БИТЮГ — ЕТИМОЛОГІЯ
битю́г «ломовий кінь»
запозичення з російської мови;
р. битюг, битю́к «тс.» походить, очевидно, від назви річки Битюг (ліва притока Дону), як «кінь з річки Битюг» (Даль І 90; Преобр. І 27);
менш переконливе виведення від чаг. битіÿ «верблюд» чи узб. бит «тс.» (Корш ИОРЯС 8/4, 42; Дмитриев 556) або під тюрк. ст. bitük «цілий, здоровий, міцний» (Будагов І 271; Menges Festschr. Čyževśkyj 189);
бр. біцюг «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
битю́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біцюг «тс.» | білоруська |
| битюг | російська |
| bitük «цілий, здоровий, міцний» | тюркські |
| бит «тс.» | узбецька |
| битіÿ «верблюд» | чагатайська |
| битю́к «тс.» | ? |
| Битюг (ліва притока Дону) | ? |
| як «кінь з річки Битюг» | ? |
| bitük «цілий, здоровий, міцний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України