БРИК — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;

споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;

пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;

р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;

запозичення з польської мови;

п. bryczka, bryczyna, bryka, каш. [brička] виводиться (через н. Birutsche «двоколісний тарантас») з іт. biroccio (baroccio) «двоколка», що походить від лат. birota, утвореного з основ прислівника bis «двічі» і іменника rota «колесо» (Шелудько 22; Шанский ЭСРЯ І 2, 198–199; Преобр. І 46; Sławski І 45; Machek ESJČ 46; Въгленов БЕ 3, 237–238; Младенов 45; БЕР І 79; Bern. I 93);

помилковим є пов’язання п. bryka (з XVIII ст.) з фр. break (з 1859), що походить від англ. break «англійська коляска» (Фасмер І 215; Wartburg FEW І 508), а також з н. Prítsche «дошка» (Brückner 43; Holub–Kop. 78; Sadn.– Aitz. VWb. 1436);

р. бри́чка, бри́ка, [бры́ка], бр. бры́чка, ч. bryčka, pryčka, слц. brička, bryčka, болг. бри́чка;