БОЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. bъčьka, очевидно, похідне від *bъčь ‹ ‹ *buki (пор. слн. bèč «велика бочка») або від псл. *bъčа;

походження праслов’янських форм остаточно не визначене;

виводяться або з германських мов, зокрема від двн. botahha «бочка, чан, діжка», *butihha, свн. boteche, botech, нвн. Bóttich «чан» (Machek ESJČ 49; Bern. І 105; Weigand DWb 273–274; Mike. EW 25; Брандт РФВ 21, 212; Uhlenbeck AfSlPh 15, 484; Knutsson GL 51–52), герм. *bukjô, швейц.-нім. bücki «діжка, бочка», англ. buck «діжка для води», дангл. bûc «глечик», дісл. búkr «живіт», двн. bûch «тс.» (Stender-Petersen 289–290; Osthoff BB 29, 254; Holthatusen AeWb. 38–39; Младенов 42, 54), бав. Butschen (Kiparsky GLG 213–232; Sławski I 29; Sł. prasł. I 458–159), або з сгр. Βοũττις, βουττίον, пов’язаних з нар.-лат. *buttis (Преобр. І 40; Holub–Kop. 67; Фасмер ИОРЯС 12/2, 205, 223; Vasmer RSl 3, 263), або з лат. *buttis, слат. butica (Brückner 19; Bern. I 105), або, нарешті, вважаються власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. *bouk-/buk-, до якого зводиться й укр. бучни́й (Sadn.– Aitz. VWb. І 209–210), з псл. *bokъ, укр. бік, р. [бокура] «бочка» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 211; Шанский ЭСРЯ І 2, 180) чи з псл. *bъk (kj › č), експресивним варіантом (з метатезою приголосних) того самого кореня, що й укр. ку́бок, дінд. kambháḥ, гр. κύμβη, лат. cupa, гр. κύπη (Liewehr 15; Шанский тж);

р. бр. бо́чка, др. бъчьвь «бочка», бъчька «тс., діжка», бочька, бъчелъка, бчелка «тс.», п. beczka, ч. bečka «бочка», bečva «чан», слц. bečka, [bočka, bačka], болг. бъ́чва, м. бочва, схв. бȁчва «бочка», bȅčka «пивна бочка», слн. bečvà, bečka, báčva, р.-цсл. стсл. бъчьвь, бъчька;

неясне;

можливо, видозмінений результат контамінації слів бо́чка і бачо́к;

менш переконливі пов’язання з лтс. pukuls «китиця» (Būga RR I 333), з п. pączek «брунька» або з р. пу́кать (Преобр. ІІ 118), чкать «тикати; [розпукуватися (про бруньки)]» (Mikl. EW 38);

первісне значення мало б бути «яєчко (анат.)»;

псл. *pъtjьka, похідне від *pъt-jа;

споріднене, очевидно, з лит. paυ̃tas «яйце»;

р. по́чка «брунька; нирка», бр. по́чка «брунька», п. [pecka] «кісточка (у фруктах)», ч. peckа, слн. pečkà «тс.», цсл. пъштька «дрібна монета»;

похідне утворення від бу́чо́к «палка»;

тлумачення «бити по боках» (Mo 17) є результатом народноетимологічного зближення з бочо́к, пов’язаного з дисимілятивною (гіперистичною) зміною бучку- в бочку-;