БИК — ЕТИМОЛОГІЯ

бик

недостатньо обґрунтоване пов’язування з тюрк. buka «бугай» (Korsch AfSlPh 9, 493; Sköld 17) і з кельт. boukkō «корова» (Schachmatov AfSlPh 33, 87);
псл. bykъ, похідне від звуконаслідувального кореня būk-/bъk-, який зберігається також у дієслові bukati «глухо ревти», bykati «тс.» (п. ст. bykać, ч. boukati, bučeti, ст. býkati, слн. búkati, bučàti, схв. бу́чати, болг. буча́, п. buczeć, вл. bučeć) i в іменнику *bъčеlа (укр. бджо́ла і т. д.);
споріднене з лит. baũkli «ревти», bũkas «бугай (птах)», лтс. bucet «звучати, гудіти»;
р. бр. бык, др. быкъ, п. вл. нл. byk, ч. слц. býk, ч. ст. býkati «ревти», болг. м. бик, схв. бȗк «бик», слн. bìk, стсл. БЫКЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бинь-бинь (вигук для підзивання корів)
би́ньо «тс.»
би́ня
бись-бись «тс.»
бицію́ль «тс.»
биць-биць (вигук для підзивання телят)
би́цю-би́цю
бицю́к «велике теля»
би́ця «бик, корова» (дит.)
бича́
бича́тниця «доглядачка волів»
бича́чий
бича́чина «тс.»
би́чий
бичи́на́ «яловичина»
бичня́ «стадо волів; загін для волів»
бичу́сь «кличка вола»
бичу́ш «тс.»
би́шки (окрик на телят)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бык білоруська
бик болгарська
byk верхньолужицька
быкъ давньоруська
boukkō «корова» кельтські
bucet «звучати, гудіти» латиська
baũkli «ревти» литовська
бик македонська
byk нижньолужицька
byk польська
bykъ праслов’янська
бык російська
бȗк «бик» сербохорватська
býk словацька
bìk словенська
БЫКЪ старослов’янська
buka «бугай» тюркські
býk чеська
býkati «ревти» чеська
bъk- ?
bukati «глухо ревти» ?
*bъčеlа (укр. бджо́ла і т. д.) ?
bũkas «бугай (птах)» ?
býkati «ревти» ?

бджола́

псл. bъčеlа i bъčela;
єдиної етимології не має;
здебільшого виводилось від звуконаслідувальної основи *bъk-, пов’язуваної з основою būkati, būčati (‹*boukati, *boučēti), і вважалося спорідненим з бик (Mikl. EW 25; Wiedemann AfSlPh 10, 652; Brückner 446; Sł. prasł. I 456–457);
більш переконливою здається точка зору Мейє, який пов’язує псл. bьčеlа з лит. bitìs «бджола», bìte, лтс. bite, двн. bini, bīa, нвн. Biene, ірл. bech «тс.», що зводяться до основи іє. *bhei- (Meillet MSL 14, 362, 476, 477; Fraenkel 45);
у такому разі слов’янський звуковий варіант з bъč- може бути вторинним результатом впливу основи *boučeti;
висловлювалась думка (Ильинский ИОРЯС 23/1, 158–162) про походження різних звукових варіантів назви бджоли у слов’янських мовах від окремих звуконаслідувальних коренів: *bъk-, *bьk-, *bъz-, *vъk-, *kъm-, *čьb, припускається також (Machek ESJČ 679) початкова звукова форма *čьbеІа (слн. čbela), пов’язана з псл. čьm-elь;
р. болг. пчела́, бр. пчала́, др. бъчела, бьчела, п. pszczoła, ст. pczoła, ч. слц. včela, вл. нл. pčoła, полаб. сelă, м. пчела, схв. пчèла, слн. čebéla, čbela, žbelа, včela, стсл. бъчела, бьчела;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бджільни́цтво
бджолиця «кропива»
бджо́лня «бджоли»«вулик» ( ?)
бджолове́ «подать з вулика»
бджоляни́к «погріб для зимівлі бджіл; сад, де розводять бджіл Пі»
бджолянкувати «займатися бджільництвом»
бджоля́р
бжодяни́к «тс.»
бжола́
пче́льня «пасіка»
пчеля́ «бджола» (с. р.)
пчеля́та (мн.)
пчі́лка «бджола»
пчільни́й
пчільни́к «пасіка»
пчільни́цтво
пчільни́чий
пчола́ «бджола»
пчола́р «пасічник»
пчоли́не́ць «омшаник»
пчоли́нок «вулик»
пчоляни́й
пчоля́р «пасічник»
пчоля́рня «омшаник»
пчоля́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пчала́ білоруська
пчела́ болгарська
pčoła верхньолужицька
bini давньоверхньонімецька
бъчела давньоруська
*bhei- індоєвропейська
bech «тс.» ірландська
bite латиська
bitìs «бджола» литовська
пчела македонська
pčoła нижньолужицька
Biene нововерхньонімецька
сelă полабська
pszczoła польська
bьčеlа праслов’янська
čьm-elь праслов’янська
пчела́ російська
пчèла сербохорватська
včela словацька
čebéla словенська
čbela словенська
žbelа словенська
včela словенська
бъчела старослов’янська
бьчела українська
бьчела українська
včela чеська
bъčеlа ?
*bъk- ?
būčati (‹*boukati, *boučēti) ?
бик ?
bìte ?
bīa ?
bъč- ?
*bъk- ?
*bьk- ?
*bъz- ?
*vъk- ?
*kъm- ?
*čьb ?
*čьbеІа (слн. čbela) ?
pczoła ?

бо́мок «ґедзь, Tabanus bovinus L.» (ент.)

