БУД — ЕТИМОЛОГІЯ

сумнівне припущення (Фасмер І 230) про посередництво чеської мови при запозиченні слова з німецької в польську;

думка про зв’язок з р. обору́довать (› *obudovati) і про зворотний шлях запозичення з слов’янських мов у німецьку (Machek ESJČ 61–62) позбавлена підстав;

запозичено з середньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську;

свн. buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») споріднене з англ. booth, дісл. būð і пов’язане з свн. būwen «будувати», нвн. bauen, дісл. (зах.) būa «жити», а також дінд. bhūti «буття», гр. φύσις «природа», псл. byti, укр. бу́ти;

р. бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу», бр. бу́да «фургон; верх фургона; курінь», п. buda (з XV ст.), ч. bouda, слц. búda, вл. нл. buda «крамниця; хатина», болг. бу́дка, схв. [búda];

причина формальної зміни неясна;

очевидно, пов’язане з [бу́ба] «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода»;

безпідставні спроби зближення з двн. bodam «дно, основа» (Ильинский РФВ 70, 272), з блю́до (ИОРЯС 23/2, 207–208) або з гол. vrijbujtare «пірат», англ. freebooter «тс.» (Kluge Seemannsspr. 287–288);

очевидно, результат видозміни форми байда́ра під впливом бу́да¹;

р. [буда́ра] «(видовбаний) човен, барка»;

іє. *bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати»;

споріднене з лит. baudžiù, baũsti «примушувати, спонукати; карати», [báudinti] «заохочувати, спонукати», pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)», лтс. baũslis «заповідь», прус. etbaudints «збуджений, бадьорий», budē «пильнує, наглядає», дінд. bódhatі «тс.; прокидається», bodháyatі «будить, повчає», ав.baoδayeitі «вчить», baoδaitē «пильнує, наглядає», ос. œmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. baud «відчувати»), гр. πεύϑομαι «пізнаю», гот. anabiudan «наказувати», дангл. bēodan «сповіщати, пропонувати», нвн. bieten «пропонувати, надавати», gebieten «наказувати, веліти»;

псл. buditi, мабуть, каузатив від bъděti (пор. р. бдеть, др. бъдѣти, ч. bdíti, слц. bdieť, болг. бдя, м. бди, схв. bdjȅti, слн. bdéti, стсл. бъдѣти);

р. буди́ть, бр. будзі́ць, др. будити, п. budzić, ч. buditi, слц. budiť, вл. budźić, нл. buźiś, полаб. våzbaudėt «будити, збуджувати», болг. бу́дя, м. буди, схв. бу́дити, слн. budíti, стсл. боудити;

бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бу́тність «перебування», буття́, бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий «майбутній» СУМ, Ж, [буду́чний Ж, бу́ду́щий Г, Ж] «тс.», [бу́тній] «присутній» Я, ви́булий, ви́добуток, відбу́ти(ся), [ві́дбут] «збут», відбу́ток «повинність», [відбу́тка, відбу́ча] «тс.», добу́ти, добува́нка «добування», добува́ч, [добудча́] «незаконнонароджена дитина», добу́ток, добува́льний, добувни́й, добу́тний «здобутий Г; доступний Ж», збу́ти, збу́тися, [збу́дьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збу́ток] «збут; здійснення», [збу́тний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збу́тяно] «збуто з рук», здобу́ти, здобу́тися, [здо́ба] «здобич» Ж, здобу́ток, [здобувани́на] Ж, здобуття́, [знебу́тися] «втомитися» Ж, [знебу́лий] «виснажений», [ізнебу́тися] «сумувати» Ж, набу́ти, набува́ч, набу́ток, набу́тний, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, оббу́тися «освоїтися», [одбу́ток] Ж, [одбу́ча] «відбуток» Ж, перебува́ння, перебу́тний «минущий», [підбува́ти] «прибувати потроху», побу́вка, по́бут, [побу́ток] «побут» Ж, побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибу́ти, [прибу́дки] «придбане» Ж, прибу́лець, прибу́лий, [при́бутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткува́ти, прибутни́й «той, що прибуває, додається», [прибу́тні́й] «чужий, прибулий», пробува́лий «досвідчений», пробува́ння, [пробуток] «життя, існування», [пробу́тки] «тс.» Ж, [пробува́лисько] «місцеперебування» Ж, пробу́тий «пережитий», роздобу́ти, роздобува́льник Ж, [роздобу́день] Ж, роздобу́ток, роздобу́ття «здобуття» Ж, роздобутни́й (похід) Ж, убу́тися «звикнути» Ж, [убу́ток] «від’їзд; збиток», [убутни́й] «який зменшується, який приносить збитки»;

в українській мові у в бу́ти замість давнішого и пояснюється впливом форми бу́ду, в якій у є рефлексом давнього ǫ з un, де -n- інфікс;

іє. bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»;

споріднені з лит. buti «бути», buvóti, лтс. bût, прус. bout «тс.», дінд. bhávati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», futūrus «майбутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. būan, bauan «жити, мешкати»;

псл. byti‹*butei, byvati ‹ *būvatei, bǫdǫ‹ bundom;

р. быть, быва́ть, бу́ду, бр. быць, быва́ць, бу́ду, др. быти, бывати, буду, п. być, bywać, będę, ч. býti, bývati, budu, слц. byť, bývať, budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. би́ва, би́вам, бъ́да, м. бидува, бива, биде, схв. бȕти, би́вати, будȇм, слн. bíti, bívati, bodem, bóm, стсл. БЫТИ, БЫВАТИ, БѪДѪ;

псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;

р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;

зіставлялося з халу́па, халу́га (Ильинский ИОРЯС 20/4, 163–164, проти Фасмер IV 256);

розглядається як складне слово, утворене з основи хал- «дрібні гілки» (пор. укр. халу́ззя «гілки, хмиз») та слова бу́да «курінь, будка» (Львов ЭИРЯ I 1960, 33);

достовірної етимології не має;

р. халабу́да, холобу́да, п. [chałabuda] «тс.»;