БАНІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бані́т «вигнанець»
запозичення з польської мови;
n. banita «вигнанець», bannita, banit, bannit, bandyta «тс.» через іт. ст. bandito «вигнанець», похідне від bando «оголошення; вигнання з країни», пов’язується з нвн. Bann «вигнання», двн. ban «наказ або заборона під страхом кари», спорідненим з лат. fāri «говорити», псл. bajati, укр. ба́яти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бани́та
«тс.»
бані́та
банітува́ти
«шельмувати, лаяти»
бані́ція
«вигнання з країни, зіслання»
збагнітува́ти
«зганьбити, зіпсувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ban «наказ або заборона під страхом кари» | давньоверхньонімецька |
| bandito «вигнанець» | італійська |
| fāri «говорити» | латинська |
| Bann «вигнання» | нововерхньонімецька |
| bajati | праслов’янська |
| ба́яти | українська |
| banita «вигнанець» | ? |
| bannita | ? |
| banit | ? |
| bannit | ? |
| bandyta «тс.» | ? |
| bandito «вигнанець» | ? |
| bando «оголошення; вигнання з країни» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України