БРУС — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. braũkti «витирати, змахувати», braukýti «терти, потирати, гладити», дісл. brýni «точильний брусок», brýna «точити», дірл. brū- «край (чого-н.), берег», лтс. brukt «відламувати, відбивати»;

очевидно, псл. brusъ ‹ *brousъ (з s ‹iє. k яке могло чергуватися з k), похідне від дієслова brusiti, утвореного від давнішого кореня *brou- (› bru-), що разом з його варіантами *brŭ(›brъ-), *brū- (›bry-), *brĭ- (›brь-) тощо походить від іє. *bher- «терти, скребти, різати, дробити»;

п. brus «неотеса, грубіян» пов’язане з brus «точильний камінь, колода, брус», спорідненим з укр. брус «тс.» (SW І 213);

очевидно, запозичення з польської мови;

псл. *brъs-, паралельне до brys-, brus(‹*brous-), пов’язане з укр. [броси́ти] «кидати; відкидати», брус «точильний камінь»;

споріднене з лит. brùkti «тіпати льон», лтс. brucinât «струшувати»;

р. [бро́сну́ть] «обривати головки льону, обшморгувати коноплі; збирати ягоди», др. бръснути «брити, голити», обръснути «обстригти, обрізати», обръсти «постригти, поголити», болг. бръ́сна «брию», бръ́ша «тру; стираю», схв. брȕсати «стирати, витирати», слн. bŕsati «торкатися, зачіпати», стсл. брысати «шкребти»;

чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;

похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];

споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;

псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;

р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;

менш переконлива думка (Даль І 144) про зв’язок з бу́рса «духовне училише; гуртожиток при ньому»;

пор. кирг. тат. баурсак «маленькі шматки тіста, жарені на баранячому салі», можливо, сюди ж калм. борцок «вид печива»;

очевидно, запозичення з тюркських мов, пізніше зближене з брус, брусо́к;

р. [бруса́к] «суцільний довгастий хліб», [бурса́ка] «хліб у формі брусків», [бурса́к] «тс.; вид сухаря на маслі», [бурса́чки] «невеликі здобні булочки неправильної форми, довгастий хліб чотирикутної форми, печиво, довгасті пампушки, сухарі»;

очевидно, пов’язане з брус «точильний камінь», [бруси́ти] «точити каменем» (як назва відходів при обробці металу);

неясне;

пов’язання з брус «шматок, колода» (Желех. І 46) залишається непереконливим;

можливо, в якийсь спосіб пов’язане з [бруд] «поріст на обличчі чоловіка», [брудь] «тс.»;

може бути зіставлене також з р. [брусни́ть] «викидати колос, волоть» (про овес), (брусни́ться] «розпускатися, ворситися» (про тканину);

псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;

пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;

назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);

менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);

можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;

пор. також п. czerwienica «брусниця»;

р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;

неясне;

можливо, пов’язане з брус «чотиригранний шматок; точильний камінь»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. брусча́тка походить віл брус, спорідненого з укр. брус «кусок, чотиригранний шматок, точильний камінь; чотиригранна колода» (див.);

псл. obrusъ, пов’язане чергуванням голосних з цсл. бръснѫти «стерти», р.-цсл. брусити «гладити, точити», укр. брус;

викликає сумнів пов’язання (Machek ESJČ 407, ESJČS 424) з слц. rusat’ «витріпувати краї тканини», що зводиться до гіпотетичного *rup-sati «скубти», яке могло бути спорідненим з нвн. raufen, rupfen «скубти»;

р. [обру́с] «скатерть», бр. абру́с «тс.», др. убрусъ «хустка, рушник», обрусьць «рушник», п. ч. слц. obrus «cкатерть», ч. ст. brusec «рушник», болг. обру́с «хустка, серветка», слн. [obrûs] «скатерть»;

псл. obrus, ubrus;

префіксальне похідне з префіксами о-, u- від кореня, що зберігся в цсл. бръснѫти «стерти», р.-цсл. брусити «гладити; точити», укр. брус, [бриснува́ти];

р. убру́с «жіноча головна хустка; рушник», др. убрусъ «рушник», ч. оbrus, ubrus, болг. убру́с «хустка; рушник», обру́с «тс.», схв. у̀брус, слн. ubrûs, obrûs, стсл. оуброусъ;