БУДІВЕЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
будува́ти
давнє запозичення з польської мови;
п. budować, як і ч. budovati, слц. budovať, походить від свн. būden «будувати»;
р. [будо́ва́ть], ст. будовать (з XVII ст., з укр.), бр. будава́ць (з. XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
будіве́льний
будіве́льник
буді́вля
будівни́й
будівни́к
будівни́цтво
будівни́чий
будо́ва
будовати
будо́вця
будуетъ
(1503)
відбудо́ва
відбудо́вний
відбудо́вчий
добудо́ва
добудо́вник
забуді́вля
забудо́ва
забудо́вник
надбудо́ва
перебудо́ва
побудо́ва
прибудо́ва
розбудо́ва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| будава́ць (з. XV ст.) | білоруська |
| budować | польська |
| будо́ва́ть | російська |
| būden «будувати» | середньоверхньнімецька |
| budovať | словацька |
| budovati | чеська |
| будовать (з XVII ст., з укр.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України