БАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сюди ж, очевидно, укр. бари́ти «затримувати» (первісно «забалакувати»), слц. bár, bárs (частка і сполучник) «хоч, хоч би», болг. бар, баре́, ба́ри, баре́м, бари́м «принаймні, все-таки, хоч би», не́баре «немов», м. бар, барем «хоч (би), принаймні», схв. бȁрем, бȃрем «тс.»;

утворення з суфіксом -r- від іє. *bhā-, того самого, що і в ба́яти, бала́кати та ін;

р. бр. та́ры-ба́ры, слн. bȃrati «питати»;

непереконливими є спроби пов’язання з коренем by-, тим самим, що в бути (Mikl. EW 26), зокрема з його [різновидом у слові ба́вити (Ильинский РФВ 62, 251–253), або з схв. забòравити «забути», псл. variti «іти вперед» (Trubačev, ZfSl 3, 671), як і з р. ба́рин «пан» (Даль І 49; Краўчук Белар. лінгв. 4, 68).– Мельничук Этимология 1967,60.– Див. ще ба́ри, ба́яти;

значення розвивалось так: «балакати – забалакувати – затримувати розмовами – затримувати»;

залишок псл. bariti «говорити, балакати», спорідненого з ба́ри, похідного від іє. *bhā-, того самого, що і в словах ба́яти, бала́кати та ін;

р. [бари́ть] «затримувати», бр. [бары́ць] «тс.»;

запозичення з російської або білоруської мови;

пор. схв. ба́рити «варити», м. бари;

р. бара́нка, бр. бара́нак, [бара́ник] «тс.» утворилися від дієслова обварити (›*обваренок, обвара́нок) подібно до укр. обари́нок «тс.» з випадінням в і початкового о;

префіксальне утворення від незасвідченого *баркати «балакати, базікати», очевидно, пов’язаного з ба́ри «теревені», бари́ти «затримувати, загаювати», псл. bariti «говорити, балакати»;

результат злиття основ тар(и)-, пов’язаної з тарато́рити, і ба́ри «теревені»;

р. та́ры-ба́ры «теревені», [тараба́ры] «базікання, бесіда», тараба́рить «базікати, молоти, теревенити», бр. та́ры-ба́ры «теревені», тараба́рыць «базікати, молоти, теревенити»;

виводиться (Sł. prasł. I 191; Rozwadowski Studia 28–31) від іє. *bher- «бурхливо рухатись; бризкати; кипіти»;

припускалось (Bern. I 431) походження від камас. bare «болото»;

вважається (ЭССЯ 1, 153–155; Machek ESJČ 47) західнобалканським субстратним елементом;

зіставляється (Фасмер І 122; БЕР І 32; Младенов ИОРЯС 17/4, 228–229; Krahe Glotta 22, 125) з алб. bërrák «болотистий ґрунт», гр. ßόpßopog «намул», брет. béra «текти», дінд. barburám «вода», Barbarā, Barbarī (назви річок), іллір. Barbanna (назва річки);

псл. bara «калюжа, болото»;

остаточно не з’ясоване;

р. [бар] «болото; глибоке місце в морі», др. бара «болото», п. [bary] (мн.) «схили гір», [barzyna] «болото», ч. [bara] «болото», [bařina] «тс.», слц. [bara] «болото, трясовина», [barina] «калюжа, трясовина, болото, струмок», вл. bara «калюжа», болг. ба́ра «стояча вода, калюжа», м. бара «калюжа», схв. бȁpa «калюжа, стояча вода», слн. bára «болото, трясовина»;

запозичення з англійської мови;

англ. bar «стойка» походить від фр. barre «бар’єр», яке зводиться до нар.-лат. *barra «бар’єр», етимологічно неясного;

р. бр. болг. бар, п. ч. слц. bar, вл. bara, схв. bȃr, слн. bár;

англ.bar «обмілина» походить від фр. barre «бар’єр»;

запозичення з англійської мови;

р. бр. бар «тс.»;

через польську мову запозичено з італійської або середньолатинської;

іт. barile «бочонок» походить від слат. barilla, barillus «тс.», що може бути пов’язане через проміжну форму *barricca з ібер. *barro- «бруд, глина» (пор. ісп. barro «бруд, глина, глиняна посудина»);

українська форма з -ило замінила давнішу форму бари́ла під впливом іменників із cуфіксом -ило (типу бурмило, світило);

р. [барило], бр. [бары́ла], п. baryła «тс.», слц. barel «залізний посуд на бензин і под.», barigla «кадочка, бочонок», схв. бàрило «бочка», бȁрило, бȁрио, barȋl «тс.», слн. baríl «невеликий посуд»;

