БЕЗТАЛАННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
тала́н «доля, життєвий шлях; талант»
запозичення з тюркських мов;
тур. talan «пограбування, грабіж», чаг. таlан «грабіж, здобич», кирг. талан «щастя» є похідними від тюрк. tala «грабувати, нищити»;
менш переконливим є пов’язання (Критенко Мовозн. 1973/2, 32) з тала́нт;
р. бр. діал. тала́н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безтала́нний
безтала́нник
безтала́ння
нетала́н
обезтала́нити
талани́стий
«щасливий, удачливий»
тала́ни́ти
тала́нли́вий
«щасливий Г; талановитий, обдарований Шейк, Нед»
тала́нний
«щасливий»
тала́нниця
«щаслива, щасливиця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тала́н (діал.) | білоруська |
| талан «щастя» | киргизька |
| тала́н | російська |
| talan «пограбування, грабіж» | турецька |
| tala «грабувати, нищити» | тюркські |
| тала́нт | українська |
| таlан «грабіж, здобич» | чагатайська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України