БЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бер «кладка, місток з двох колод»
псл. *brьvь, *brъvь (› берв, з відпадінням кінцевого в);
споріднене, можливо, з дісл. brú «міст», bryggia, двн. brucka, гал. brīva «тс.», лит. briaunà «край, ребро», далі з псл. *bry (brъvе) «брова»;
менш переконливе зіставлення з бра́ти, псл. *bьrati (Brückner 26), а також з бри́ти (Ильинский РФВ 65, 224);
др. брьвь «колода», п. ber (тільки у виразі czarnym szlakiem a berem iść з укр.), ч. ст. břev «місток», болг. бръв «перекладина, місток», схв. брв «колода, дошка», слн. bŕv «кладка, місток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
берва
«тс.»
бере́
«стовбур дерева»
бир
«кладка»
(род. в. бирви, бирі)
бирх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бръв «перекладина, місток» | болгарська |
| brīva «тс.» | галльська |
| brucka | давньоверхньонімецька |
| brú «міст» | давньоісландська |
| брьвь «колода» | давньоруська |
| briaunà «край, ребро» | литовська |
| ber (тільки у виразі czarnym szlakiem a berem iść з укр.) | польська |
| *brьvь | праслов’янська |
| *bry «брова» (brъvе) | праслов’янська |
| *bьrati | праслов’янська |
| брв «колода, дошка» | сербохорватська |
| bŕv «кладка, місток» | словенська |
| břev «місток» | чеська |
| *brъvь (› берв, з відпадінням кінцевого в) | ? |
| bryggia | ? |
| бра́ти | ? |
| бри́ти | ? |
| břev «місток» | ? |
бир (вигук, яким підганяють овець)
вигуки бир, бер, бар виникли на основі відтворення крику овець, решта наведених слів є похідними від цих вигуків;
очевидно, з української мови походять уг. birka «вівця, баран» і запозичені з угорської мови ч. bira «вівця з короткою густою вовною», bírka, birka, слц. birka, схв. бȗрка «тс.», слн. [bîrka] «вівця»;
думки про запозичення би́рка в українську мову з угорської (Тимч. 90) або румунської (Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 75) безпідставні;
р. бырь-бырь (вигук для скликання овець), [бе́ри-бе́ри, барь-барь, ба́ри-ба́ри] «тс.», [бы́рка> «ягня, ярка», п. birka «вівця, хутро, шапка», слн. bîrka «вівця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бар-бар
бер
бир-бир
(вигук для скликання овець)
би́раби́ра
бири́к-бири́к
(вигук для скликання індиків)
би́рка
«вівця; овеча шкура»
бирка́стий
«у дрібних завитках»
(про вовну)
би́ркати
(скликати овець)
бирца́-бирца́
би́ря
«тс.»
би́ря
«вівця»
(дит.)
брца-брца
«тс.»
відби́ркатися
«злучитися з бараном»
(про вівцю)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| birka «вівця, хутро, шапка» | польська |
| бырь-бырь (вигук для скликання овець) | російська |
| bîrka «вівця» | словенська |
| бе́ри-бе́ри | українська |
| барь-барь | українська |
| ба́ри-ба́ри «тс.» | українська |
| бы́рка «ягня, ярка» | українська |
бро́ва́
псл. *bry, род. в. brъve, що походить від іє. *bhrū-, *bhrēu-, *obhrū-,*obhrēu-;
очевидно, пов’язане з псл. *brьѵ-, *bьrѵ- «колода; стовбур, кладка», укр. [бер] «кладка», [бервено́] «колода»;
споріднене з лит. bruvìs «брова», прус. wubri «вія», дінд. bhuḥ «брова», ав. brvat-, перс. abrū, barū, гр. όφρυς, дмакед. ἀβρουτες, ірл. brūad (род. в. дв.), дангл. brū, дісл. brún «тс.», bra «вія», двн. brawa «брова», brā(ha), тох. A pärwān-, тох. В pärwāne «тс.»;
р. бровь, бр. брыво́, др. бръвь, бры, обръвь, п. brew, род. в. brwi, ч. слц. brva «вія», слц. obrva «брова», вл. browki, brjowka, полаб. bråvoi (bråvai) наз. в. мн. «брови», болг. [бъ́рва] «брова, вус», схв. ȍбрва «брова», слн. obȓv, obȓva, bŕv, стсл. бръвь «брова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́рва
брива́
брова́нь
«з великими бровами»
брова́стий
брова́тий
бровеня́
бровко́
«кличка пса з великими бровами»
міжбрі́в'я
надбрі́в'я
надбрі́вний
надбрі́вник
«дівочий головний убір»
обе́рво
«брова»
обирви́
«брови»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| brvat- | авестійська |
| брыво́ | білоруська |
| бъ́рва «брова, вус» | болгарська |
| browki | верхньолужицька |
| brjowka | верхньолужицька |
| όφρυς | грецька |
| brū | давньоанглійська |
| brawa «брова» | давньоверхньонімецька |
| bhuḥ «брова» | давньоіндійська |
| brún «тс.» | давньоісландська |
| ἀβρουτες | давньомакедонська |
| бръвь | давньоруська |
| *bhrū- | індоєвропейська |
| brūad (род. в. дв.) | ірландська |
| bruvìs «брова» | литовська |
| abrū | перська |
| bråvoi «брови» (bråva$i) | полабська |
| brew | польська |
| *bry | праслов’янська |
| *brьѵ- | праслов’янська |
| wubri «вія» | прусська |
| бровь | російська |
| ȍбрва «брова» | сербохорватська |
| brva «вія» | словацька |