запозичення, очевидно, з татарської мови;

у сучасних тюркських мовах baryš означає «мир, згода» (тур.), «ходити разом; говорити разом» (каз. кирг.) і є похідним від дієслова бар «рухатися, іти»;

р. бр. бары́ш, п. barysz «могорич», borysz «тс.», barasznia «маклерство», barysznik «маклер, посередник», baraśnik, baresnik «тс.», болг. [барашни́к] «помирений»;

фр. barège «вид шерстяної тканини» походить від назви містечка Barèges у Піренеях;

запозичення з французької мови;

р. баре́ж «негуста тканина», n. bareż «легка тканина», ч. bareš «тс.», болг. ба́рез «тонка прозора тканина», бари́ш, баръ́ш, схв. бàрēж, слн. baréž «тс.»;

запозичення з французької мови;

фр. barricade «барикада» пов’язане з barriquer «барикадувати», утвореним від іменника barrique «бочка», яке походить від того самого кореня, що й бари́ло (з бочок часто робили барикади);

припускається (Gamillscheg 88; Фасмер І 128) запозичення в французьку мову з італійської (іт. barricata);

р. баррика́да, бр. барыка́да, п. barykada, ч. слц. слн. barikáda, вл. barikada, болг. м. схв. барика́да;

звук а в укр. барліг міг виникнути на місці е під впливом слів бару́ля «барліг», бара «болото»;

псл. *bьrlogъ, bьrloga, утворене, очевидно, за допомогою суфікса -og- від основи *bьrl-, тієї самої, що і в схв. брљав «брудний», bȑlota «брудна людина», п. bardlić «бруднити», лит. burlas «бруд», гр. φορύνω «перемішую, забруднюю»;

може розглядатись і як складне утворення з основ *bьrl- і log(leg-), тієї самої, що і в лігво (Machek ESJČ 67);

невірні припущення про зв’язок з н. Bärenloch (Горяев 1892, 6; Karłowicz SWO 35) і спроби розкладу на основи bьr- «бурий» (пор. лит. beras «коричневий», н. Bär «ведмідь») i log- (Uhlenbeck 197; Torp 263) та деякі інші;

р. берло́га, бр. бярло́г, др. берлога «ліс», бьрлогъ «печера», п. barłóg, [berłóg], ч. brloh, brloha, слц. brloh, вл. borło, нл. barłog, болг. бърло́га, м. брлог, схв. брлог, слн. brlòg, цсл. брьлогъ, бьрлогъ;

можливо, проте, що йдеться про російське утворення від р. бара́хтаться;

очевидно, пов’язане з основою бар, бара «болото» і т. д;

р. [бара́баться] «ритися, копатися, борсатися, вповзати, лізти вгору»;

запозичення з казахської мови;

каз. бархан «тс.», споріднене з уйг. барган «ідучий, рухомий горб», є похідним від тюркського дієслова бар «рухатися»;

р. бр. барха́н, п. ч. слц. barchan (з рос.);

на думку деяких дослідників, виникло з *sěm-ro (із вставним -b-) і пов’язане з sěmьja «сім’я» (Трубачев Терм. родства 166; Kalima ZfSlPh 17, 343; Vaillant Gr. comp. I 95);

псл. *sębrъ, не зовсім ясного походження;

неприйнятним є припущення про фінське походження слова (Mikl. EW 297), як і пов’язання з гунською племінною назвою Σάβειροι (Mikl. EW 289);

менш надійними є виведення від іє. *se-, so- «собі, свій» (Преобр. II 267; Fraenkel LP II 265), від східногерманського *sēmbura-›*sēmbъrъ «який віддає половину доходу» (Jokl Сб. Милетич 131);

р. сябёр «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]», сябр «тс.», бр. ся́бар «товариш, приятель», ся́бра «тс.», [сябр] «родич, брат; товариш», др. сябьръ «сусід, член однієї общини», п. siaber «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега», [siabr] «тс.», схв. се̏бар «плебей, людина нижчого стану», ст. себрь «учасник, половинщик, компаньйон», слн. [srebǝr] «селянин»;

значення «підкуп» могло розвинутися на підставі значення «плата за повідомлення»;

ар. ḫabar «тс.» пов’язане з ḫabara «дізнаватися»;

запозичення з арабської мови за посередництвом турецької (тур. haber «повідомлення, вістка, новина»);

р. хаба́р, бр. ха́бар, [ха́бары], п. [chabar, chabor], болг. хабе́р «вістка, повідомлення», м. абер «вістка», схв. ха̏бар, ха̏бер «вістка, чутка»;