БУЛАВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником (знак гетьманської влади), кийок»

непереконливе і виведення з пн.-тюрк. *bulav(a), полов, bulav «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; Sławski JP 1954/2, 134; Горяев 33; Zajączkowski SO 50; SW I 233; Mikl. EW 417; TEI I 268);
менш імовірне припущення про зв’язок слов’янських слів (через германські форми) з лат. bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» (Преобр. І 52);
до того ж індоєвропейського кореня належать бу́лка «хліб», бу́йний;
очевидно, похідне з суфіксом -ava (-аѵъ) від псл. *bul-a «ґуля, набалдашник», пов’язаного з псл. *bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. бу́лька;
р. бр. булава́, бр. булаве́шка «набалдашник», р.-цсл. блава «жезл», п. buława (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. bulava «булава», нл. bulawa «куля, кегля, кружало», болг. була́ва, схв. слн. buláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти

булаве́нний «той, хто розмахує, ударяє булавою»
була́вка «кийок, палка з кулястим кінцем»
булавни́чий «чиновний козак, на руках якого знаходилася булава кошового атамана Запорізького війська»
з булавою «кий з потовщенням на кінці» (1665)
при булавѣ «знак уряду, влади гетьманської» (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
булава́ білоруська
булаве́шка «набалдашник» білоруська
була́ва болгарська
bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» латинська
bulawa «куля, кегля, кружало» нижньолужицька
buława (жезл як символ влади) польська
*bul-a «ґуля, набалдашник» праслов’янська
*bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка» праслов’янська
булава́ російська
блава «жезл» русько-церковнослов’янська
buláva сербохорватська
bulava «булава» словацька
buláva словенська
бу́лька українська
bulava «булава» чеська
*bulav(a) ?
bulav «дрючок, ломака» ?
бу́лка «хліб» ?
бу́йний ?
-ava (-аѵъ) ?

боги́ла́ «Anthriscus Hoffm.» (бот.)

очевидно, похідне від основи псл. bog- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. [бог] «шлунок», [богу́н] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»;
щодо розвитку значення пор. р. яд від псл. jěsti (*jēd-ti);
пізніше зазнало впливу з боку складного слова боли́голов;
р. [богу́ла] «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багу́льный] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буги́ла́ «тс. Г, Ж; [болиголов, Conium maculatum L. Mak]»
бу́гиль «тс.»
бугла́в «болиголов»
булав «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
φάγω «пожираю» грецька
bog- «поїдати, пожирати» праслов’янська
jěsti (*jēd-ti) праслов’янська
яд російська
богу́ла «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester» російська
бог «шлунок» українська
багуля «отруйний, лікарський гриб» українська
багу́льный «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий» українська
богу́н «тс.» ?
яд ?
боли́голов ?

буке́т

герм. *busk- є розширенням герм. *bus- «пухнути, набрякати», пов’язаного, очевидно, з іє. *bu-, *bhū- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. bulla «пузир, пухир, прищ», псл. *bula «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́, бу́лка «хліб» тощо, дісл. bysia «швидко витікати», стсл. быстръ, укр. би́стрий;
фр. bouquet «букет, жмуток; аромат», первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») є зменшувальною формою до bois «ліс; (ст.) група дерев», яке разом з пров. ст. bosc, іт. bosco, слат. buscus, boscus «тс.» походить від західногерманського кореня *bosk- «кущ, ліс», *busk- «тс.», який зберігається в двн. днн. busc «кущ, чагарник, гайок», свн. busch, bosch(e), снн. busch, busk, гол. bos(ch), англ. busch, нвн. Busch «тс.»;
запозичено (очевидно, через російську і польську мови) з французької мови;
менш переконливе пов’язання слов’янських слів з н. Bukétt «букет», Bouquét «тс.» (Фасмер І 236), яке зводиться до того ж фр. bouquet «гай»;
р. бр. болг. м. буке́т, п. bukiet, ч. buket, bouquet, слц. buket, bukéta, схв. бỳкēт, буке́та, слн. bukét;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
busch англійська
буке́т білоруська
буке́т болгарська
*busk- германські
*bus- «пухнути, набрякати» германські
bos(ch) голландська
busc «кущ, чагарник, гайок» давньоверхньонімецька
bysia «швидко витікати» давньоісландська
busc «кущ, чагарник, гайок» давньонижньонімецька
*bu- індоєвропейська
bosco італійська
bulla «пузир, пухир, прищ» латинська
буке́т македонська
Bukétt «букет» німецька
Busch «тс.» нововерхньонімецька
bukiet польська
*bula «ґуля, набалдашник» праслов’янська
bosc провансальська
буке́т російська
бỳкēт сербохорватська
busch середньоверхньнімецька
buscus середньолатинська
busch середньонижньонімецька
buket словацька
bukéta словацька
bukét словенська
быстръ старослов’янська
була́ва́ українська
би́стрий українська
буке́та українська
bouquet «букет, жмуток; аромат» французька
bouquet «гай» французька
buket чеська
bouquet чеська
*bhū- «надувати, роздувати» ?
бу́лка «хліб» ?
первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») ?
bois «ліс; (ст.) група дерев» ?
bosc ?
*bosk- «кущ, ліс» ?
*busk- «тс.» ?
bosch(e) ?
busk ?
Bouquét «тс.» ?