п. bąk «овід, ґедзь» (bąki zbijać «байдикувати», bąka strzelić «ляпнути дурницю») (пор. нл. ст. buk «собача муха»), пов’язане з дієсловом bąkać «гудіти», походить від того самого кореня *būk-, *bouk-, що й бик, буча́ти, ускладненого вставним -п-;
запозичення з польської мови, видозмінене в результаті невиразної вимови форм непрямих відмінків (бонка, бонки) як бомка, бомки;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бо́мки би́ти «байдикувати» (збива́ти, стріля́ти)
бо́мко
бонк «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
buk «собача муха» нижньолужицька
bąk «овід, ґедзь» (bąki zbijać «байдикувати», bąka strzelić «ляпнути дурницю») польська
buk «собача муха» ?
buk «собача муха» ?
bąkać «гудіти» ?
*būk- ?
*bouk- ?
бик ?
буча́ти ?
-п- ?
бомка ?
бомки ?

бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»

псл. buk- (buč-) «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати», яке зводиться до іє. *bouk-, що є похідним від звуконаслідувального кореня *bu(*beu-,*bou, *bhū-, *bheu-);
споріднене з лит. baũkti «ревіти», bũkauti «тс.», лтс. bũkšêt «глухо гудіти», кімр. bugad (*boukato-) «ревіння», дінд. búkkāraḥ «ревіння лева», búkkati «гавкає», гр. βύκτης «той, що виє», βυκάνη «труба»;
інший ступінь чергування голосного, можливо, представлений у псл. bykъ, укр. бик;
виведення ч. bukati безпосередньо з вигуку bu (Holub– Lyer 107) сумнівне;
р. [бу́кать] «бухати, глухо звучати, хлопати», [бу́ча́ть] «плакати; ревіти, мукати; гудіти», бр. бу́ча «буча», др. бучати «ревіти, мукати», бучити «тс.», букъ «шум», п. buczeć «гудіти, дзижчати; ревіти», buczny (заст.) «сильний, пишний, бучний», ч. bukati «ухати, кричати (про птаха)», bučeti «ревіти, мукати», слц. búkať, bučať, вл. bučeć «тс.», болг. буча́ «гуджу, шумлю, звучу», м. бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде», схв. бу́кати «ревіти, мукати; шуміти», бу́чати «шуміти, гудіти, гриміти», бучан «шумний, бурний», слн. búkati «мукати, ревіти, рохкати», bučáti «гриміти, гуркотіти, рокотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́кало «водяний бугай, Botaurus stellaris Steph.» (орн.)
бука́ч «тс.»
бу́ча «крик, галас, тривога»
буча́ти «шуміти»
бучли́вий «тс.»
бучни́й «розкішний, пишний; гучний»
бучні́шати
бучня́ «веселий, розкішний бенкет, весілля»
бучува́ти «тс.»
збуче́ний «сповнений шумом бійки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ча «буча» білоруська
буча́ «гуджу, шумлю, звучу» болгарська
bučeć «тс.» верхньолужицька
βύκτης «той, що виє» грецька
búkkāraḥ «ревіння лева» давньоіндійська
бучати «ревіти, мукати» давньоруська
*bouk- індоєвропейська
bugad «ревіння» (*boukato-) кімрська
bũkšêt «глухо гудіти» латиська
baũkti «ревіти» литовська
бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде» македонська
buczeć «гудіти, дзижчати; ревіти»«сильний, пишний, бучний» (заст.) польська
buczny «гудіти, дзижчати; ревіти»«сильний, пишний, бучний» (заст.) польська
buk- «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати» (buč-) праслов’янська
bykъ праслов’янська
бу́кать «бухати, глухо звучати, хлопати» російська
бу́кати «ревіти, мукати; шуміти» сербохорватська
búkať словацька
bučať словацька
búkati «мукати, ревіти, рохкати»«гриміти, гуркотіти, рокотіти» словенська
bučáti «мукати, ревіти, рохкати»«гриміти, гуркотіти, рокотіти» словенська
бик українська
бу́ча́ть «плакати; ревіти, мукати; гудіти» українська
бучити «тс.» українська
букъ «шум» українська
бу́чати «шуміти, гудіти, гриміти» українська
бучан «шумний, бурний» українська
bukati безпосередньо з вигуку bu чеська
bukati «ухати, кричати (про птаха)»«ревіти, мукати» чеська
bučeti «ухати, кричати (про птаха)»«ревіти, мукати» чеська
*bu(*beu-) ?
*bou ?
bũkauti «тс.» ?
búkkati «гавкає» ?
βυκάνη «труба» ?

віл

псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вола́р «волячий пастух»
вола́рити «бути воловиком»
воли́стий «подібний до вола»
воли́ще
волівня́ «волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р «волячий пастух»
воло́ви́к «тс.»
воло́вина
волови́тий «вайлуватий, повільний»
воло́вник «хлів для волів»
воло́вня «тс.»
воло́вщина «податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль «воловик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вол білоруська
вол болгарська
wół верхньолужицька
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) грецька
волъ давньоруська
вол македонська
wół нижньолужицька
wellen німецька
vål полабська
wołać «волати, кликати, гукати» польська
wół польська
ѵоlъ праслов’янська
valjati «каструвати» праслов’янська
вал «кастрований бик» російська
вол російська
вȏ сербохорватська
vôl словацька
vòl словенська
валя́ти «каструвати коней» українська
vole «воло» чеська
vůl чеська
валя́ти «каструвати коней» ?
конова́л ?
ва́лах «кастрований баран» ?
вели́кий ?
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) ?
вола́ти ?
бик ?
буча́ти ?
во́ло ?
schwellen «набрякати, набухати» ?
воло́х ?
віл «волоська худоба» ?
волъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України