БРУКІВКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

через польську мову запозичено з середньонижньонімецької;

снн. brugge «міст» споріднене з гол. brug «тс.», нн. stēn-brügge «мостова, брук», дангл. brycg «міст», brycgian «мостити», двн. brucka «міст», нвн. Brücke «тс.», дісл. bryggja «пристань, мол», brū «міст», гал. brīva «тс.», спорідненість яких з укр. бер «кладка, місток з двох колод», берв «пень», бе́рва «перекладина, місток», бервено́ «колода» (Kluge–Mitzka 103; Bern. I 92; Pedersen Kelt. Gr. I 62) потребує спеціальної аргументації;

виведення п. bruk безпосередньо з нвн. Brücke «міст» (Шелудько 23; Тимч. 144; ЭСБМ І 383; Brückner 42; SW І 212; Bern. I 89) є неточним;

бр. брук, брукава́ць, п. bruk, [burk], brukować, ст. bruk, brug, burk, burg;