БЕНЕДИКТ — ЕТИМОЛОГІЯ

через польську мову запозичено з латинської;

лат. особове ім’я Benedictus утворене з дієприкметника benedictus «благословенний», до складу якого входить прислівник bene «добре», пов’язаний з лат. bonus «добрий», спорідненим з дінд. dúvaḥ «виявлення пошани», і пасивний дієприкметник dictus від дієслова dicere «говорити»;

бр. Бенядзі́кт, п. Benedykt, ч. слц. Benedikt, схв. Benedikt, слн. Benedíkt;