| obrva «брова» | словацька |
| obȓv | словенська |
| obȓva | словенська |
| bŕv | словенська |
| бръвь «брова» | старослов’янська |
| бер «кладка» | українська |
| бры | українська |
| обръвь | українська |
| brva «вія» | чеська |
| brъve | ? |
| brъve | ? |
| *bhrēu- | ? |
| *obhrū- | ? |
| *obhrēu- | ? |
| *bьrѵ- «колода; стовбур, кладка» | ? |
| бервено́ «колода» | ? |
| barū | ? |
| bra «вія» | ? |
| brā(ha) | ? |
| A | ? |
| pärwāne «тс.» | ? |
| brwi | ? |
| brwi | ? |
брук «мостова»
через польську мову запозичено з середньонижньонімецької;
снн. brugge «міст» споріднене з гол. brug «тс.», нн. stēn-brügge «мостова, брук», дангл. brycg «міст», brycgian «мостити», двн. brucka «міст», нвн. Brücke «тс.», дісл. bryggja «пристань, мол», brū «міст», гал. brīva «тс.», спорідненість яких з укр. бер «кладка, місток з двох колод», берв «пень», бе́рва «перекладина, місток», бервено́ «колода» (Kluge–Mitzka 103; Bern. I 92; Pedersen Kelt. Gr. I 62) потребує спеціальної аргументації;
виведення п. bruk безпосередньо з нвн. Brücke «міст» (Шелудько 23; Тимч. 144; ЭСБМ І 383; Brückner 42; SW І 212; Bern. I 89) є неточним;
бр. брук, брукава́ць, п. bruk, [burk], brukować, ст. bruk, brug, burk, burg;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бpyка́р
брукі́вка
бруковати
(1597)
брукови́ця
брукува́ти
«мостити камінням»
бурк
буркі́вка
бурковали
(1633)
бурко́вка
«тс.»
буркува́ти
«тс.»
бу́рок
на бурку
(1598)
по бруку
(1598)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брук | білоруська |
| brīva «тс.» | галльська |
| brug «тс.» | голландська |
| brycg «міст» | давньоанглійська |
| brucka «міст» | давньоверхньонімецька |
| bryggja «пристань, мол» | давньоісландська |
| stēn-brügge «мостова, брук» | нижньонімецька |
| Brücke «тс.» | нововерхньонімецька |
| Brücke «міст» | нововерхньонімецька |
| bruk | польська |
| bruk | польська |
| brugge «міст» | середньонижньонімецька |
| бер «кладка, місток з двох колод» | українська |
| брукава́ць | українська |
| burk | українська |
| brukować | українська |
| brycgian «мостити» | ? |
| brū «міст» | ? |
| берв «пень» | ? |
| бе́рва «перекладина, місток» | ? |
| бервено́ «колода» | ? |
| bruk | ? |
| brug | ? |
| burk | ? |
| burg | ? |
хаба́р «гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп»
запозичення з арабської мови за посередництвом турецької (тур. haber «повідомлення, вістка, новина»);
ар. ḫabar «тс.» пов’язане з ḫabara «дізнаватися»;
значення «підкуп» могло розвинутися на підставі значення «плата за повідомлення»;
р. хаба́р, бр. ха́бар, [ха́бары], п. [chabar, chabor], болг. хабе́р «вістка, повідомлення», м. абер «вістка», схв. ха̏бар, ха̏бер «вістка, чутка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хаба́ра
«хабар»
хаба́рина
«малий хабар; кожен хабар окремо»
хабарі́й
«хабарник»
хаба́рник
хаба́рництво
хаба́рничати
хаба́рство
хаборни́к
«маклер»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ḫabar «тс.» | арабська |
| ха́бар | білоруська |
| хабе́р «вістка, повідомлення» | болгарська |
| абер «вістка» | македонська |
| chabar | польська |
| chabor | польська |
| хаба́р | російська |
| бар | сербохорватська |
| ха́бары | українська |
| бер «вістка, чутка» | українська |
| ḫabara «дізнаватися» | ? |
| значення «підкуп» | ? |
| значення «плата за повідомлення» | ? |
бе́ре (сорт груші)
запозичення з французької мови;
фр. beurré, дослівно «масляний», утворено від іменника beurre «масло», що походить від лат. būtӯrum «тс.», яке зводиться до гр. βούτῡρον «тс.; коров’ячий сир», утвореного з основ іменників ßoῡς «корова, бик», спорідненого з лат. bos «бик», псл. gov-ędo «велика рогата худоба», укр. [го́в’єдо] «тс.», і τυρός «сир», спорідненого з ав. tūiri- «кисле молоко, сироватка»;
р. бе́ре, бр. бэ́ра, п. béra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tū «кисле молоко, сироватка» | авестійська |
| бэ́ра | білоруська |
| βούτῡρον «тс.; коров’ячий сир» | грецька |
| būtӯrum «тс.» | латинська |
| bos «бик» | латинська |
| béra | польська |
| gov-ędo «велика рогата худоба» | праслов’янська |
| бе́ре | російська |
| го́в'єдо «тс.» | українська |
| beurré | французька |
| дослівно «масляний» | ? |
| beurre «масло» | ? |
| ßoῡς «корова, бик» | ? |
| τυρός «сир» | ? |
амба́р
запозичення з тюркських мов;
тур. ambar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. anbār «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму *hamраrа) з дінд. рr- «наповнювати», спорідненим з псл. *рьlnъ «повний», укр. повний (Sadn.– Aitz. VWb. I 19; Harmatta Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sambhārá-, що складається з префікса sam«з-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhāra-, пов’язаної з дієсловом bhárati «несе», спорідненим з гр. φέρω, псл. berǫ, укр. беру́;
менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5–6, 36) з дінд. ambarajami «збирати, накопичувати»;
р. амба́р, [анба́р, имба́р], бр. [амба́р], п. [ambar], ч. слц. hambár, болг. амба́р, хамба́р, м. амбар, схв. ȁмбāр, хȁмбāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амбаръ
(1766)
анба́р Ж
винбаръ
(1758)
вімба́р
вінба́р
инбаре́ць
инбаръ
(XVIII ст.)
інба́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анбар | алтайська |
| амба́р | білоруська |
| амба́р | болгарська |
| φέρω | грецька |
| рr- «наповнювати» | давньоіндійська |
| sambhārá- | давньоіндійська |
| ambarajami «збирати, накопичувати» | давньоіндійська |
| амбар | македонська |
| anbār «повітка, сарай» | перська |
| ambar | польська |
| ȁмбāр | сербохорватська |
| hambár | словацька |
| анбар | татарська |
| ambar | турецька |
| повний | українська |
| беру́ | українська |
| анба́р | українська |
| имба́р | українська |
| хамба́р | українська |
| хȁмбāр | українська |
| hambár | чеська |
| *рьlnъ «повний» | ? |
| sam «з-» | ? |
| sa «цей» | ? |
| bhāra- | ? |
| bhárati «несе» | ? |
| berǫ | ? |
| амба́р | ? |
а́мфо́ра
запозичення з латинської мови;
лат. amphora походить від гр. ἀμφορεύς «конічний глечик з двома ручками» (гомер. ἀμφιφορεός «тс.»), яке виникло з ἀμφι-, префікса із значенням обопільності, і φορεύς, похідного від φέρω «несу», спорідненого з дінд. bhárati «несе», лат. fero «несу», псл. berǫ, укр. беру́;
р. болг. а́мфора, бр. а́мфара, п. ч. слц. amfora, схв. ȁмфора, àмфора, слн. ámfora;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амфо́ра
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́мфара | білоруська |
| а́мфора | болгарська |
| ἀμφορεύς «конічний глечик з двома ручками» (гомер. ἀμφιφορεός «тс.») | грецька |
| bhárati «несе» | давньоіндійська |
| amphora | латинська |
| fero «несу» | латинська |
| amfora | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| а́мфора | російська |
| ȁмфора | сербохорватська |
| amfora | словацька |
| ámfora | словенська |
| беру́ | українська |
| àмфора | українська |
| amfora | чеська |
| ἀμφι- префікса із значенням обопільності | ? |
| φέρω «несу» | ? |
би́рів «війт, сільський староста, сільський суддя»
запозичення з угорської мови;
уг. bíró «суддя; староста» є похідним від дієслова bír «володіти, могти»;
болг. [баро́ф] «сільський староста» Език и лит. 14/3, схв. бѝрōв (заст.) «помічник сільського старости; посильний сільської общини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́рів
биро́в
бирови́ти
«бути сільським суддею»
биро́вка
«війтиха»
биро́вство
«війтівство»
бировъ
(1434)
бірі́в
бі́ров
бі́рув
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| баро́ф «сільський староста» | болгарська |
| б «помічник сільського старости; посильний сільської общини» (заст.) | сербохорватська |
| bíró «суддя; староста» | угорська |
| bír «володіти, могти» | ? |
бра́ти
р. брать, бр. браць, др. бьрати, брати, п. вл. brać, ч. bráti, слц. brať, нл. braś, полаб. berě «бере», болг. бера́, м. бе́ре, схв. брȁти, слн. bráti, стсл. бьрати;
псл. bьrati, berǫ, похідне від іє. *bher- «носити, приносити»;
споріднене з дінд. bhárati, bíbharti, bibhárti «несе, приносить, веде, відбирає», ав. baraiti «несе», курд. bərən «віднести», гр. φέρω «несу», вірм. berem «тс.», алб. bie «веду, приношу», лат. fero «несу», гот. baíra «тс.», baíran «носити; родити, утворити, виробити», ірл. biru «несу», tobiru «приношу, даю»;
сюди ж, можливо, лит. berti «сипати», лтс. bert «тс.» (Mühl.– Endz. І 291, 292), ос. baryn «зважувати» (Абаев ИЭСОЯ І 194, 238), дінд. bhṛtíḥ «несення, утримання, винагородження», лат. fors «випадок», ірл. brith «народження», гот. baúrþei «ноша, тягар», нвн. Bürde «тс.», Geburt «народження» (Zubatý LF 28, 31; Bern. І 51; Trautmann 31; Uhlenbeck 196; Būga RR II 314; Mikkola Ursl. Gr. I 43);
первісне значення «нести» зберігається в укр. бере́мок «оберемок», р. бере́мя, бр. бере́мо, п. brzemię «тягар», ч. břímě, слц. bremeno, вл. brěmjo, нл. brěmje, болг. бре́ме, схв. брȅме, стсл. брѣма «тс.», пор. дінд. bhártman- «несення, зберігання», переносні розвинулись спочатку в префіксальних формах типу *sъbъrati, первісно «знести»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
берки́й
«липкий, клейкий; проворний (до роботи)»
беру́
беручки́й
«тс.»
