БЕРЕЧЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
берегти́
можливо, також схв. [bгȉćі] «славити, святкувати»;
псл. *bergti – споріднене з лит. [bìrginti] «берегти, заощаджувати», гот. baírgan «ховати», двн.bergan «тс.», borgen «убезпечити себе»;
іє. *bhergh- «ховати»;
припущення про запозичення з германських мов (Hirt РВгВ 23, 332; Moszyński KLS l 232) необґрунтоване;
р. бере́чь, бр. берагчы́, др. беречи, серб. ст. бpиjeћu, стсл. брѢшти п. bróg «оборіг», ч. Ibráh] i т. д;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бережи́ти
бережки́й
бережли́вий
бережни́й
беречи́
зберіга́ч
«необережність»
обере́га
«обережність»
обере́жка
«попередження»
обере́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| берагчы́ | білоруська |
| baírgan «ховати» | готська |
| беречи | давньоруська |
| bìrginti «берегти, заощаджувати» | литовська |
| *bergti | праслов’янська |
| бере́чь | російська |
| брѢшти п. bróg «оборіг» | старослов’янська |
| Ibráh | чеська |
| двн.bergan «тс.» | ? |
| borgen «убезпечити себе» | ? |
| *bhergh- «ховати» | ? |
| бpиjeћu | ? |
| бpиjeћu | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України