БЕЗУ — ЕТИМОЛОГІЯ

п. bez «тс.» є закономірним відповідником укр. боз «тс.»;

запозичення з польської мови;

р. [бе́зо], бр. бэз;

псл. bez «без», давніше «зовні, поза»;

споріднене з лит. bè «без», лтс. bez, прус. bhe «тс.», дінд. bahíḥ «зовні», bahirdhá «ззовні»;

іє. *bhegh-;

р. бр. болг. м. схв. без, др. безъ, п. ч. слц. bez, вл. нл. bjez, слн. brez, стсл. безъ, без;

результат фонетичної видозміни форми [перез] «через» (і през ‹ п. przez «тс.») при одночасному впливові давнього без «при відсутності, крім»;

n. bez «через»;

р. беззаве́тный утворено з прийменника без і старокнижного іменника завет «заповіт, умова», пов’язаного з стсл. завѣѱати, утвореним з префікса за- і основи дієслова вѣтити «говорити»;

книжне запозичення з російської мови;

очевидно, результат видозміни форми [бе́зно] «безодня, провалля, прірва» ЛЧерк, утвореної з прийменника без і іменника дно;

очевидно, результат видозміни прийменника [през] (*перез) «через» під впливом прийменника без;

результат деетимологізації виразу [без рік] «через рік», у якому [без] «через» втратило своє діалектне значення і набуло більш звичайного для нього значення «з відсутністю»;

результат поєднання префікса о- і прийменника без, яке відбулось, очевидно, в окремих слов’янських мовах уже після їх виділення з праслов’янської;

р. др. болг. м. обез-, бр. абез-, п. ч. ст. слц. obez-, схв. обез-, обѐз-;

пов’язане з [без³] «тс.» (див.);