бра́льник
«робітник, який збирає льон, коноплі»
бра́ля
«бральниця»
бра́нець
«полонений; [рекрут; людина, яку найняли вибрати коноплі]»
бра́нка
«полонянка; (набір рекрутів; сваха, шо веде молодих у дім молодого Я; назва, пов’язана з ткацьким верстатом Доп. УжДУ І]»«рогач»
(мн.)
бра́тися
«починати»
(за)
бра́тка
«взятка»
(при грі в карти)
брачка
«тс.; вимога на продукти, купівля; [соснова лопата Ва; тупа лопатка, якою підбирають сміття, глину тощо ЛЧерк; грабарка Л]»
брачки́й
«той, хто любить брати, хабарник»
бра́чний
«застосовуваний при вибиранні»
вбира́льний
вбира́льня
вбира́ч
(спец.)
вби́рка
«франтиха»
вбирни́й
вибира́тися
«збиратися в дорогу, виїжджати»
ви́бір
ви́бірка
ви́бі́рки
«залишки, брак; вередливість, перебірливість; [узори Mo]»
вибірко́вий
ви́бі́рний
вибірни́к
(спец.)
вибі́рчий
«збирач податків»
вибйранка
«вибір»
ви́бо́рець
ви́бори
ви́бо́рни́й
виборо́вий
ви́борочний
ви́бо́рчий
вибра́нець
відбира́льник
«приймальник, покупець; одержувач»
ві́дбі́р
«приймання; набір рекрутів»
відбі́рка
відбі́рни́й
«добірний; такий, шо відбирає»
відбі́рник
відбо́рець
«тс.»
відбо́рчик
«відбірний струг»
впідбі́р
добира́ти
«доїдати; догадуватися, метикувати»
добира́тися
«діставатися»
добира́ч
до́бі́р
добі́рка
добі́рний
добі́рчивий
«розбірливий»
добра́ння
«вибір»
дови́бори
забе́рки
«складки на спині свити»
забира́тися
«зайти, залізти; піти геть»
за́бі́р
«вишивки на кінцях перемітки; грабіж, захват Ж»
забіра́ти
«перегороджувати стінкою»
забі́рний
«такий, що багато бере»
забірни́к
забірня́к
«той, хто бере плату за роботу вперед»
забірчи́вий
«загарбницький, хижацький»
забі́рчий
забо́р
«перегородка з дощок (у хліві) Я; відправлення боржників на польові роботи Ж»
забо́ра
«ряд каміння, що перерізує русло ріки (на дніпровських порогах); комишева стінка, що перетинає річку (під час ловіння риби котцем) Г; барикада, оборона, захист, гребля Ж»
забо́ри
«тс.; задатки за роботу»
забо́рка
«шуба з складками на спині»
забо́ром
«спосіб ткання (квітчастих килимів тощо)»
заборчи́вий
«тс.»
заборя́ни́н
«робітник, який іде на роботу для виплати податків»
зби́ральний
збира́льник
збира́ч
зби́ркувати
«щось легке збирати»
збір
«збори; колекція, зібрання; [продукти з молока (сметана, масло); ярмарка; зібрані внески, податок Ж]»
збІрани́на
«тс.; зібрання, зібране звідусіль»
збірани́ця
«тс.»