була́вка «шпилька»

очевидно, запозичено з російської мови, в якій утворено від булава́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», спорідненого з укр. була́ва́ «тс.»;
р. була́вка «тс.», бр. [була́вешка] «головка швайки», п. buławka «шпилька»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
була́вешка «головка швайки» білоруська
buławka «шпилька» польська
була́вка «тс.» російська
була́ва́ «тс.» українська
булава́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником» ?

булавочник «цефалантера, пилкоголовник, Cephalanthera L. C. Rich.» (бот.)

пов’язане з була́ва́;
назва зумовлена кулястою формою пиляка цієї рослини;
пор. інші назви цефалантери: [палочниця], похідне від палка, ч. okrotice від [okrota] «куля», заст. kulatička;
Фонетичні та словотвірні варіанти

була́тка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
okrotice «куля» від [okrota] чеська
була́ва́ ?
інші ?
палка ?
kulatička ?

булди́га «порожнистий стовбур рослини (дерева); порожниста, обгризена кістка»

можливо, пов’язане з [булы́га] «сукувата палиця, дрючок; круглий дикий камінь», булава́ і под. (Фасмер І 238; ЭСБМ І 408; ЭССЯ З, 94–95: Sadn.– Aitz. VWb. I 89);
р. [булды́га] «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок», [булды́жка] «обгризена кістка» задовільної етимології не має;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
булды́га «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок» російська
булы́га «сукувата палиця, дрючок; круглий дикий камінь» ?
булава́ ?
булды́жка «обгризена кістка» ?

були́жник «кремінний сланець, дикий камінь, валун»

як і ч. buližník «булижник», запозичене з російської мови;
р. булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [булы́га] «тс.»;
можливо, російські форми, як і була́ва́, бу́лька, походять від псл. *bula «ґуля, куля, брила, набалдашник»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*bula «ґуля, куля, брила, набалдашник» праслов’янська
булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» російська
buližník «булижник» чеська
булы́га «тс.» ?
була́ва́ ?
бу́лька ?

бу́лка «білий хліб»

не зовсім ясне;
менш імовірне виведення польських слів з романських мов (іт. bulla «круглий хліб; куля», іт. фр. boule «тс.», фр. boulange «ремесло булочника, пекаря») або з двн. būlla «віспинка, прищик, пухирчик, ґуля», свн. biule «ґуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. І 610, II 484; Sławski І 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Štrekelj 37) чи з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde–Hofm. I 122);
з слов’янських мов, мабуть, було запозичене н. [Bulke] «булка»;
очевидно, пов’язане з була́ва́, бу́лька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, ґуля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»;
р. бр. бу́лка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. bula (дит.) «тс.», bulka «круглий хліб, дешеве печиво», слц. bul′ka, болг. [бу́лка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

булка «білий пшеничний хліб» (XVIII ст.)
бу́лочна «хлібна крамниця»
бу́лочник
бу́лочня «пекарня»
бу́ля «тс.» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́лка білоруська
бу́лка «хліб» болгарська
būlla «віспинка, прищик, пухирчик, ґуля» давньоверхньонімецька
буле «коржик, спечений у попелі» македонська
Bulke «булка» німецька
bułka «великий круглий хліб» польська
buła «великий круглий хліб» польська
*bul-a «куля, ґуля, набалдашник» праслов’янська
бу́лка російська
biule «ґуля, жовно; опух» середньоверхньнімецька
bulla «пузир, ґуля; печатка» середньолатинська
bul′ka словацька
bula «тс.»«круглий хліб, дешеве печиво» (дит.) чеська
bulka «тс.»«круглий хліб, дешеве печиво» (дит.) чеська
bulle «хліб, булка» шведська
була́ва́ ?
бу́лька ?
*bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка» ?

