БО — ЕТИМОЛОГІЯ

бо (сполучник причини; підсилювальна частка)

пов’язання з хет. та «або» (Machek ESJČ 58) необґрунтоване;
псл. bo, один з формальних варіантів займенникового кореня b-, того самого, що і в сполучнику ба;
бр. др. бо, п. bo «тс.», ч. слц. нл. ст. схв. ст. bo «тому що», стсл. бо «тому що; отже»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бо білоруська
бо давньоруська
bo «тому що» нижньолужицька
bo «тс.» польська
bo праслов’янська
bo «тому що» сербохорватська
bo «тому що» словацька
бо «тому що; отже» старослов’янська
та «або» хетська
bo «тому що» чеська
b- ?
ба ?
bo «тому що» ?
bo «тому що» ?

ба (сполучник; частка; вигук несподіванки)

псл. ba;
лит. bà (стверджувальна частка), лтс. ba (підсилювальна частка), ав. bā «справді», вірм. ba (видільна частка), гр. φή «немов, ніби»;
іє. *bhā, займенникова форма, споріднена з *bho, від якої походить і укр. бо;
пор. аналогічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін;
відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. ba (Фасмер І 99; Bern. І 36; Sadn.–Aitz. VWb. І 61) необґрунтований;
р. болг. м. схв. ба (вигук, частка), п. ч. слц. ba «справді», слн. bà (вигук нехтування);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«справді» авестійська
ба болгарська
ба (вигук, частка) болгарська
ba (видільна частка) вірменська
φή «немов, ніби» грецька
*bhā індоєвропейська
*bho індоєвропейська
ba (підсилювальна частка) латиська
(стверджувальна частка) литовська
ба (вигук, частка) македонська
ba польська
ba «справді» польська
ba праслов’янська
ка російська
ко російська
ба російська
ба (вигук, частка) російська
ба сербохорватська
ба (вигук, частка) сербохорватська
ba словацька
ba «справді» словацька
(вигук нехтування) словенська
бо українська
на українська
но українська
ба українська
ba чеська
ba «справді» чеська

бок «пак»

результат контамінації часток бо і пак (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бо ?
пак ?

либо́нь «ніби, нібито; мабуть, можливо, здається; [ледь не Біі»

результат стягнення і редукції виразу др. либо нѣ (укр. ст. либо нѣ) «або ні»(вживаного спочатку постпозитивно), в якому сполучник др. укр. ст. либо (р. ли́бо) «або» містить у своєму складі розділовий сполучник ли і частку бо;
р. [либо́] «можливо, мабуть», п. [liboje] «мабуть, імовірно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лебо́нь «мабуть, здається»
либо́й
любо́нь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
либо нѣ «або ні» (укр. ст. либо нѣ) давньоруська
либо «або» (р. ли́бо) давньоруська
liboje «мабуть, імовірно» польська
ли́бо «або» російська
либо́ «можливо, мабуть» російська
либо нѣ «або ні» (ст.) українська
либо «або» (ст.) українська
ли українська
бо українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України