збі́ранка
«збирання»
збіра́нник
«збирач»
збі́рка
«збори; сходка; збирання; колекція, зібрання; [овечі шкури, що скуповувались на полтавських ярмарках Г]»
збі́рни́й
збі́рник
«зібрання, колекція»
збі́рниця
«мітла; зборище»
збі́рня
«кімната, де збираються на сходку»
збірча́стий
збі́рщик
«збирач податків»
збірщина
«зібрані гроші»
збо́ри
«зібрання людей; складки на одязі»
збо́ристий
збо́рище
збо́рка
«складка на одязі»
збо́рниця
«ящик, скриня для збирання»
збо́рня
«збори; дім, де збираються люди тощо; общинний дім; казарма»
зборувати
«ярмаркувати»
збо́рчий
«збирач податків»
зібра́ння
набира́ти
«наривати (про болячку); купувати матеріал для шиття»
набі́р
«набирання (рекрутів); сукупність (чого-н., кого-н.); [вантаж Ж]»«тс.»
набі́раний
«зшитий з купованого матеріалу»
набірни́й
«складальний»
набо́ристий
«прикрашений, оздоблений»
набо́рна
«складальна»
набо́рний
«вантажний»
набо́рщик
«складач»
набо́рщицтво
«складання»
недобі́р
«нестача; [залишок, невиплата; дефіцит; малий вибір Ж]»
оббира́льник
«грабіжник, здирщик»
оббира́ти
«обчищати»
оббира́тися
«знаходитися; називатися»
обира́льник
«скребло (шкіряника)»
обира́ти
обо́рка
«бордюр, обшивка; бахрома; вістря»
обра́нець
переберни́ченько
«вередун»
перебира́ти
«вередувати; згадувати; переодягати»
перебира́тися
«переселятися; переходити, переправлятися; переодягатися»
перебира́ч
перебі́р
«лишок, надлишок; огляд, ревізія; перебірливість, вибагливість, каприз, примха»
пере́бі́рка
«сортування; переодягання; дощечка або паличка між рядами ткацької основи; перегородка»
пере́бірки
перебірко́вий
перебі́рливий
«вибагливий»
перебі́рник
«вередун»
перебі́рчивий
«тс.»
перебі́рчик
перебо́р
«заборгованість»
перебо́ра
перебо́рець
перебо́ристий
перебо́рка
«перегородка»
перебо́рщечка
«тс.»
переви́бори
переви́борний
підбира́тися
«підкрадатися; підроблятися»
підбира́ч
підбі́р
«добір; [каблук; мотузка]»
підбо́р
«набивка на взутті під п’ятою»
підбо́рний
«фальшивий, підроблений; належний до каблука»
побі́р
«побори, хабарі»
побіра́тися
«виряджатися, рушати»
побі́рець
«збирач»
побірни́ці
«плоскінь»
побі́рчий
«збирач податі»
побо́ри
побра́ти
«вирвати (льон, коноплі)»
побра́тися
«[тс.]; одружитися»
прибира́льник
прибира́ти
«брати; упорядковувати; одягати, виряджати, чепурити; вибрати, підібрати (до чого-н.)»
прибі́р
«одяг, вбрання, одягання, убирання; готування (до свята, весілля тощо); прикраса, оздоба; [узорна вишивка різнокольоровими нитками по лацкану кожуха]»
прибі́рний
«нарядний»
прибірни́ця
«та, що прибирає»
прибо́р
(столовий)
прибо́рка
призби́рувач
пробира́ти
«виривати якусь частину рослин (коноплі тощо); звільняти, готувати (місце); лаяти»
пробира́тися
«продиратися»
пробіра́нець
«людина, що її недавно морально покарали»
пробо́р
раний
«мережаний»
(про сорочку)
розбира́ти
«розкладати на складові частини; роздягати; розпізнавати, розрізняти; розуміти, метикувати; пройняти»
розбира́ч
ро́збі́р
розбі́рливий
розбі́рни́й
«чіткий, легко зрозумілий; такий, що його можна розібрати і скласти»
розбо́р
розбо́рка
розбо́рливий
«тямущий, розсудливий»
розібра́тися
«зазнатися»
у за́бір
«на заробітки»
убе́речко
«одяг, убрання»
убира́льник
«скребло (шкіряника)»
убира́льня
убира́ти
«одягати, прикрашати; бруднити; їсти»
убира́тися
«збиратися, залізти; увійти, оселитися; піти геть»
убира́ч
«прикрашувач»
убирни́й
уби́рок
«прикраса»
уби́ря
«вбрання»
у́бі́р
«одяг, вбрання; церковне облачения»
убіра́ння
«одягання; одяг, штани»
убо́р
«убір»
(заст).
убо́ристий
убо́рщик
(спец.)
убра́ний
«одягнений»
убра́ння́
«одяг; [штани]»
убра́нство
убра́тий
«тс.»
веро́ніка «Veronica L.» (бот.)