бу́льба «земляна груша, Helianthus tuberosus L.; картопля; [дрібна картопля Ва, ЛЧерк; ріпа, Brassica campestris L. var. Rapa L. Hertem Л]»

сумнівне також пов’язання (Persson Beitr. 247, 254; Petersson IF 34,236) лат. bulbus лит. bumbulas «булька, банька», burbulas, лтс. bumbulis «тс.», лит. bùmburas «брунька, пуп’янок», лтс. bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-ḥ «диск, коло, півкуля», гр. βέμβιξ «дзиґа, коловорот», πέμφιξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *baxmb-, *bhaxmbhтощо;
менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge–Mitzka 90);
очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської;
слат. bulbus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. bálbajaḥ «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-bul«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bһū- «тс.», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. була́ва́, бу́лка, бу́лька;
вважається також (Sadn.– Aitz. VWb. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з була́ва́, бу́лка, бу́лька та ін;
р. [бу́льба] «картопля», [бу́ньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бу́льба, п. [bulba] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бульба́к «картопля»
бульба́н
бульбані́вка «картоплиння»
бульба́нник
бульба́сник «поле, з якого знято картоплю»
бульба́стий «схожий на бульбу»
бульбе́ґа
бульбе́нець
бульбєчнік
бульби́нєпе
бу́льбисько
бу́льбиця «тс.»
бульбо́шнік «тс.»
бульбя́ник «пиріг з картопляною начинкою»
бульбя́нка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́льба білоруська
palar «пузир, міхур» вірменська
βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)» грецька
bálbajaḥ «трава Eleusine indica» давньоіндійська
*bumb- індоєвропейська
*bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» індоєвропейська
*bol-bul «грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух» індоєвропейська
*bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати» індоєвропейська
bulbus латинська
bucca «надута щока» латинська
bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок» латинська
bumbulis «тс.» латиська
bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля» латиська
bumbulas «булька, банька» литовська
bùmburas «брунька, пуп’янок» литовська
Bolle «бульба, цибулина» німецька
bulba польська
bulba «тс.» польська
*bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка» праслов’янська
бу́льба «картопля» російська
bulbus «цибуля, цибулина; бульба» середньолатинська
була́ва́ українська
бу́ньба «тс.; земляне, або чортове яблуко» українська
burbulas ?
bumbulis «корінь бульби, картопля» ?
*bamb- ?
*ba ?
*bha ?
βολβίνη «вид білої цибулі» ?
βόλιτον «гній (коров’ячий)» ?
*bһū- «тс.» ?
бу́лка ?
бу́лька ?
була́ва́ ?
бу́лка ?
бу́лька ?

бу́лька «водяна або мильна бульбашка»

очевидно, псл. *bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *bul- «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також бу́лка «білий хліб», пов’язуються із звуконаслідувальними іє. *bu-, *bhū - «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *beu-, *bheu-, *bheul-, *bhul- «пухнути, набрякати», *bheua «рости, збільшуватися» тощо;
споріднене з гот. *uf-báuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим», ufbaulidai (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. paula «прищик, пухирчик», pūlla, дангл. bӯle «тс.», двн. būlla «тс., віспина, ґуля», свн. biule, снн. būle, днн. būla, нвн. Béule «тс.», дісл. beyla «наріст, горб; пагорок», дшв. bolin (bulin) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. bolach «прищ; пухир, ґуля» (‹*bhulakā), вірм. boyl (род. в. мн.), bulic «велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо»;
зіставляється також (Fraenkel 63, 64; Jóhannesson 588; Vries AEW 34; NEW 552; Walde–Hofm. I 122; Persson Beitr. 30, 254, 928; Meillet MSL 12, 431; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325–326; Aitzetmüller ZfSlPh 22, 367–371) з лит. bulìs «сідниці», bùlė, bule «тс.», дінд. bulíḥ «зад; жіночий статевий орган», buríḥ «тс.», лат. bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. pula «недуга, приступ (сміху)», снн. pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок», poll, pūle «тс.», снідерл. гол. puyl «мішок, кишеня, торба», гол. puilen «пухнути, набрякати»;
р. [бульма́к] «водянистий пухир», [булдыри́] «бульки на воді», [булды́рья] «тс.», [булды́рь] «ґуля, жовно, опух, нарив», [булы́ч] «витрішкувата людина; молодий і поганий квас», бр. [бульды́р] «пузир; неродючий бугор», [булы́шка] «лугова височина», п. [bula] «пузир, пухир», buła «ґуля, брила, грудка», ч. boule «ґуля», [bulka] «тс.; пухирчик», [bula] «клуби диму», bouliti (oči) «витріщити (очі)», pouliti, vybuliti «тс.», ст. búla «ґуля, жовно», слц. [búl’a] «тс.», [bul’avý] «тов стий, надутий», вл. bul «м’яч», схв. буљав «вирячений (про очі)», бу́љити «вирячити, витріщити (очі)», слн. búla «ґуля, опух, нарив», [búliti] «пухнути, набрякати, розбухати», búljiti «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

