БАРК — ЕТИМОЛОГІЯ

давнє запозичення з німецької мови;

снн. свн. barke (нвн. Bárke) походить від лат. bārca (‹*bārica), запозиченого з грецької мови;

гр. βαρις «єгипетський човен» походить від копт. barī «човен»;

р. бр. ба́рка, п. barka, ч. слц. слн. bárka, схв. [бȃрка];

запозичення з польської мови;

п. bark «частина руки від плеча до ліктя; верхня частина хребта» пов’язується з ч. brk «стрижень пера», укр. приборкувати;

пов’язувалося також і з псл. ѕъbiratі «збирати», др. биръ «подать» (Bern. І 57; Брандт РФВ 18, ЗО; Mikl. EW 9; Преобр. І 26; Шанский ЭСРЯ І 2, 122–123) або з тат. бермек «брати», уг. bér «податок» (SW I 152);

зіставлялося з норв. (і дат.) birk «береза» (Богданов Этногр. обозр. 109, 32–33; Zelenin ZfSlPh 2, 207);

остаточно не з’ясоване;

виводилось від тат. бир, ике «один, два» (Korsch AfSlPh 9,491; Mikl. TEl Nachtr. 1, 15; Тимч. 90);

р. би́рка кпалка для карбування», бр. бі́рка «тс.», п. bierka «гральна шашка, гральна кістка, прутик для дитячої гри, балотувальна куля, доля, жереб, вирок; позначка для розрахунку», [birka, biera] «тс.»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. боя́рышник «глід» пов’язують з боя́рин, боя́рич «син боярина»;

пор. р. [боярка] «глід, ягода глоду», [барки́] (мн.) «глід», утворене від *бояръкъ;

пор. ще боярская спесь (бот.) «вогняна квітка, Lychnis chalcedonica L.», барская снить (бот.) «ласкавець, Bupleurum L.»;

наголос української форми, мабуть, пов’язаний з укр. [бояри́ня, боя́ри́н];