латинська назва в українській транскрипції;
лат. veronica, як і особова назва Veronica (›укр. Вероні́ка), виводиться від гр. φέρω «несу», спорідненого з лат. fero «тс.», укр. беру́, і етимологічно не зовсім ясного νίκη «перемога», як натяк на цілющі властивості рослини, що несуть перемогу над недугою;
менш переконливою є спроба зведення до слів vērus «справжній, дійсний» та unicus «єдиний»;
р. веро́ника, бр. вяро́ніка, п. weronika, ч. veronyka, [verunka];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вяро́ніка | білоруська |
| φέρω «несу» | грецька |
| veronica | латинська |
| fero «тс.» | латинська |
| weronika | польська |
| веро́ника | російська |
| беру́ | українська |
| verunka | українська |
| veronyka | чеська |
| νίκη «перемога» | ? |
| vērus «справжній, дійсний» | ? |
| unicus «єдиний» | ? |
гейс-берта (вигук, яким завертають волів ліворуч)
очевидно, результат злиття вигуку [гейс] «тс.» і зредукованого у вигуковій функції наказового речення бери там, тобто «повертай туди», яке підсилювало перший вигук;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гейс-бертя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гейс «тс.» | ? |
| бери | ? |
| там | ? |
| тобто «повертай туди» | ? |
диференціа́л
запозичення з німецької мови;
н. Differentiále «диференціал» виникло на базі лат. differentia «різниця, відмінність», що походить від differre «розносити», утвореного за допомогою префікса dis«роз-» від ferre «носити», яке відповідає псл. berǫ, укр. беру́;
р. дифференциа́л, бр. дыферэнцыя́л, п. dyferencjał, ч. слц. слн. diferenciál, болг. диференциа́л, м. диференциjа́л, схв. диференциjáл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
диференціа́льний
диференціа́ція
диференційо́ваний
диференціюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дыферэнцыя́л | білоруська |
| диференциа́л | болгарська |
| differentia «різниця, відмінність» | латинська |
| диференциjа́л | македонська |
| Differentiále «диференціал» | німецька |
| dyferencjał | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| дифференциа́л | російська |
| диференциjáл | сербохорватська |
| diferenciál | словацька |
| diferenciál | словенська |
| беру́ | українська |
| diferenciál | чеська |
| differre «розносити» | ? |
| dis «роз-» | ? |
| ferre «носити» | ? |
забо́ра «загородження; гребля Ж; очеретяна стінка поперек річки для ловіння риби; ряд каменів поперек річища»
остаточно не з’ясоване;
зіставляється з двн. bara «огороджена земля», свн. bar «бар’єр, огорожа», лит. bãras «частина поля, оброблювана за один раз», лат. ferus «доріжка навколо грядки», ferio «б’ю, колю», гр. φάρος «ділянка землі» (Berп. І 76; Mühl.–Endz. І 265; Walde–Hofm. I 537; Фасмер II 70);
пов’язується також з бра́ти, беру́ (Pokrovski ZfSlPh 9, 102; Grünenthal IF 46, 103);
найімовірніше, як і заборо́ло, пов’язане з боро́ти;
р. забо́р «паркан»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάρος «ділянка землі» | грецька |
| bara «огороджена земля» | давньоверхньонімецька |
| ferus «доріжка навколо грядки» | латинська |
| ferio «б’ю, колю» | латинська |
| bãras «частина поля, оброблювана за один раз» | литовська |
| забо́р «паркан» | російська |
| bar «бар’єр, огорожа» | середньоверхньнімецька |
| бра́ти | ? |
| беру́ | ? |
| заборо́ло | ? |
| боро́ти | ? |
рефера́т «короткий виклад змісту наукової праці, книги»
запозичення з німецької мови;
н. Referát походить від слат. referat, букв. «нехай він доповість», особової форми дієслова лат. referо, referre «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати», утвореного за допомогою префікса re- від ferо, ferrе «носити, доносити», спорідненого з гр. φέρω «несу», гот. baíra, ірл. biru «тс.», псл. berǫ, bьrati, укр. беру́, бра́ти;
р. болг. м. рефера́т, бр. рэфера́т, п. ч. слц. вл. нл. referat, схв. рефѐрāт, слн. referát;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэфера́т | білоруська |
| рефера́т | болгарська |
| referat | верхньолужицька |
| baíra | готська |
| φέρω «несу» | грецька |
| biru «тс.» | ірландська |
| referо | латинська |
| referre «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати» | латинська |
| re- | латинська |
| ferrе «носити, доносити» | латинська |
| рефера́т | македонська |
| referat | нижньолужицька |
| Referát | німецька |
