери се «вишкіряється» македонська
šćěriś «тс.» нижньолужицька
szczerzyć «(про зуби) щирити» польська
ščiriti праслов’янська
šče-riti праслов’янська
ще́рить «(про зуби) скалити, щирити; наїжачувати (шерсть, щетину)» російська
це̏рити «щирити» сербохорватська
cerit' словацька
ščířit se «щиритися» українська
čeřit українська
šterit' українська
štířiti «щиритися, вишкірятися» чеська
*(s)ker- (скала́, щіли́на і под.) ?
бути «відкриватися, як щілина, тріщина» ?

чин «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється» (заст.)

у виразах головни́м чи́ном «головно, переважно»;
псл. činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»;
іє. *u̯ei̯-n-u- / u̯ei̯-n-o-, похідне від дієслівної основи *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти»;
споріднене з дінд. cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню», перс. čīdan «нагромаджувати», гр. ποιέω «роблю, створюю, споруджую»;
первісне значення мало бути «накладання верствами, порядкування» → «порядок, належний, слушний спосіб; обряд»;
р. чин «порядок (виконання чогось)», бр. чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.), др. чинъ «порядок; правило; статут», п. czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання», ч. слц. вл. čin «учинок, дія», нл. cyn «дія», м. чин «учинок, дія», схв. чи̑н «тс.», слн. (заст.) čín «учинок», стсл. чинъ «порядок; статут»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пе́ршим чи́ном «передусім, спочатку»
таки́м чи́ном «так СУМ; [церемоніал Нед]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.) білоруська
čin «учинок, дія» верхньолужицька
ποιέω «роблю, створюю, споруджую» грецька
cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню» давньоіндійська
чинъ «порядок; правило; статут» давньоруська
*u̯ei̯-n-u- індоєвропейська
чин «учинок, дія» македонська
cyn «дія» нижньолужицька
čīdan «нагромаджувати» перська
czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання» польська
činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія» праслов’янська
чин «порядок (виконання чогось)» російська
н «тс.» сербохорватська
čin «учинок, дія» словацька
čín «учинок» (заст.) словенська
чинъ «порядок; статут» старослов’янська
čin «учинок, дія» чеська
*u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти» ?
бути «накладання верствами, порядкування» ?

чужи́й «належний комусь іншому, не власний, не свій»

псл. *tjudjь/tudjь «тс.»;
вважається запозиченням з герм. *þeudō- «народ» або гот. þiuda «тс.», розширеного на слов’янському ´рунті за допомогою суфікса -jo;
припускалась і спорідненість з герм. *þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний», пор. двн. diot «тс.», споріднене з оск. touto «народ», ірл. tūath «тс.», прус. tauto «країна», лит. tautà «народ (люди, населення, нація)», лтс. tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село», хет. tuzzi- «військо»;
первісне значення мало бути «германський», пізніше «чужий узагалі»;
існує також припущення про праслов’янське походження слова: псл. *tjudjь, *tudjь разом із зазначеними вище відповідниками розглядаються як праслов’янська рефлексація іє. *tautā-/teutā-, де праслов’янські форми розвинули кореневе -d- під впливом іє. *leudhos (› псл. ljudъ, укр. люд) «народ» як близькі за значенням форми (пор. слн. ljúdski «чужий») (Machek ESJČ 88; Будимир Bjесник за археологиjу и историjу далматинску, 55, Сплит, 1953, 22, 25);
менш імовірні інші пояснення: як праслов’янської форми, що походить з іє. *tou̯-/teu̯-, прислівникових утворень, ускладнених потім суфіксом -dj- (Обнорский РФВ 73, 84–85), виведення псл. *tjudjь, первісно «тамтешній», від tu «там» як спорідненого з гр. ἐντευ̃ϑεν «звідти» (Брандт РФВ 25, 28–29), пов’язання з р. тыть «жиріти», укр. [ти́ти] «тс.» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 214);
сумнівна спроба виведення слова від припущуваного псл. кореня *skju- із суфіксом -dь і зближення з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») (Brückner 67);
р. чужо́й «чужий», бр. чужы́, др. чужии, п. cudzy, ч. cizí, ст. cuzí, слц. cudzí, вл. нл. cuzy, полаб. cauӡě, болг. чужд, м. туг, схв. ту̑ђ, слн. túj, стсл. штоуждь, тоуждь, стоуждь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́чужа «будучи чужим»
очужи́тися «стати чужим»
очужі́лий «який став чужим»
очужі́ти «тс.»
чуджак «чужак»
чуджий «чужий»
чужа́к
чужани́на
чужани́ця
чужа́тися
чужби́на́ «чужина»
чужда́ти «вести господарство, як чужі люди»
чужда́тися «цуратися»
чуже́ний «чужий, іноземний»
чужени́к «чужинець, іноземець»
чужени́ця «чужаниця»
чужи́на́
чужи́нець
чужи́нка «чуже» (зменш. форма від чужи́на)
чужи́нний
чужиня́ «чужинець, іноземець; чужина»
чужо́та «чужина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чужы́ білоруська
чужд болгарська
cuzy верхньолужицька
*þeudō- «народ» германські
*þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний» германські
þiuda «тс.» готська
ἐντευ̃ϑεν «звідти» грецька
Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») грецька
diot «тс.» давньоверхньонімецька
чужии давньоруська
*tautā-/teutā- індоєвропейська
*leudhos «народ» (› псл. ljudъ, укр. люд) індоєвропейська
*tou̯-/teu̯- індоєвропейська
tūath «тс.» ірландська
tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село» латиська
tautà «народ (люди, населення, нація)» литовська
туг македонська
cuzy нижньолужицька
touto «народ» оскська
cauӡě полабська
cudzy польська
*tjudjь/tudjь «тс.» праслов’янська
*tjudjь праслов’янська
*tjudjь праслов’янська
кореня праслов’янська
tauto «країна» прусська
тыть «жиріти» російська
чужо́й «чужий» російська
ђ сербохорватська
cudzí словацька
túj словенська
штоуждь старослов’янська
ти́ти «тс.» українська
тоуждь українська
стоуждь українська
tuzzi- «військо» хетська
cizí чеська
-jo ?
diot «тс.» ?
бути «германський» ?
пізніше «чужий узагалі» ?
*tudjь ?
-d- ?
-dj- ?
первісно «тамтешній» ?
tu «там» ?
cuzí ?

чу́чва «мала бридка людина; квола істота»

похідне від псл. *čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.), слн. čúčati «сидіти навпочіпки»), що через праформу *keuk-ē зводиться до іє. *keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *kuk- ‹ іє. *kouk-);
первісним значенням українського слова мало бути «щось зіщулене, скоцюрблене»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чучве́ра «тс.»
чу́чверіти «хиріти, сохнути; худнути; марніти» (розм.)
чу́черевіти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *kuk- ‹ іє. *kouk-) індоєвропейська
*čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.) праслов’янська
čúčati «сидіти навпочіпки» словенська
*keuk-ē ?
бути «щось зіщулене, скоцюрблене» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України