БУРУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
буру́н «навальна піниста хвиля, вал на морі»
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться від тур. burun «ніс, передня частина, мис» (ССРЛЯ І 701; Дмитриев 566; Кипарский ВЯ 1956/5, 133);
є спроби пов’язання з бурли́ти, бу́ркати (Преобр. І 54), бу́ря (Bern. І 103; Горяев 34; Matzenauer 22; Zubatý St. a čl. I 1, 4–6);
р. бр. буру́н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буру́нити
«здіймати хвилі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| буру́н | білоруська |
| буру́н | російська |
| burun «ніс, передня частина, мис» | турецька |
| бурли́ти | ? |
| бу́ркати | ? |
| бу́ря | ? |
брунду́к «канат, яким прив’язують човен до кілка»
запозичення з тюркських мов;
пор. чаг. бурундук, «верблюдячий намордник», кирг. мурунту́к «верблюдячий повід», туркм. бурунлы́к, аз. бурунтаг «тс.», похідні від бурун «ніс» (первісне значення – «вірьовка, простромлена крізь ніс верблюда»);
значення виразу [брундуки бити], можливо, вторинне і пов’язане з [брендюки бити], [бре́ндати] «тс.»;
р. [брунду́к] «вірьовка на щогловій линві; линва (на річкових суднах); верблюдячий повід», [бурунду́к] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брундуки бити
«байдики бити, нічого не робити, ледарювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бурунтаг «тс.» | азербайджанська |
| мурунту́к «верблюдячий повід» | киргизька |
| брунду́к «вірьовка на щогловій линві; линва (на річкових суднах); верблюдячий повід» | російська |
| бурунлы́к | туркменська |
| бурунду́к «тс.» | українська |
| бурундук | чагатайська |
| бурундук | ? |
| бурун «ніс» (первісне значення -- «вірьовка, простромлена крізь ніс верблюда») | ? |
| брундуки бити | ? |
| брендюки бити | ? |
| бре́ндати «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України