БУКАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
бука́т «кусок, скибка»
давнє запозичення з східнороманських мов;
рум. bucátă (молд. бука́тэ) «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» походить від лат. *buccata, пов’язаного з bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)», що зводиться до іє. *bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати», можливо, того самого, від якого походять і псл. bujь «нерозумний; сміливий, сильний», укр. бу́йний, буя́ти;
р. [бука́та] «хлібина, булка», [бука́тка] «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)», бр. [бука́та] «булка», [бука́тка] «спечений хліб», п. ст. bukat «шматок, кусок, штука»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бока́та
«тс.»
боукатоу
(чол. р. дав. в.)(1452)
бука́та
букату
(жін. р. зн. в.)(1758)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бука́та «булка» | білоруська |
| *bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати» | індоєвропейська |
| *buccata | латинська |
| bukat «шматок, кусок, штука» | польська |
| bujь «нерозумний; сміливий, сильний» | праслов’янська |
| бука́та «хлібина, булка» | російська |
| bucátă «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» (молд. бука́тэ) | румунська |
| бу́йний | українська |
| бука́тка «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)» | українська |
| бука́тка «спечений хліб» | українська |
| bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)» | ? |
| буя́ти | ? |
| bukat «шматок, кусок, штука» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України