БЕЛЬКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бе́лькнути
утворення від звуконаслідувального кореня псл. *bьlk- «белькотати»;
п. bełkotać «белькотіти; булькати», ч. blkotati «булькати; воркувати; мимрити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́лькіт
бе́лькот
белькота́ти
белькоті́ти
белькотня́
белькоту́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bełkotać «белькотіти; булькати» | польська |
| *bьlk- «белькотати» | праслов’янська |
| blkotati «булькати; воркувати; мимрити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України