БЛУКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
блука́ти
псл. blǫkati, яке вважається вторинним утворенням від blǫditi, зумовленим, можливо, впливом Іǫkъ, oblǫkъ;
паралельне до лит. blañkti «бліднути», лтс. blañkstît «піти вбік», blañkstîtiês «тинятись, ледарювати» (пор. лит. blandùs «мутний, темний», лтс. bluodîtiês «блукати», відповідні до сл. blǫditi);
Ільїнський (PF 11, 190) вважає результатом перерозкладу дієслова ob-lǫkati (п. ob-łąkać) «збити з дороги», в якому вбачає корінь Iǫk-, відповідний до укр. лук;
р. [блука́ть>, [блука́ла> «блукач», [блука́ш, блыку́н] «тс.», бр. блука́цца «блукати», п. błąkać się, ч. bloukati se, слц. blúkať sa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блуґать
блука́вий
блукани́на
блука́нка
«блукання»
блука́ч
блуква
«вигін, пасовисько»
блукли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блука́цца «блукати» | білоруська |
| blañkstît «піти вбік» | латиська |
| blañkti «бліднути» | литовська |
| błąkać się | польська |
| blǫkati | праслов’янська |
| блука́ть | російська |
| blúkať sa «тс.» | словацька |
| лук | українська |
| блука́ла «блукач» | українська |
| блука́ш | українська |
| блыку́н «тс.» | українська |
| bloukati se | чеська |
| oblǫkъ | ? |
| blañkstîtiês «тинятись, ледарювати» (пор. лит. blandùs «мутний, темний», лтс. bluodîtiês «блукати», відповідні до сл. blǫditi) | ? |
| ob-łąkać «збити з дороги» | ? |
| Iǫk- | ? |
бле́нька́ти «швендяти без діла, блукати»
запозичення з старопольської мови;
п. ст. błękać «блукати» (сучасне błąkać) є прямим відповідником до укр. блука́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бленкати
бленька́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| błękać «блукати» (сучасне błąkać) | польська |
| блука́ти | українська |
| błękać «блукати» (сучасне błąkać) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України