| referat | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| bьrati | праслов’янська |
| рефера́т | російська |
| рефѐрāт | сербохорватська |
| referat | середньолатинська |
| referat | словацька |
| referát | словенська |
| беру́ | українська |
| бра́ти | українська |
| referat | чеська |
мета́фора
запозичення з середньолатинської мови;
слат. metaphora походить від гр. μεταφορά «метафора; переміщення», пов’язаного з дієсловом μεταφέρω «переношу, переміщую», що складається з префікса μετα- «пере-» і дієслова φέρω «несу», спорідненого з лат. fero «тс.», дінд. bhárati «несе», псл. berǫ «беру», укр. беру́, бра́ти;
р. болр. м. мета́фора, бр. мета́фара, п. ч. слц. metafora, вл. теtafer, схв. мета́фора, слн. metáfora;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метафориза́ція
метафори́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́фара | білоруська |
| теtafer | верхньолужицька |
| μεταφορά «метафора; переміщення» | грецька |
| bhárati «несе» | давньоіндійська |
| fero «тс.» | латинська |
| мета́фора | македонська |
| metafora | польська |
| berǫ «беру» | праслов’янська |
| мета́фора | російська |
| мета́фора | сербохорватська |
| metaphora | середньолатинська |
| metafora | словацька |
| metáfora | словенська |
| беру́ | українська |
| бра́ти | українська |
| metafora | чеська |
| μεταφέρω «переношу, переміщую» | ? |
| μετα- «пере-» | ? |
| φέρω «несу» | ? |
| мета́фора | ? |
омофо́р «частина вбрання сановної духовної особи, що накидається на плечі» (церк.)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову із середньогрецької;
сгр. ὠμοφόρι(ον) «наплічник» утворено з основ гр. ὠ˜μος «плече», спорідненого з дінд. áṁsa-, гот. ams, лат. umerus, вірм. us, тох. А es, В āntse «тс.» і φωρέω «ношу», пов’язаного з φέρω «несу», спорідненим з лат. fero «тс.», псл. berǫ, укр. беру́;
р. болг. омофо́р, др. омофоръ, амафоръ, амфоръ, п. omofor «наплічник архієрея», ч. omoforion, схв. о̀мофор, стсл. wмофор;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омофо́р | болгарська |
| us | вірменська |
| ams | готська |
| ὠ˜μος «плече» | грецька |
| áṁsa- | давньоіндійська |
| омофоръ | давньоруська |
| umerus | латинська |
| fero «тс.» | латинська |
| omofor «наплічник архієрея» | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| омофо́р | російська |
| о̀мофор | сербохорватська |
| ὠμοφόρι(ον) «наплічник» | середньогрецька |
| wмофор | старослов’янська |
| беру́ | українська |
| амафоръ | українська |
| амфоръ | українська |
| omoforion | чеська |
| А | ? |
| āntse «тс.» | ? |
| φωρέω «ношу» | ? |
| φέρω «несу» | ? |
офе́рта «пропозиція про укладення угоди»
запозичено через польське посередництво з німецької мови;
нім. Offérte «пропозиція» зводиться до лат. offero «пропоную, подаю», що етимологічно розкладається на префікс ob- i дієслово fero «несу, підіймаю, показую», споріднене з псл. berǫ «беру», укр. беру́;
р. болг. офе́рта, бр. афе́рта, п. ч. слц. вл. oferta, схв. о̀ферт(а), слн. ofêrta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
офе́рт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| афе́рта | білоруська |
| офе́рта | болгарська |
| oferta | верхньолужицька |
| offero «пропоную, подаю» | латинська |
| Offérte «пропозиція» | німецька |
| oferta | польська |
| berǫ «беру» | праслов’янська |
| офе́рта | російська |
| о̀ферт(а) | сербохорватська |
| oferta | словацька |
| ofêrta | словенська |
| беру́ | українська |
| oferta | чеська |
| fero «несу, підіймаю, показую» | ? |
люцифе́р «диявол, злий дух»
запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. Lūcifer «ранкова зоря» є складним утворенням з основ іменника lūx (род. в. lūcis) «світло», спорідненого з псл. lučь, укр. [луч], і дієслова fero «несу», спорідненого з псл. berǫ, νκρ. беру́, бра́ти (букв. «світлоносний»), що є калькою гр. φωσφόρος «світлоносний; ранкова зоря» (в грецькій міфології – діва-зірниця, яка проходила перед світанням із смолоскипом; у християнському середньовіччі назва була перенесена на володаря пекла);
р. люцифе́р «сатана», ст. «планета Венера», бр. [люцы́пар], п. lucyfer, lucyper «біс; ранкова зірка», ч. lucifer, [luciper] «диявол», [lucyper] «нікчема», слц. lucifer «диявол», вл. Lucіber, болі Лу́цифер, схв. Лy̏цифер, слн. lúcifer «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луци́пер
«тс.»