булка «дерев’яна куля для гри; кругла грудка з глини Я; камінь або шматок заліза для випарювання білизни у жлукті Я»
булькані́ «витрішкуваті очі»
булька́тий «вирячкуватий»
бу́ля «ґуля, жовно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бульды́р «пузир; неродючий бугор» білоруська
bul «м’яч» верхньолужицька
boyl (род. в. мн.) вірменська
puyl «мішок, кишеня, торба» голландська
puilen «пухнути, набрякати» голландська
*uf-báuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим» готська
bӯle «тс.» давньоанглійська
paula «прищик, пухирчик» давньоверхньонімецька
būlla «тс., віспина, ґуля» давньоверхньонімецька
bulíḥ «зад; жіночий статевий орган» давньоіндійська
bolach «прищ; пухир, ґуля» (‹*bhulakā) давньоірландська
beyla «наріст, горб; пагорок» давньоісландська
pula «недуга, приступ (сміху)» давньоісландська
būla давньонижньонімецька
bolin «опух; здутий, пихатий» (bulin) давньошведська
*bu- індоєвропейська
bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник» латинська
bulìs «сідниці» литовська
Béule «тс.» нововерхньонімецька
bula «пузир, пухир»«ґуля, брила, грудка» польська
buła «пузир, пухир»«ґуля, брила, грудка» польська
*bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка» праслов’янська
*bul- «ґуля, набалдашник» праслов’янська
бульма́к «водянистий пухир» російська
буљав «вирячений (про очі)» сербохорватська
biule середньоверхньнімецька
būle середньонижньонімецька
pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок» середньонижньонімецька
puyl «мішок, кишеня, торба» середньонідерландська
búl'a «тс.» словацька
búla «ґуля, опух, нарив» словенська
була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником» українська
булдыри́ «бульки на воді» українська
булды́рья «тс.» українська
булды́рь «ґуля, жовно, опух, нарив» українська
булы́ч «витрішкувата людина; молодий і поганий квас» українська
булы́шка «лугова височина» українська
bulka «тс.; пухирчик» українська
bula «клуби диму»«витріщити (очі)»«тс.» (oči) українська
bouliti «клуби диму»«витріщити (очі)»«тс.» (oči) українська
pouliti «клуби диму»«витріщити (очі)»«тс.» (oči) українська
vybuliti «клуби диму»«витріщити (очі)»«тс.» (oči) українська
bul'avý «тов стий, надутий» українська
бу́љити «вирячити, витріщити (очі)» українська
búliti «пухнути, набрякати, розбухати»«уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі» українська
búljiti «пухнути, набрякати, розбухати»«уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі» українська
boule «ґуля» чеська
бу́лка «білий хліб» ?
*bhū - «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» ?
*beu- ?
*bheu- ?
*bheul- ?
*bhul- «пухнути, набрякати» ?
*bheua «рости, збільшуватися» ?
pūlla ?
bulic «велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо» ?
bùlė ?
bule «тс.» ?
buríḥ «тс.» ?
poll ?
pūle «тс.» ?
búla «ґуля, жовно» ?

маґала́ва «дрюк; чабанська палиця»

очевидно, результат контамінації назв [маґу́ла] «груба палиця» і була́ва́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маґу́ла «груба палиця» ?
була́ва́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України