БАНЩИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ба́ня «лазня; [цілюще джерело ВеЛ]»
псл. banja, запозичене з народно-латинської мови;
нар.-лат. bāneum (‹ balneum) «лазня, купальня» походить від етимологічно неясного гр. βαλανεĩον «тс.», очевидно, середземноморського походження, яке раніше зіставлялося з дінд. galanaḥ «капаючий» (Froehde у Fick І4 404);
менш переконливе припущення (Преобр. І 16; Machek ESJČ 45) про безпосереднє праслов’янське запозичення з грецької мови, як і думка (Torp 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197–202; Brückner 14;Ondruš St. sl. 4, 242–243) про власне слов’янський характер слова;
р. болг. ба́ня «лазня», др. баня «тс.», нл. banja «ванна», болг. ба́ни «курорт з цілющими джерелами», схв. бȁња «купання; курорт; ванна», баȁњти се «купатись (у теплій воді)», м. бања «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт», слн. bánja «ванна», стсл. баɴга «лазня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́нити
«мити, купати»
ба́нник
ба́нщик
баня
«лазня»
(XV ст.)
передба́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́ня «лазня» | болгарська |
| ба́ни «курорт з цілющими джерелами» | болгарська |
| βαλανεĩον «тс.» | грецька |
| galanaḥ «капаючий» | давньоіндійська |
| баня «тс.» | давньоруська |
| бања «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт» | македонська |
| bāneum «лазня, купальня» (‹ balneum) | народнолатинська |
| banja «ванна» | нижньолужицька |
| banja | праслов’янська |
| бȁња «купання; курорт; ванна» | сербохорватська |
| bánja «ванна» | словенська |
| баɴга «лазня» | старослов’янська |
| баȁњти се «купатись (у теплій воді)» | українська |
| ба́ня «лазня» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України