луци́пір
«тс.; нечупара, замазура; мара; той, хто не любить умиватися Me»
люци́пер
«біс»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| люцы́пар | білоруська |
| Лу́цифер | болгарська |
| Lucіber | верхньолужицька |
| φωσφόρος «світлоносний; ранкова зоря» (в грецькій міфології -- діва-зірниця, яка проходила перед світанням із смолоскипом; у християнському середньовіччі назва була перенесена на володаря пекла) | грецька |
| Lūcifer «ранкова зоря» | латинська |
| lūcis «світло» | латинська |
| fero «несу» | латинська |
| lūx | латинська |
| lucyfer «біс; ранкова зірка» | польська |
| lucyper «біс; ранкова зірка» | польська |
| lučь | праслов’янська |
| berǫ | праслов’янська |
| люцифе́р «сатана» | російська |
| Лy̏цифер | сербохорватська |
| lucifer «диявол» | словацька |
| lúcifer «тс.» | словенська |
| луч | українська |
| беру́ | українська |
| бра́ти (букв. «світлоносний») | українська |
| lucifer | чеська |
| luciper «диявол» | чеська |
| lucyper «нікчема» | чеська |
семафо́р
запозичення з французької мови;
фр. sémaphore утворено з гр. ση̃μα «знак» і φορός «носій», пов’язаного з φέρω «несу», спорідненим з псл. berǫ, укр. беру;
р. бр. семафо́р, п. ч. слц. вл. semafor, болг. сема́фор, м. семафор, схв. сема̀фор, слн. semafór;
Фонетичні та словотвірні варіанти
семафо́рити
семафо́рник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| семафо́р | білоруська |
| сема́фор | болгарська |
| semafor | верхньолужицька |
| ση̃μα «знак» | грецька |
| φορός «носій» | грецька |
| φέρω «несу» | грецька |
| семафор | македонська |
| semafor | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| семафо́р | російська |
| сема̀фор | сербохорватська |
| semafor | словацька |
| semafór | словенська |
| беру | українська |
| sémaphore | французька |
| semafor | чеська |
суферя́ти «терпіти, переносити, витримувати»
запозичення з румунської мови;
рум. suferí «тс.» виникло з нар.-лат. *sufferīre, яке зводиться до лат. sufferre «тс.», утвореного за допомогою префікса sub- «під-» (suf-) від ferre «носити, нести», спорідненого з дінд. bhárati «несе», ав. baraiti «тс.», гр. φέρω «несу», вірм. berem «тс.», псл. berǫ, bьrati, укр. беру́, бра́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baraiti «тс.» | авестійська |
| berem «тс.» | вірменська |
| φέρω «несу» | грецька |
| bhárati «несе» | давньоіндійська |
| sufferre «тс.» | латинська |
| *sufferīre | народнолатинська |
| berǫ | праслов’янська |
| suferí «тс.» | румунська |
| беру́ | українська |
| sub- «під-» (suf-) | ? |
| ferre «носити, нести» | ? |
| bьrati | ? |
| бра́ти | ? |
про́скура «круглий хлібець у православних церковних обрядах»
фонетично видозмінене запозичення з грецької мови;
гр. προσφορά «дар, приношення» пов’язане з дієсловом προσφέρω «підношу, даю», утвореним за допомогою префікса προσ- «до-», пов’язаного з прийменником πρός, προτί «до; проти», від φέρω «несу», спорідненого з псл. berǫ, bьrati, укр. беру́, бра́ти;
р. [проскура́] «проскура», бр. [праскура́], др. проскура, проскора, п. proskura, м. поскура, [проскура], схв. про̏скура, цсл. проскоура;
Фонетичні та словотвірні варіанти
проскури́ця
про́скурки
«дрібні круглясті груші»
проскурне́
«винагорода священикові»
проску́рниця
про́скурня
«місце, де печуть проскури»
проскурце́ві
«вишивки на полотні у вигляді проскурки»
(вишивки)] Нед
проскурча́сті
«тс.»
(вишивки)] Нед
прости́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праскура́ | білоруська |
| προσφορά «дар, приношення» | грецька |
| προσφέρω «підношу, даю» | грецька |
| προτί «до; проти» | грецька |
| φέρω «несу» | грецька |
| πρός | грецька |
| проскура | давньоруська |
| проскора | давньоруська |
| поскура | македонська |
| проскура | македонська |
| proskura | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| bьrati | праслов’янська |
| проскура́ «проскура» | російська |
| про̏скура | сербохорватська |
| беру́ | українська |
| бра́ти | українська |
| проскоура | церковнослов’янська |
Христофо́р (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Χριστοφόρος, букв. «христоносець; той, хто носить Христа в собі», тобто «вірує в Нього», утворене з основ слів Χριστός «Христос» і φορός «той, що несе» від φέρω «несу, ношу», спорідненого з лат. ferō «беру», псл. berǫ, bürati, укр. беру́, бра́ти;
р. Христофо́р, бр. Хрыстафо́р, п. Krzystof, ч. Christofor, нл. Christoph, схв. Христо́фор, Кристо́фор, Хрѝстифор, слн. Krištof, цсл. Христофоръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Хрістофо́ръ
«хрестоносець»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Хрыстафо́р | білоруська |
| Χριστοφόρος | грецька |
| ferō «беру» | латинська |
| Christoph | нижньолужицька |
| Krzystof | польська |
| berǫ | праслов’янська |
| Христофо́р | російська |
| Христо́фор | сербохорватська |
| Krištof | словенська |
| беру́ | українська |
| Кристо́фор | українська |
| Хрѝстифор | українська |
| Христофоръ | церковнослов’янська |
| Christofor | чеська |
| тобто «вірує в Нього» | ? |
| Χριστός «Христос» | ? |
| φορός «той, що несе» | ? |
| φέρω «несу, ношу» | ? |
| bürati | ? |
| бра́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України